ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2289/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шийовича С.Я.,

розглянувши у судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/4359/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Костецьким Н.В. в м. Львові Львівської області 06.02.2018 року згідно даних журналу судового засідання о 11 год. 15 хв., повний текст рішення складено 06.02.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС, Відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 09.09.2015 № 43/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій на суму 17000,00 грн та рішення від 23.02.2016 № 6/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій на суму 17000,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та прийняти нове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з моменту проведення перевірок в місці торгівлі в павільйоні за адресою АДРЕСА_1 йому не було відомо про застосування до нього фінансових санкцій за період з 2015-2016 року. Стверджує, що з відповіді Головного управління ДФС у Львівській області від 17.11.2017 № 21080/165/адв/13-01-40-01-13 на адвокатський запит від 13.11.2017 Позивач дізнався про існування щодо Позивача оскаржених рішень про застосування фінансових санкцій. Вважає, що з 17.11.2017 повинен обчислюватись строк для звернення до суду з позовом, оскільки позивач дізнався про існування оскаржених рішень.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ДФС 25.08.2015 проведено перевірку павільйону за адресою АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 25.08.2015 № 13/136/2100/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

На підставі акта перевірки акт від 25.08.2015 № 13/136/2100/НОМЕР_1 ГУ ДФС винесено рішення від 09.09.2015 № 43/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.

ГУ ДФС 15.02.2016 проведено перевірку павільйону за адресою АДРЕСА_1, який належить ФО-П ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 15.02.2016 № 13/24/2100/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

На підставі акта перевірки від 15.02.2016 № 13/24/2100/НОМЕР_1 ГУ ДФС винесено рішення від 23.02.2016 № 6/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що покликання Позивача на те, що про існування оскаржених рішень про застосування фінансових санкцій Позивач дізнався з відповіді ГУ ДФС від 17.11.2017 № 21080/165/адв/13-01-40-01-13 на адвокатський запит від 13.11.2017 є безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи про оскаржені рішення позивачу було відомо ще у 2015-2016 роках.

Обставини, на які покликається Позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк. Строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі Позивача, а отже не є поважними.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивач звернувся з позовом до суду 29.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, що діяла на час подачі позову, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 1 статті 102 вказаного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи наведені положення ст. 56 та ст. 102 ПК України у їх взаємозв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що вказаними нормами врегульовано питання застосування спеціальних строків звернення до суду щодо оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, які становлять 1095 днів з моменту отримання платником податків такого рішення.

Рішення від 09.09.2015 № 43/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій надіслано Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, згідно супровідного листа від 10.09.2015 № 4365/10/13-01-21/02-11, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З рішенням від 23.02.2016 № 6/2100/НОМЕР_1 ОСОБА_3 ознайомився 23.02.2016, про що свідчить його підпис.

Відповідно, Позивач вправі звернутися до суду з позовом про скасування рішення від 09.09.2015 № 43/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, тобто після отримання оскарженого рішення податкового органу, щодо рішення від 23.02.2016 № 6/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, з 23.02.2016.

До суду із позовними вимогами про скасування рішення від 23.02.2016 № 6/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій ФОП ОСОБА_3 звернувся лише 29.11.2017.

Отже Позивачем не пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки строк оскарження із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу позивачем не пропущений.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/4359/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді З. М. Матковська

Р. М. Шавель