КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13449/17 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Мєзєнцева Є.І.,

Файдюка В.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представник апелянта та представник відповідача. Представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Вессанс" за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року та з контрагентами-покупцями.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс" п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року на суму 730 147 грн.; п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 200.4 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді з 01.01.2017 по 31.01.2017 на суму 17 540 грн.

За результатами перевірки складено акт від 06.07.2017 року № 456/26-15-14-04-03/38129075 та винесено податкові повідомлення-рішення:від 31.07.2017 року № 0038641404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 року на суму 17 540,00 грн.; від 31.07.2017 року № 0038651404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 912 683,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 730 147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 182 536,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 06.10.2017 року № 22412/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення від 31.07.2017 року № 0038641404, № 0038651404 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Вессанс" (постачальник) та ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс" (покупець) укладено договір поставки № 1501 від 15.01.2017 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передати у власність покупця товар, що визначається додатками до договору чи/або заявкою покупця, але не виключно, що замовляється покупцем, а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити цей товар для подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору фактичний об'єм товару, що поставляється, вказується у відповідній видатковій накладній. Якість фактично поставленого товару може перевірятися уповноваженою особою покупця.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні: № 21 від 17.01.2017 року, № 22 від 17.01.2017 року, № 23 від 17.01.2017 року, № 24 від 17.01.2017 року, № 25 від 17.01.2017 року, № 26 від 17.01.2017 року.

Також позивачем надано суду заявку на поставку товарів від ТОВ "АТС" до ТОВ "Вессанс" від 16.01.2017 року, претензію на оплату від ТОВ "Вессанс" до ТОВ "АТС" від 24.04.2017 року, лист-відповідь на претензію від ТОВ "АТС" до ТОВ "Вессанс" від 03.05.2017 року, додаткову угоду № 1 від 10.05.2017 року до договору поставки № 1501 від 15.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність реальності господарських операцій.

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру податкових накладних, з моменту реєстрації ТОВ "Вессанс" платником ПДВ до 31.01.2017 року на адресу товариства відбувалась реєстрація податкових накладних з номенклатурою (свіжі овочі та фрукти, кондиціонери, взуття в асортименті, рушники, м'ясо в асортименті тощо), тобто відмінною від номенклатури в податкових накладних виписаних в адресу ТОВ "АТС" (блоки газобетонні, сталь оцинкована тощо).

За результатами опрацювання інформації, яка міститься в БД "Податковий блок" відповідачем встановлено, що відносно ТОВ "Вессанс" відкрито кримінальне провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво.

В ході перевірки не підтверджено факт реалізації ТМЦ від контрагента ТОВ "Вессанс" на адресу ТОВ "АТС", що свідчить про те, що правочини між останніми вчинено без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій з постачання ТМЦ у постачальника ТОВ "Вессанс" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ "АТС" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товарів/послуг, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.07.2017 року № 0038641404, № 0038651404 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 15 травня 2018 року.