Судове рішення #7132612


  

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

            12:50           № 2а-4253/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання  Дудар І.М.  вирішив адміністративну справу


За позовом ОСОБА_1

 ОСОБА_2   

до  начальника Київського СІЗО №13 Державного департаменту  України

 з питань  виконання покарань   

 третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача

  Прокуратура Печерського району м. Києва

про  визнання бездіяльності протиправною


ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою в якій просять: визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині дотримання вимог закону щодо негайного звільнення осіб, щодо яких постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення зазначених строків не надійшла та зобов’язати  відповідача звільнити ОСОБА_1 та             ОСОБА_2 з під варти.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи, який приймав участь у справі також проти позову заперечив.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.11.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.11.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

В частині позовних вимог, а саме зобов’язання відповідача звільнити позивачів з під варти, судом  закрито провадження.  

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, представника відповідача та третьої особи всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.01.2008 постановою слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в   м. Києві проти               ОСОБА_1  та ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

25.01.2008 відносно позивачів постановою Печерського суду   м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням часу затримання зазначені особи перебували під вартою з 23.01.2008.

22.04.2008 постановою Печерського районного суду м. Києва строк тримання під вартою позивачів продовжено до 23.05.2008.

             Відповідно до супроводжувального листа прокуратури Печерського р-ну м. Києва кримінальна справа надійшла до суду лише 30.05.2008, незважаючи на те, що строк тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою сплив  23.05.2008.

У повідомленні про закінчення строку тримання особи, взятої під варту начальником Київського СІЗО зазначено, що строк тримання під вартою позивачів закінчується 23.05.2008.

Відповідно до чинного законодавства України термін перебування зазначених осіб –позивачів під вартою не продовжувався.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх  задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 статті 156 Кримінально-процесуального кодексу України  тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.

У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений: до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачам відповідно до постанови суду термін перебування під вартою продовжений до 23.05.2008, враховуючи строк взяття під варту 23.01.2008, він становить вказані вище 4 місяці.

Також матеріалами справи підтверджено, що строк тримання під вартою закінчується 23.05.2008  (повідомлення начальника Київського СІЗО № 43792 від 16.05.2008).

Частиною 5 ст.156 КПК України визначено, що строк тримання під вартою під час досудового слідства закінчується в день надходження справи до суду, а матеріалами справи підтверджено, що справа до суду надійшла 30.05.2008, хоча, як і зазначалось раніше строк тримання під вартою сплив 23.05.2008.

Відповідно до ч. 11  ст. 156   КПК   України начальник  місця попереднього  ув'язнення   зобов'язаний  негайно  звільнити  з під  варти  обвинуваченого,  щодо якого  постанова судді  про  продовження строку тримання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.

Враховуючи, що Кримінально-процесуальним кодексом України не врегульований розгляд спорів щодо бездіяльності суб’єктів владних повноважень під час незаконного утримання під вартою, а ст. 17 Кодекс адміністративно судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних, юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень дій чи бездіяльності суд вважає, що позовні вимоги стосовно бездіяльності відповідача належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги стосовно незаконного утримання під вартою позивачів з 23.05.2008 по 30.05.2008 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Переконливих доказів, які б спростували вимоги позивачів відповідач суду не надав.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов  ОСОБА_1, ОСОБА_2  задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність Начальника Київського СІЗО №13 Державного департаменту  України з питань виконання покарань в частині дотримання вимог закону щодо негайного звільнення осіб, щодо яких постанова судді про продовження строку тримання під вартою 23.05.2008 на день закінчення зазначених строків не надійшла.

3.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь  ОСОБА_1  за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Ковзель П.О.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація