ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16:26 № 10/562
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
ДоУправління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва
проВизнання незаконними дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд: визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва при призначенні пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 за заявою від 04.01.2006 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва призначити ОСОБА_1 за заявою від 04.01.06 пенсійну виплату у розмірі: основна пенсія - 8 ( вісім ) мінімальних пенсій за віком починаючи з 04.01.2006; додаткова пенсія інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 11.08.2005; надбавка учасникам війни - 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 11.08.2005 та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва виплатити позивачу пенсійну виплату з урахуванням вже виплачених раніше пенсійних виплат та індексу інфляції в Україні.
Представник відповідача надав заперечення на позов, крім того, наполягав на застосуванні вимог ст.ст. 99, 100 КАС України у зв’язку порушенням позивачем строків звернення до суду.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.12.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.12.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва та отримує з серпня 1991 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, 2-ї категорії, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копіями посвідчень, наявних в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.
04.01.2006 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії по інвалідності 2 групи відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі-Закон).
Відповідно до даної заяви позивачу призначена пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону в мінімальному розмірі –624, 40 грн.
При нарахування даної пенсії відповідачем застосовані наступні норми законодавства, зокрема, ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлює, що розміри пенсій для інвалідів, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких за рахунок коштів державного бюджету" встановлено, що виходячи з розміру 19, 91 гривень провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі- Постанова) № 1293 від 27.12.2005 було передбачено збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно п.2 Постанови мінімальний розмір пенсії, передбачений ч.4 ст.54 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може бути нижчим - для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, І групи - 540 грн., ІІ групи - 500 грн., III групи - 467 грн.; розмір пенсії громадянам, які подають заяву щодо її призначення відповідно до статті 54 Закону ,України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається з урахуванням цієї постанови.
Враховуючи наведенні норми законодавства, позивачу було нараховано пенсію з розрахунку: 19,91 х 8 х 1,12 х 3,5 - 624,40 грн., яку він і отримував з 04.01.2006.
13.07.2006 позивач написав заяву і його було переведено на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З цього періоду позивач самостійно визначив спосіб нарахування пенсії.
23.08.2006 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за інвалідністю ЧАЕС.
Відповідачем було розглянуто дану заяву та надано відповідь № 12390/06 від 05.12.2006 про необхідність надання документів для переведення на пенсію по інвалідності ЧАЕС 2 групи. Позивачем вказані вимоги виконані не були.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 19 ст. 1 Закону 1 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 9 Закону 1 передбачені види пенсійних виплат, зокрема, пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1, 2 ст.10 Закону 1 передбачає, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Враховуючи, наведені вище норми законодавства позивач особисто звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію за віком.
Таким чином, відповідачем правомірно вчиненні дії щодо переведення позивача на пенсію за віком.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач надав суду докази в обґрунтування правомірності своєї діяльності.
Поряд з цим, згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи наведені вище обставини суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за період з 11.08.2005 по 11.08.2007 з підстав пропущення строків звернення до суду. Як видно з матеріалів справи, позовну заяву подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 11.08.2008.
Після 11.08.2007 позивач до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії не звертався, у зв’язку з цим суд приходить до висновку, що право позивача на отримання пенсії відповідачем не порушено.
Позивачем не надано жодних доказів чи пояснень з приводу пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи наведене вище та пропущення позивачем строків звернення до суду, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 99, 100, 160-165, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ковзель П.О.