ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.06 Справа № 3/53(2/329).
Судова колегія у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Корнієнко В.В., Яресько Б.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ», м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства «ГЗФ «Білоріченська», с. Білоріченський Луганської області
про стягнення 128591 грн. 63 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Воронов В.Ф., Андрущенко С.В. (дов. від 17.03.06),
від відповідача: Дубій М.В.(дов. від 15.11.05 № 16), Колесников Ю.О. (дов. від 23.02.06 № 5),
в с т а н о в и в :
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані транспорті послуги у сумі 128591 грн. 63 коп..
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.08.06 до 07.08.06.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.09.05 (суддею Седляр О.О.) по справі № 2/239 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ»до Відкрито го акціонерного товариства «ГЗФ «Білоріченська», про стягнення заборгованості у сумі 128591 грн. 63 коп. згідно договору на здійснення транспортних послуг від 01.01.04 № 20, у задоволенні позовних вимог відмовлено; договір від 01.01.04 № 20 та залік зустрічних одно рідних вимог на суму 24513 грн. 86 коп. проведений між сторонами визнано недійсними; ТОВ «АТ»(позивача у справі) судом зобов'язано повернути на користь ВАТ «ГЗФ «Білоріченська»(відповідача у справі) 77352 грн. 90 коп..
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.11.05 у справі 2/239 рішення господарського суду Луганської області від 29.09.05 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.08 у справі № 2/239 рішення господарського суду Луганської області від 29.09.05 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29.11.05 скасовано, справу передано на новий розгляд до господар ського суду Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.02.06 справу № 3/53(2/329) призначено до нового розгляду.
Уточненням суми позовних вимог від 09.03.06 № 10 позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача борг за надані транспортні послуги за договором від 01.01.04 № 20 у сумі 153105 грн. 49 коп.. Вказана заява судом прийнята, позовними вимогами слід вважати вимогу про стягнення з відповідача на користь відповідача боргу за надані транспортні послуги за договором від 01.01.04 № 20 у сумі 153105 грн. 49 коп..
Відповідач відзивом на позовну заяву від 14.07.05 б/н (а.с.18 том І) та доповненням до відзиву, зданим до суду 19.04.06 (а.с.41-42 том ІХ) позовні вимоги відхилив, посилаючись на наступне:
- згідно зі Статутом позивача предметом його діяльності є надання послуг з перевезення, підприємство позивача здійснювало транспортні послуги за договором № 20 від 01.01.04 без наявності ліцензії на здійснення такої діяльності;
- договір від 01.01.04 № 20, підписаний сторонами, за своєю природою є договором перевезення , тому термін позовної давності для пред’явлення претензії та позовів, які випливають з договору перевезення у відповідності до п.6 ч.2 ст.258 ЦК України є скороченим - 6 місяців; вказаний шестимісячний термін обчислюється з дня настання події , що стала підставою для пред’явлення позову; оскільки згідно з умовами договору сторонами не передбачений термін та порядок оплати, то відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України він повинен обчислюватися у семиденний термін з дня отримання вимоги позивача;
- на момент звернення позивача з позовом до суду строк позовної давності сплинув;
- заявлена у позові сума боргу є боргом за договорами від 02.01.03 № 11 та від 01.01.04 № 20;
- позивачем не доведено, що акти здавання-прийняття робіт від 31.01.04 та від 29.02.04 стосуються саме договору від 01.01.04 № 20;
- позивач не надав письмових доказів у підтвердження цін на відповідні транспортні послуги на момент відшкодування..
05.08.05 позивач у порядку ст. 22 ГПК України подав клопотання (а.с.142 том І) , за яким просить суд визнати договір від 01.01.04 № 20 недійсним, внаслідок відсутності у нього ліцензії на здійснення транспортних послуг, змінює правові підстави позову про стягнення боргу та просить на підставі п.2 ст.83 ГПК України та ст. 216 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача суму 128591 грн. 63 коп., 300 грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.
27.09.05 відповідач у відзиві на клопотання відповідача (а.с.1-2 том ІV) просить суд залишити клопотання позивача від 05.08.05 без уваги та у задоволені позову відмовити.
У запереченнях від 27.09.05 (а.с.34-38 том ІV) та у відзиві на клопотання відповідача від 27.09.05 (а.с.41 ІV ) позивач заявив про відкликання свого клопотання щодо визнання договору від 01.01.04 № 20 недійсним, як надане без відповідного обґрунтування та без сплати державного мита, просить суд повернути це клопотання від 05.08.05 та залишити його без розгляду. Враховуючи викладене, судом не прийняте клопотання позивача від 05.08.05 щодо визнання договору від 01.01.04 № 20 недійсним.
У поясненні від 06.04.06 № 664 (а.с.147 том VІІІ) відповідач просить суд при проведенні реституції по даній справі за договором від 01.01.04 № 20 повернути йому грошові суми з урахуванням індексу інфляції за даними Мінстату України.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 06.04.06 для розгляду справи № 3/53(2/329) призначена колегія у складі суддів: Доманської М.Л. –головуючої, Василенко Т.А., Лісовицький Є.А..
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 24.05.06 у зв’язку з відпусткою суддів Василенко Т.А. та Лісовицького Є.А. зі складу судової колегії виключено суддю Василенко Т.А. та включено суддю Яресько Б.В., виключено суддю Лісовицького Є.А. та включено - суддю Пономаренко Є.Ю..
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.07.06 по справі № 3/53(2/329) за клопотанням сторін у справі строк розгляду даної справи продовжено до 03.08.06 включно.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 02.08.06 зі складу судової колегії, призначеної для розгляду справи № 3/53(2/329) виключено суддю Пономаренко Є.Ю., та включено - суддю Корнієнко В.В.
Клопотанням від 04.08.06 позивач у справі просить суд при прийнятті рішення застосувати ст.83 ГПК України –вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір від 01.01.04, оскільки він пов’язаний з предметом спору та суттєво впливає на його вирішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.
Між сторонами у справі –Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ»та Відкритим акціонерним товариством «ГЗФ «Білоріченська»- був укладений договір на надання транспортних послуг від 01.01.04 № 20, за умовами якого „Підприємство” (позивач у справі) зобов’язалось передати „Замовникові” (відповідачеві у справі) транспортні послуги, надавши для цього автотранспорт, а „Замовник ” зобов’язався оплатити „Підприємству” надані послуги відповідно до умов договору. При цьому, сторони за вказаним договором домовились, що „Замовник” забезпечує „Підприємство” паливно-мастильними матеріалами, а „Підприємство” зобов’язалось оплати вартість наданих паливно-мастильних матеріалів відповідно до умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем за заявками відповідача у період січень-травень 2004 року надавались транспортні послуги, про що свідчать акти виконаних робіт підписаних повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень, товарно-транспортні накладні за весь період, рахунки на загальну суму 230458 грн. 39 коп..
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк виконання зобов’язання по оплаті відповідачем наданих позивачем транспортних послуг за договором від 01.01.04 № 20 не визначений, то позивач надіслав відповідачу вимогу –претензію від 12.05.05 (а.с.9 том І) з проханням здійснити оплату за надані послуги у сумі 153105 грн. 49 коп., та яку останній залишив без задоволення (а.с.131 том VІ), у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача залишок суми заборгованості у розмірі 153105 грн. 49 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, зазначених у відзиві та доповненні до відзиву.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.2.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ»одним з предметів діяльності підприємства є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1775-ІІІ від 01.06.00 ( зі змінами та доповненнями) від діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підпадає під обов’язкове ліцензування.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено неодноразово самим позивачем у своїх поясненнях при укладанні договору на здійснення транспортних послуг з відповідачем від 01.01.04 № 20 позивач такої ліцензії не мав.
Відповідно до вимог ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином суд вважає необхідним, керуючись своїм правом, передбаченим п. 1 ч.1 ст. 83 ГПК України щодо визнання недійсним повністю або частково пов’язаного з предметом спору договору, визнати недійсним договір на здійснення транспортних послуг від 01.01.04 № 20 з моменту укладення.
Така позиція місцевого господарського суду підтримана Вищим господарським судом України у постанові від 18.01.06 по даній справі (а.с.156 том VІ).
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 № 3 ( з подальшими змінами та доповненнями) визначено, що визнаючи угоду недійсною, суд, повинен зобов’язати кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою.
Статтєю 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності угоди кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цієї угоди,а у разіьнеможливості такого повернення, коли отримане складається з користування майном, виконанні робіт, наданні послуг, - відшкодувати вартість отриманого за цінами, які є на момент відшкодування.
Сторонами надані суду пояснення з приводу того, що за період січень - травень 2004 діяв лише укладений між сторонами у справі договір від 01.01.04 № 20, інших договорів сторони між собою не укладали (а.с.147 том VІІ, а.с.2 том VІІІ), тому у суду відсутні підстави вважати, що акти здавання-прийняття робіт від 31.01.04 та від 29.02.04 не стосуються договору від 01.01.04 № 20, як зазначає відповідач. До того ж, відповідач до призначення справи до нового розгляду визнавав, що вказані акти стосуються прийняття робіт саме за договором від 01.01.04 № 20, підписуючи відповідні акти звірення взаємних розрахунків сторін, та надаючи до суду пояснення та контррозрахунок ціни позову (а.с.19-22 том ІV), за яким визначив, що загальна сума наданих авторанспортних послуг позивача за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року складає 230458 грн. 39 коп.. Із цим погоджується й позивач. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачеві транспортні послуги за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року на загальну суму 230458 грн. 39 коп..
22.09.05 відповідач надав до суду контррозрахунок ціни позову (а.с.19-22 том ІV), за яким визначив, що загальна сума наданих авторанспортних послуг позивача за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року складає 230458 грн. 39 коп., оплачено відповідачем 116875 грн. 00 коп. та проведений взаємозалік на суму 24513 грн. 86 коп., сума заборгованості складає 89069 грн. 53 коп..
За розрахунком ціни позову позивача від 20.02.06 № 3, наданим до суду 22.02.06 (а.с.18-23 том VІІ) загальна сума наданих авторанспортних послуг позивача за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року складає 230458 грн. 39 коп., переплату за транспортні послуги, надані у 2003 році у сумі 43477 грн. 90 коп., позивач зарахував як оплату відповідача за транспортні послуги, надані у 2004 році за договором від 01.01.04 № 20, крім того, у 2004 році відповідач перерахував оплату за транспортні послуги за договором від 01.01.04 № 20 - 33875 грн. 00 коп., всього у 2004 році за договором від 01.01.04 № 20 відповідачем погашено 77352 грн. 90 коп., та заборгованість відповідача складає 153105 грн. 49 коп..
При цьому, автомобілем КрАЗ –6510 за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року надано автопослуг у кількості 459137,70 т/км та 553,10 годин, з яких: у січні 2004 надано автопослуг –104767,6 т/км та 37,2 години, у лютому 2004 -93778,8т/км, у березні 2004 –62480,1 т/км та 75 годин, у квітні 2004 –90885,4 т/км та 325 годин, у травні 2004 –107225,8 т/км та 115,9 годин.
Автомобілем КамАЗ - 5511 за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року надано автопослуг у кількості 1604,8 т/км та 72,50 годин, з яких: у лютому 2004 –1604,8 т/км, у березні 2004 –8,5 годин, у квітні 2004 –58 годин, у травні 2004 –6 годин.
Оскільки надані за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року авто послуги повернути в натурі неможливо, слід відшкодувати вартість отриманого за цінами, які є на момент відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено довідками відповідних підприємств Луганської області (що мають ліцензії на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом), наданими на запит суду, у тому числі ДП „Луганський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” ( щодо його філії „Луганська дорожня експлуатаційна дільниця”) від 28.07.06, ДП „Луганськвугілля” (щодо його відокремленого підрозділу „Автобаза”), зданою до суду 02.08.06, ПП „Транзит-2003” від 31.07.06 № 47, вартість таких автопослуг на момент розгляду справи складає у середньому: автомобілем КрАЗ –6510 - 01 грн. 01 коп. за т/км та 97 грн. 89 коп. за 1 годину, автомобілем КамАЗ –5511 –01 грн. 09 коп. за т/км та 73 грн. 92 коп. за 1 годину.
Тобто вартість автопослуг, наданих позивачем відповідачеві за період січень-травень 2004 автомобілем КрАЗ –6510 та автомобілем КамАЗ - 5511 за договором від 01.01.04 № 20 року на момент розгляду справи складає 524980 грн. 47 коп.
Оплата автопослуг за платіжними дорученнями із зазначенням у призначенні платежу договору від 01.01.04 № 20 та відповідних рахунків, наданих позивачем на оплату заборгованості відповідача за договором від 02.01.03 № 11, здійснювалась відповідачем за період з 23.02.04 по 18.05.04 (а.с.74-91 том І).
За поясненням відповідача від 21.03.06 № 572 (том VІІІ) останній вважає, що при визначені суми, яка сплачена відповідачем позивачеві за надані послуги з перевезення вантажу за договором від 01.01.04 № 20, необхідно брати до уваги платіжні доручення, у призначенні платежу яких зазначений договір від 01.01.04 № 20, та не брати до уваги номери рахунків, які в них зазначені, оскільки неможливо визначити суму, сплачену за ними; платежі у період з 23.02.04 по 18.05.04 слід віднести на погашення вартості наданих послуги з перевезення вантажу за договором від 01.01.04 № 20.
Суд із цим твердженням відповідача не погоджується, оскільки у разі зазначення у відповідному платіжному дорученні у призначенні платежу рахунку за 2003 рік, тобто рахунку, який оплачується за договором від 02.01.03 № 11, зарахування позивачем відповідної суми оплати на погашення заборгованості, що існувала за відповідачем за договором від 02.01.03 № 11 не суперечить чинному законодавству.
До того ж, за претензією від 26.04.04 (а.с.39 том VІ), направленою на адресу відповідача, позивач зазначав, що станом на 01.04.04 заборгованість відповідача за надані послуги за договором від 01.01.04 № 20 складає 120040 грн. 38 коп. та просив погасити цю заборгованість у добровільному порядку. У відповіді на цю претензію від 14.05.04 № 830 (а.с.40 том VІ) відповідач зазначив, що вважає претензію обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. З цього вбачається, що відповідач погоджувався із тим, що позивач не зараховував відповідні платежі, що здійснювались відповідачем з 23.02.04 на погашення заборгованості за договором від 01.01.04 № 20 та відносив їх на погашення заборгованості за договором від 02.01.03 № 11.
За таких обставин, сума отриманих позивачем від відповідача коштів на оплату автопослуг за договором від 01.01.04 № 20 визначається судом у розмірі 77352 грн. 90 коп.. Така сума оплат підтверджується відповідними платіжними дорученнями, контррозрахунками відповідача (а.с.19-22 том VІ), запереченнями позивача на доводи відповідача (а.с.34-38 том VІ), розрахунком ціни позову (а.с.18-23 том VІІ) та в апеляційній скарзі (а.с.90-93 том VІ).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 01.01.04 № 20 відповідач надав відповідачеві паливно-мастильні матеріали: 42000 л дизельного палива, 616 л дизельної олії, 81 л нігролу, 29 л масла І-40, за що позивач сплатив відповідачеві 66775 грн. 00 коп. (із чим погодились сторони у справі), заборгованість позивача перед відповідачем за паливно-мастильні матеріали за договором від 01.01.04 № 20 становить 12437тгрн. 67 коп..
Оскільки надані за договором від 01.01.04 № 20 за період січень-травень 2004 року паливно-мастильні матеріали використані та повернути їх в натурі неможливо, слід відшкодувати вартість отриманого за цінами, які є на момент відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено довідкою Головного управління статистики у Луганській області від 07.08.06 № 12-13-549/3350 вартість дизпалива по Луганській області за 1 літр за липень 2006 складає у середньому 03 грн. 81 коп. та масла мастильного (мінеральне та синтетичне) – 10 грн. 35 коп., при цьому, відзначено, що розрахунок середньостатистичних цін на конкретні марки (дизельне масло,нігрол, масло І-40) Методологією, затвердженою Наказом Держкомстату України від 03.04.01 № 178, не передбачено.
Тобто вартість дизпалива, наданого відповідачем позивачеві за період січень-травень 2004 за договором від 01.01.04 № 20 на момент розгляду справи складає 160020 грн. 00 коп. (із розрахунку 42000 л х 03 грн. 81 коп.) та вартість масла мастильного (у тому числі 616 л дизельної олії, 81 л нігролу, 29 л масла І-40) складає 7514 грн. 10 коп. (із розрахунку 726 л х 10 грн. 35 коп.). Загальна вартість паливно-мастильних матеріалів, наданих відповідачем позивачеві за період січень-травень 2004 за договором від 01.01.04 № 20 на момент розгляду справи складає 167534 грн. 10 коп.
При цьому, суд приймає до уваги пояснення сторін (а.с.146 том VІІІ, та а.с.1 том ІХ) відносно того, що рахунок від 27.01.04 № 6 (а.с.101 том VІІІ) виставлений на оплату паливно-мастильних матеріалів, наданих відповідачем позивачеві за договором від 01.01.04 № 20 та відповідні оплати за платіжними дорученнями від 03.02.04 № 13, від 09.02.04 № 15 та від 10.02.04 № 16 (а.с.116-118 том VІІІ) слід вважати оплатами за паливно-мастильні матеріали, надані відповідачем позивачеві за договором від 01.01.04 № 20.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між сторонами у справі за договором від 01.01.04 № 20 на суму 24513 грн.86 коп. з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за надані паливно-мастильні матеріали у сумі 24513 грн. 86 коп. складається не лише з заборгованості, що виникла за договором від 01.01.04 № 20 (12437 грн. 67 коп.), але й з заборгованості, що виникла за договором від 02.01.03 № 11 (12076 грн. 19 коп.), тобто сторонами не надано суду належних доказів того, що відповідний взаємозалік проведений на суму 24513 грн. 86 коп. саме за договором від 01.01.04 № 20. Відповідач посилається на те, що вказаний взаємозалік проведений сторонами за угодою від 31.12.04 № 157 (а.с.76 том ІV), але вказана угода не підписана позивачем у справі, суду не надано доказів направлення чи вручення цієї угоди позивачеві. Належних доказів того, що однією зі сторін на адресу другої сторони направлялись (чи вручались) відповідні заяви про залік відповідних зустрічних вимог за договором від 01.01.04 № 20, як це передбачено ч.2 ст.601 ЦК України, суду також не надано.
За таких обставин, суд вважає, що відповідний взаємозалік зустрічних однорідних вимог між сторонами у справі за договором від 01.01.04 № 20 на суму 24513 грн.86 коп. не проведений.
Таким чином, суд зобов’язує позивача повернути відповідачеві 77352 грн. 90 коп. –суму оплати, одержаної ним за договором № 20 від 01.01.04 за автотранспортні послуги та 167534 грн. 10 коп. - вартість паливно-мастильних матеріалів, наданих відповідачем позивачеві за період січень-травень 2004 за договором від 01.01.04 № 20; та зобов’язує відповідача повернути позивачеві 524980 грн. 47 коп. –вартість автотранспортних послуг, наданих позивачем відповідачеві за період січень-травень 2004 за договором від 01.01.04 № 20, та 66775 грн.- суму оплати, одержаної відповідачем за договором № 20 від 01.01.04 за паливно-мастильні матеріали .
У поясненні від 06.04.06 № 664 відповідач просить суд при проведенні реституції по даній справі за договором від 01.01.04 № 20 повернути йому грошові суми з урахуванням індексу інфляції за даними Мінстату України. Суд відхиляє вказане клопотання відповідача за необґрунтованістю.
Клопотанням від 04.08.06 позивач у справі просить суд при прийнятті рішення застосувати ст.83 ГПК України –вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір від 01.01.04, оскільки він пов’язаний з предметом спору та суттєво впливає на його вирішення. Вказане клопотання позивача відхиляється судом, оскільки право суду визнати недійсним повністю або частково пов’язаний з предметом спору договір передбачено п.1 ч.1 ст.83 ГПК України та клопотання сторони про визнання такого договору недійсним не потрібно.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача.
На підставі викладеного ст. 227 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», та керуючись ст.ст. 44,49,77,82, п.1 ч.1 ст. 83, ст.ст.84,85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Визнати недійсним договір від 01.01.04№ 20, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „АТ”, м. Луганськ, та Відкритим акціонерним товариством „ГЗФ «Білоріченська», с. Білоріченський Лутугінського району, з моменту укладання.
3. Зобов’язати позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ», м. Луганськ, повернути відповідачеві, Відкритому акціонерному товариству „ГЗФ «Білоріченська», с. Білоріченський Лутугінського району, 77352 грн. 90 коп. –суму оплати, одержаної ним за договором № 20 від 01.01.04 за автотранспортні послуги та 167534 грн. 10 коп. - вартість паливно-мастильних матеріалів, наданих відповідачем позивачеві за період січень-травень 2004 за договором від 01.01.04 № 20.
4. Зобов’язати відповідача, Відкрите акціонерне товариство „ГЗФ «Білоріченська», с. Білоріченський Лутугінського району, повернути позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «АТ», м. Луганськ, 524980 грн. 47 коп. –вартість автотранспортних послуг, наданих позивачем відповідачеві за період січень-травень 2004 за договором від 01.01.04 № 20, та 66775 грн.- суму оплати, одержаної відповідачем за договором № 20 від 01.01.04 за паливно-мастильні матеріали .
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 08.08.06.
Суддя М.Л.Доманська
Суддя В.В.Корнієнко
Суддя Б.В.Яресько