Справа № 751/10021/16-ц Провадження № 22-ц/795/476/2018 Провадження № 22-ц/795/550/2018Головуючий у I інстанції - Овсієнко Ю. К. Доповідач - Губар В. С.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_2

Відповідач - ОСОБА_3

Третя особа - ПАТ «Чернігівгаз»

Суб'єкт оскарження - Новозаводський відділ державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

Особа, яка подала апеляційні скарги - ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року, суддя Овсієнко Ю.К; час, місце ухвалення і дата складання повного тексту: 02 березня 2018 року, м. Чернігів, та на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року, суддя Овсієнко Ю.К; час, місце ухвалення і дата складання повного тексту: 15 березня 2018 року, м. Чернігів

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належними на праві спільної сумісної власності газовими трубами, прокладеними від крану вводу труби до будинку АДРЕСА_1 по території двору ОСОБА_3 та зобов'язати її надати доступ позивачу та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби до будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на території двору квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, а також просив стянути з ОСОБА_3 7 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належними сторонам на праві спільної сумісної власності газовими трубами, прокладеними від крану вводу труби до будинку АДРЕСА_1 по території двору ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_2 та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби до будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на території двору квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року залишені без змін.

01 березня 2017 року Державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на підставі п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та на ч. 1 ст. 439 ЦПК України звернулась до суду з поданням про вирішення питання примусового входження до житла за адресою: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.

Посилається, що на виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби міста Чернігів перебуває виконавчий лист №751/10021/16-ц від 24.04.2017 р., виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова щодо зобов'язання ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_2 та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби до будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на території двору належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1. Проте, боржник ОСОБА_3 усіляко ухиляється від виконання рішення суду, свідомо не виконує встановлені рішенням суду зобов'язання.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року подання державного виконавця задоволено. Надано дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, для проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова №751/10021/16-ц від 13.02.2017 року, яким зобов'язано ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_2 та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби, що знаходиться на належній ОСОБА_3 частині будинку АДРЕСА_1.

07 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою та просила надати роз'яснення про порядок і спосіб виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року та ухвали цього ж суду від 02 березня 2018 року по справі № 751/10021/16-ц.

У заяві ОСОБА_3 зазначає, що згідно постанови НКРЕКП № 1644 від 28.05.2015 р. співвласник не має права на окремий лічильник і окремий рахунок. ТОВ «Чернігівгаззбут» визначено постачальником газу з обов'язком укладання договору за умови наявності письмової згоди всіх співвласників, проте такого договору між ОСОБА_2 та нею не існує. В належній їй документації на газопостачання будинку окрема труба для газопостачання належної ОСОБА_2 частини будинку не значиться. Посилається, що за життя її батько ОСОБА_4 провів газ тільки до своєї частини будинку, яку вона успадкувала та не давав дозволу на газифікацію частини будинку, яка належить ОСОБА_2

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання роз'яснення про порядок і спосіб виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року та ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2018 року по справі № 751/10021/16-ц відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати хвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року і направити справу для повторного розгляду подання державного виконавця до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку ОСОБА_3, судом першої інстанції не взято до уваги ті обставини, що здійснені ОСОБА_2 прибудови не прийняті в експлуатацію, відсутній проект газифікації належної ОСОБА_2 частини будинку, а відтак апелянт не може погодитись на підключення газової труби з належної ОСОБА_2 частини будинку до належного їй системи газопостачання.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не зазначив в своєму рішенні підстави та умови, способи та порядок виконання рішення про надання доступу до належного їй крану вводу та не вказав, з якою метою надається такий доступ.

Наголошує, що не чинить перешкод державному виконавцю у виконанні судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою та просить скасувати увалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду заяви про роз'яснення порядку і способу виконання рішення суду від 13 лютого 2017 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин відсутності доказів про введення належної позивачеві прибудови в експлуатацію, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи цієї апеляційної скарги полягають у тому, що звернення із заявою про роз'яснення судових рішень викликано тим, що судом не дотримані вимоги ясності і визначеності рішення при наявності суперечностей у розумінні щодо порядку та способу його виконання за наявності доведеного факту неприйняття в експлуатацію здійсненої ОСОБА_2 прибудови і відсутності у нього належним чином оформлених технічних умов стандартного приєднання до газопроводу.

ОСОБА_3 зазначає, що недотримання судом вимог логічного, чіткого, переконливого та зрозумілого викладення змісту рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2017 року, ускладнило та фактично унеможливило його виконання, оскільки під час розгляду справи № 751/10021/16-ц суду було відомо, що прибудова, до якої ОСОБА_2 намагається підключити газ від належної їй труби, є неприйнятою в експлуатацію.

Апелянт наголошує, що заява про роз'яснення порядку та способу виконання рішення розглянута судом без участі сторін, внаслідок чого не зазначені правові підстави подачі газу до не введеної в експлуатацію прибудови ОСОБА_2

Наголошує, що вона та ОСОБА_2 є кожен власниками своєї частини будинку, належні частки виділені кожному в натурі і кожен повинен мати свою самостійну систему газопостачання. На думку апелянта, наявна у ОСОБА_2 самочинна не прийнята в експлуатацію прибудова унеможливлює розроблення нового проекту газифікації частини будинку, що належить ОСОБА_2, а підключення належної йому частини газової труби до її стояка вводу може мати для неї небезпечні наслідки, проте суд на зазначені обставини не звернув уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року, ПАТ «Чернігівгаз» просить відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки судове рішення підлягає виконанню.

Наголошує, що подання державного виконавця є обґрунтованим та відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_3, знаючи про наявність виконавчого провадження, рішення суду не виконує, чинить усілякі перешкоди у проведенні виконавчих дій. Вважає, що згідно до ст. 439 ЦПК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність входження у житлове приміщення боржника для проведення виконавчих дій.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року, Новозаводський відділ ДВС міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на те, що боржник безпідставно відмовляється від виконання рішення суду. Наголошує, що в присутності понятих та представників поліції та представників ПАТ «Чернігівгаз» боржником та мешканцями будинку було пошкоджено газову трубу, що унеможливило виконання рішення суду.

В судове засідання ОСОБА_2 та представник ПАТ «Чернігівгаз» не з'явились, про місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від представника ПАТ «Чернігівгаз» - адвоката Дубовик Н.М. надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника ПАТ «Чернігівгаз».

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Задовольняючи подання державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Рогової О.Д., суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 1, п.п. 4, 13 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, а тому наявні передбачені законом підстави для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, оскільки державним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника як можливого способу виконання судового рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Право державного виконавця на звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого майна боржника передбачене п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, в тому числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, зобов'язано ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_2 та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби до будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на території двору кв. АДРЕСА_1, належній ОСОБА_3

24 квітня 2017 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_2 та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби до будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на території двору кв. АДРЕСА_1, належній ОСОБА_3

Постановою державного виконавця Новозаводського ВДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Рогової О.Д. від 12.06.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54114961 з примусового виконання виконавчого листа № 751/10021/16-ц, виданого 24.04.2017 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 20.06.2017 року отримала копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем 23.01.2018 року здійснено перевірку стану виконання рішення, за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено, що боржником не наданий доступ до садиби, двері хвіртки були зачинені. На телефонні дзвінки державного виконавця ОСОБА_3 не відповідала. Про відсутність доступу до будинку для перевірки виконання рішення суду був складений відповідний акт.

Постановою державного виконавця від 25.01.2018 року на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за невиконання зобов'язання.

Апеляційним судом встановлено, що 09.02.2018 року повторно та в присутності співробітника поліції доступ до подвір»я квартири АДРЕСА_1 не був наданий, хвіртка була зачинена, про що складено відповідний акт

Постановою державного виконавця від 12.02.2018 року на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. за невиконання зобов'язання та повідомлено боржника про кримінальну відповідальність за умисне не виконання судового рішення.

27.02.2018 року у присутності співробітника поліції та представників ПАТ «Чернігівгаз», боржник відмовилася від виконання рішення суду. В присутності понятих та представників поліції, представників ПАТ «Чернігівгаз» боржником та мешканцями будинку було пошкоджено газову трубу, що унеможливлює виконання рішення суду.

Проте, як встановлено апеляційним судом станом на 03 травня 2018 року рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року не виконано.

Зважаючи на сукупність обставин цієї конкретної справи, апеляційний суд приходить до переконання, що подання державного виконавця про примусове проникнення до майна боржника, який перешкоджає виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки боржником рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 р., яке набрало законної сили і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає. На стадії виконання зазначеного судового рішення не перевіряються і не досліджуються правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно набуття у власність кожним частин будинку АДРЕСА_1, та не ввстановлюються обставини здійсненої за життя ОСОБА_4 газифікації цього будинку, а також стосовно наявності чи відсутності у ОСОБА_2 об'єктів самочинного будівництва, оскільки ці обставини не стосуються предмета спору, щодо якого ухвалено зазначене рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 р.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення порядку та способу виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року та ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що судові рішення є чіткими та зрозумілими, рішення не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння, а заявник у своїй заяві посилається на обставини, що не були предметом дослідження під час розгляду справи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Таким чином, роз'яснено може бути тільки судове рішення, яке підлягає реалізації в порядку пред'явлення до примусового виконання за наслідками розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 271 ЦПК України).

Крім того, роз'яснення рішення суду можливо тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Суть роз'яснення рішення суду полягає у тому, щоб усунути можливі неясності, які можуть мати місце в рішенні суду, але є дві умови, за яких роз'яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - це якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов'язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.

Рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Рішення суду, як би складно воно не було написане, є зрозумілим щонайменше для суду, який його ухвалив.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, зобов'язано ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_2 та представникам ПАТ «Чернігівгаз» до крану вводу газової труби до будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на території двору кв. АДРЕСА_1, належній ОСОБА_3

Відтак, рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року набрало законної сили та є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що зміст рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2017 року та зміст ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2018 року є чіткими і зрозумілими і не викликають неоднозначного трактування.

Як встановлено апеляційним судом, у заяві про роз'яснення судових рішень та у апеляційній скарзі на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 березня 2018 р., ОСОБА_3 посилається на обставини, які не були предметом позову і не досліджувались при ухваленні рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року. Отже, ці обставини не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання щодо роз»яснення судових рішень, оскільки фактично зводяться до переоцінки рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2017 року, яке набрало законної сили. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для роз'яснення зазначених судових рішень.

Твердження апелянта про те, що розгляд заяви про роз'яснення рішення суду необґрунтовано відбувся без виклику сторін не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки розгляд заяви про роз'яснення рішення може проводитися без повідомлення учасників справи про час і місце її розгляду, оскільки останні викликаються на розсуд суду у разі необхідності відповідно до положень ст. 271 ЦПК України.

Окрім того, обґрунтованість подання державного виконавця про примусове входження до житла ОСОБА_3 та відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про роз'яснення судового рішення суду першої інстанції підтверджується також і рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2014 року та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 грудня 2014 року, прийнятими за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_3 та до ОСОБА_2 про знесення гаража та від'єднання газової труби від будинку (а.с. 13-16, Т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року - відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року та ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий:Судді: