АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 19432 Головуючий суддя І інстанції Задорожний

Провадження № Суддя доповідач Швецова Л.А.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: Малінської С.М.,

суддів колегії: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про відновлення пропущеного строку, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача, нарахувати їй, як дитині війни, несплачену державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 березня 2010 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за 2006-2008 роки.

Зобов’язано УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру , встановленому ч.1 ст.28 ЗУ « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» , та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31 .12.2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 Закону України № 1991-У1 від 18.02.2010 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» внесено зміни до частини першої статті 15 ЦПК України, згідно яких суди, зокрема, розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам .

Таким чином, дана справа розглядається за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"/ далі- Закон) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що ОСОБА_3 народилася у 1942 році і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року, набула статусу "дитина війни".

Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_2 України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону' України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді

У той же час, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.

За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції, що позивачка у 2006 році та до 09.07.2007 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин

справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.301, 302, ч.1ст.307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова відхилити .

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: