ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року справа № 2а-106/10/2370

                                                                        м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Новікової Т.В. при секретарі Музиченко В.І., за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером від 16.02.2010р.), представника відповідача - ОСОБА_3 (за дов. Головного управління МВС України в Черкаській області), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів № 891 від 22.09.2009р. та № 3 о/с від 12.01.2010р. щодо звільнення з органів внутрішніх справ і зобов’язання поновити на посаді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 21.01.2010р. до начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказу № 891 від 22.09.2009р. та наказ у №3 о/с від 12.01.2010р. щодо порушення дисципліни та звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлення на посаді. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на безпідставність його звільнення із займаної посади, за відсутності порушення ним вимог закону.

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали позов.

Представник відповідача з позовом не погодився та надав до суду заперечення проти позовних вимог від 04.02.2010р. № 21/19-181, від 17.03.2010р. № 21/19-482, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову. Спростовуючи позовні вимоги, відповідач вказав на порушення позивачем норм закону щодо самовільного несення служби за межами дислокації підрозділу, з використанням службового автотранспорту, не складання матеріалу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_5, в порушення вимог Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009р. №111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2009р. № 576/16592, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ.

Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з’ясувавшивсі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, які мають значення розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, 16.10.1970р.н., майор міліції, проходив службу органах внутрішніх справ з 1995р., перебував на посаді інспектора з дізнання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань Черкаси області з листопада 2007р., службове посвідчення УЧК № 023902 видане 21.11.2008р.

Наказом № 891 від 22.09.2009р. про грубе порушення дисципліни окремим працівниками відділення ДАІ обслуговування адміністративної території м. Умань та АТІ при УДАІ УМВС і притягнення винних до дисциплінарної відповідальності», наказом № 312 о/с від 23.11.2009р. та наказом М 3 о/с від 12.01.2010р. начальника ГУ МВС України в Черкаській області позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (військове звання по запасу - рядовий) на підставі ст. 64 «Є» (за порушення дисципліни Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою винесених наказів став висновок службового розслідування в:22.09.2009р. за інформацією Уманського МВ УМВС щодо отримання тілесних ушкоджень інспектором з дізнання ВДАІ обслуговування адміністративно території м. Умань та АТІ при УДАІ УМВС майором міліції ОСОБА_1 підготовлений інспектором ЮС УКЗ УМВС України в Черкаській області старішим лейтенантом міліції ОСОБА_6, погоджений начальником ЮС УКЗ УМВ України в Черкаській області майором міліції ОСОБА_7 та затверджені начальником ГУ МВС України в Черкаській області полковником міліції ОСОБА_4, в основу якого покладено порушення позивачем вимог п. 10. наказу МВС України від 27.03.2009р. № 111, Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Не погоджуючись із зазначеними наказами відповідача, позивач звернувся д суду про визнання їх незаконними та скасування.

Предметом спору стало правомірність винесених наказів щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлення його на займаній посаді.

З врахуванням викладеного та відповідно до вимог ст.159 КАС України та на підставі принципу офіційного, повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно розпорядження відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області від 10.09.2009р. (з опискою від 10.09.2008р.) «Про проведення оперативно - профілактичних заходів з метою зниження рівня аварійності, недопущення загибелі та травмування людей у дорожньо-транспортних пригодах», підготовленого начальником відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області, майором міліції ОСОБА_8, за погодженням начальника Христинівського РВ ГУ МВС України в Черкаській області, майора міліції ОСОБА_9, зобов’язано на території обслуговування відділення ДАІ м. Умань та Христинівського району 10 вересня 2009р. в період з 16 год. 00 хв. до 24 год.00 хв. провести профілактичне відпрацювання за участю: екіпажа № 1 (капітана міліції ОСОБА_10, лейтенант міліції ОСОБА_11, з маршрутом патрулювання № 1-4, автомобіль - ОСОБА_12 д.н.з. 02-30) та екіпажа № З (майора міліції ОСОБА_1, капітана міліції ОСОБА_13, автомобіль -ВАЗ-2107д.н.з.07-53).

У своїх поясненнях свідок - майор міліції ОСОБА_9, підтвердив наявність розпорядження від 10.09.2009р., яке було ним погоджено з начальником відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань майором міліції ОСОБА_8 щодо проведення 10.09.2009р. перехресного рейду на території Христинівського району в період часу з 16 год. 00хв. до 24год.00хв., про що зазначено і в рапорті свідка від 10.09.2009р. до начальника ГУ МВС України в Черкаській області полковника міліції ОСОБА_4М.(а.с. 82) та в поясненні ОСОБА_8 від 11.09.2009р. до відділу внутрішньої безпеки в Черкаській області (а.с. 83).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, розстановка нарядів дорожньо - патрульної служби станом на 10.09.2009р. здійснювалася відповідно до постової відомості підготовленої 10.09.2009р., в якій визначено відповідальним по підрозділу капітаном міліції ОСОБА_13 та затвердженої начальником ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Умань майором міліції ОСОБА_8 09.09.2009р., де зазначено, що рейд № 1 працівників ДАІ у складі: ОСОБА_1 та ОСОБА_13 здійснюватиме патрулювання 10.09.2009р. в період часу з 16 год.00хв. до 24 год. 00хв. на території Христинівського району (автомобіль ВАЗ- 2107 д.н.з.07-53), з яким проведений відповідний інструктаж, а також стоїть помітка в окремій відомості про видачу озброєння працівникам відділення ДАІ залучених на службу 10.09.2009р., затвердженої 09.09.2009р. начальником ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань майором міліції ОСОБА_8 за погодженням начальника Уманського MB УМВС України в Черкаській області підполковником міліції ОСОБА_14 (а.с.104).

Судом встановлено також, що під час несення служби 10.09.2009р. на території Христинівського району Черкаської області в с. Кузьмина Гребля близько 23 год.00 хв. наряд працівників ДАІ у складі: майора міліції ОСОБА_1 та капітана міліції ОСОБА_13, був зупинений автомобіль «Фольксваген Транспортер д.н.з СА 2077 ВА» і затриманий гр. ОСОБА_5 (1955р.н., житель ІНФОРМАЦІЯ_1), який знаходився у стані сп’яніння. Зокрема, проігнорувавши неодноразові вимоги працівників міліції щодо зупинення автомобіля за порушення Правил дорожнього руху України, водій не відреагував, а продовжував рухатися далі та чинити опір при доставлені його до медичного закладу для встановлення стану його сп’яніння.

Досить суперечливими є посилання викладені у довідці від 11.09.2009р. начальника УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області (а.с.67), де зазначено, що під час затримання порушника працівниками міліції, до останнього застосовані спеціальні засоби (наручники), у зв’язку з неадекватною поведінкою порушника.

Зокрема, в медичному закладі м. Умань при обстежені правопорушник чинив злісну непокору працівникам ДАІ, застосовуючи при цьому фізичну силу до позивача, в результаті чого порушник зірвав погони з форменого одягу майора міліції ОСОБА_1, який упав і отримав струс головного мозку (за даними судово - медичного дослідження від 26.10.2009р.(а.с.24-25) у зв’язку з чим останній був госпіталізований до Уманської міської лікарні, де перебував на лікуванні в період з 10.09.2009р. по 31.12.2009р., відповідно довідки Уманської міської лікарні (а.с.53).

Як вбачається з матеріалів справи, між працівниками ДАІ та водієм - порушником виник конфлікт, в результаті якої майор міліції ОСОБА_1 був доставлений до Уманської міської лікарні зі струсом головного мозку та забоєм м’яких тканин потиличної області голови, що підтверджується листом головно лікаря Уманської міської лікарні від 01.02.2010р. №34 (а.с.53), телеграмо начальника ГУ МВС України в Черкаській області ОСОБА_4 до Міністра внутрішніх справ України № НР 24/1172 від 11.09.2009р. о 02год.40хв. довідкою від 11.09.2009р. вих. № 13/9-1252 начальника УДАІ ГУ МВС України Черкаській області полковника міліції ОСОБА_15 (а.с. 26-27).

Суд звертає увагу, що факт вчинення 10.09.2009р. правопорушення гр. ОСОБА_5, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено копією протоколу про адміністративне правопорушення в! 10.09.2009р. СА №055594, підготовленого капітаном міліції ОСОБА_13В.(а.с.58), зареєстрованого в журналі реєстрації документів за № п/п 7747 в' 12.09.2009р.(а.с. 21-22) про виявлене порушення ст.126 КУпАП (відсутність документів: посвідчення водія та технічного засобу), а також копією постанов про адміністративне правопорушення від 10.09.2009р. СА №113449, якою притягнено до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_5, шляхом накладе“ адміністративного стягнення у вигляді штрафу у подвійному розмірі на сум 950грн.00коп.

Зокрема, на підтвердження наявності у крові порушника алкоголю свідчить акт № 1081 хіміко-токсикологічних досліджень комунального закладу Черкаської обласної ради «Черкаський обласний наркологічний диспансер» від 01.10.2009 №2611, в якому зазначено, що за результатом газо-рідинної хроматограф проведено дослідження крові і сечі ОСОБА_5, доставленої в лаборатор ії.09.2009р. та в результаті якого встановлено, що в крові ОСОБА_5 выявлен етиловий спирт в концентрації 2,36 проміле (а.с. 52).

Отже, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача, суд звертає увагу н невідповідність висновку службового розслідування від 22.09.2009р., як підстав оспорюваних наказів, дійсним обставинам справи, оскільки додані до матеріалів справи докази спростовують зміст зазначеного висновку щодо самовільно перебування позивача на території Христинівського району на службовому автомобілі ВАЗ-2107 д.н.з. 0753.

Зокрема, при огляді письмових доказів, а саме, журналу постових відомосте на 2009р., вбачається, що до складу нарядів дорожньо-патрульної служби та" розстановки досить часто вносилися зміни та дописування пов’язаних виробничою необхідністю, про що також підтверджено представником відповіла під час судового засідання, а також копіями постових відомостей доданих матеріалів справи: від 12.09.2009р.(а.с.13); 10.09.2009р.(а.с.14); 30.08.200 (а.с. 15); 29.08.2009р.(а.с. 16); 14.08.2009р. (а.с.17); 09.08.2009р. (а.с.18); 06.06.200 (а.с. 19).

Отже, враховуючи погодженість розпорядження від 10.09.2009р. на проведе оперативно-профілактичних заходів, суд звертає увагу, що зазначена обстав підтверджується підписами начальника відділення ДАІ з обслуговував адміністративної території м. Умань та АТІ при УДАІ ГУ МВС України Черкаській області, майором міліції ОСОБА_8, начальником Христинівсько РВ ГУ МВС України в Черкаській області, майором міліції ОСОБА_9, про зазначено і в рапорті (а.с. 109).

Крім того, з пояснень свідка - капітана міліції ОСОБА_13, його поясне від 11.09.2009р. (а.с.84-85) та доводів свідка - майора міліції ОСОБА_9, під судового засідання, вбачається що позивач був задіяний для проведе оперативно-профілактичних заходів на території Христинівського району відповідно до розпорядження від 10.09.2009р., постової відомості від 10.09.2009р., окремої відомості видачі озброєння працівникам відділення ДАІ від 09.09.2009р., затвердженої начальником ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань, майором міліції ОСОБА_8, і погодженої начальником Уманського MB У МВС України в Черкаській області, підполковником міліції ОСОБА_14, що спростовує висновок службового розслідування від 22.09.2009р.

А тому, посилання відповідача на незаконне розпорядження від 10.09.2009р., яке підготовлено з метою приховування самовільного виїзду працівників ВДАІ ОСОБА_1 та ОСОБА_13 є необґрунтованим, оскільки згідно принципу субординації до повноважень позивача не входить самостійне здійснення перевірки наказів чи розпоряджень керівництва на предмет їх достовірності чи доцільності, в розумінні ст. 20 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990р., ст.4 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Законом України «Про міліцію» №565-ХІІ зобов’язано працівника міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватися своєму безпосередньому і прямому начальникам.

Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Відповідно до вимог Дисциплінарного статуту (ст. 4), наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Зокрема, скасувати наказ має правд тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник. Накази повинні виконуватися беззаперечно, точно тау визначений строк.

На думку суду, позивач здійснював профілактичне відпрацювання 10.09.2009р. на території Христинівського району в період з 16 год.00хв. до 24год.00хв. на підставі розпорядження від 10.09.2009р., тобто відповідно до наказу керівника, що спростовує посилання відповідача щодо самовільного перебування позивача на території Христинівського району на службовому автомобілі.

Таким чином, суд не вважає зазначені дії позивача порушенням службової дисципліни, в розумінні ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту, оскільки він виконував наказ свого прямого начальника - начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Умань та ATI при УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області, майора міліції ОСОБА_8, за погодженням з начальником Христинівського РВ ГУ МВС України в Черкаській області, майором міліції ОСОБА_9

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальної справи за фактом нанесення 10.09.2009р. гр. ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, на запит суду, прокуратурою Черкаської області повідомлено, що у кримінальній справі № НОМЕР_1, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_13 допитані в якості свідків (лист від 12.03.2010р. № 06/2-653 вих. 10 (а.с. 99).

Суд звертає увагу, що у даному випадку представником відповідача не враховане поняття «презумпція невинності», тобто правового принципу, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку передбаченому законом, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача за порушення службової дисципліни є незаконним, оскільки оспорюванні накази про його звільнення винесені без урахування норм п. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Зокрема, на виклик до судового засідання в якості свідка ОСОБА_8, згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010р. № 2а-106/10/2370, останній не з’явився за станом здоров’я, однак до суду надійшла довідка Центральної районної лікарні Христинівського району Черкаської області № 145 від 10.03.2010р. про перебування гр. ОСОБА_8 на лікуванні.

Як вбачається зі змісту оспорюваного наказу від 12.01.2010р. № 3 о/с, позивача звільнено в запас Збройних Сил України на підставі ст. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114, з подальшими змінами та доповненнями, що не узгоджується з найменуванням та поділом частин, пунктів та абзаців зазначеного Положення, оскільки в тексті даного нормативного документа відсутнє найменування «статті 64 «Є».

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов’язком держави.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. І ст. 19 Конституції України).

Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 2) до завдань адміністративного судочинства віднесено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Завдання адміністративного судочинства обумовлені головним обов'язком держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (стаття 3 Конституції України), де правовою основою є положення:

частин першої і другої статті 55 Конституції України про те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

статті 2 і частини першої статті 6 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року про те, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Отже, встановлені Конституцією України демократичні засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб’єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, що відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку в державі. Реалізацію конституційних приписів у державі щодо захисту прав людини і громадянина покладено на правоохоронні органи.

Виходячи із системного аналізу конституційних норм, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Загальна Декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Правовідносини, пов’язані з проходженням та звільненням з публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. № 341 «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ» тощо.

У Законі України «Про міліцію» (ст.5) передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, тому для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходи незалежно від свого підпорядкування.

Разом з тим, Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (із наступними змінами і доповненнями) (ст.18 Закону України «Про міліцію»).

Відповідно до п.10 Розділу II зазначеного Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма права та неухильно повинні виконувати обов'язки, відповідальність, що випливає з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ, дає визначення терміну «наказ», як форму реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначається мета і предмет завдання, строк його виконання, відповідальна особа, якій належить його виконати Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби особами, зазначеними в пункті 76 Розділу II Положення, здійснюється Міністерством внутрішніх справ та його органами.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на неправомірність застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, на підставі Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Суд зазначає, що до позивача - ОСОБА_1, відповідачем поміж усіх заходів дисциплінарного стягнення було застосовано найсуворіше - звільнення, що на думку суду не відповідає даним обставинам справи та вимогам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування наказу № 891 від 22 вересня 2009р. та наказу № 3 о/с від 12 січня 2010р. про звільнення позивача із займаної посади, з подальшим поновленням на роботі.

Відповідно до вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення, або переведення на іншу роботу, особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Разом тим, частиною 1 статті 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006р. № 3460-ІУ визначено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Судом встановлено, що наказом №891 від 22.09.2009р. позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення на підставі п. 64 «Є» згаданого Положення за порушення дисципліни та відповідно до наказу № 3 о/с від 12 січня 2010р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за порушення дисципліни на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, про що повідомлено позивача відповідно до листа від 12.01.2009р. №13/9-21 (а.с.10).

Підставою винесених наказів став висновок службового розслідування від 22.09.2009р., з яким позивача не було ознайомлено в установленому законом порядку та не відібрано письмового пояснення, чим порушено право позивача на його оскарження, що не відповідає вимогам ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Отже, на думку суду, відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

З метою поновлення порушеного права позивача та керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, відповідно до якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, а тому суд вважає, що період з 01.01.2010р. по 12.01.2010р. вважається періодом вимушеного прогулу позивача, оскільки наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ № 3 о/с був винесений 12 січня 2010р. з яким ознайомлено позивача 12.01.2009р.

Суд дійшов висновку, що за зазначених обставин, вимоги позивача щодо поновлення його на посаді, підлягають до задоволення.

Згідно пп.2 п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Судом встановлено, що позивача притягнено до дисциплінарної

відповідальності шляхом звільнення з органів внутрішніх справ 22.09.2009р. відповідно до наказу № 891 від 22.09.2009р., звільнено з посади з 17.11.2009р. відповідно до наказу № 312 від 23.11.2009р. під час непрацездатності позивача, та звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України наказом від 12.01.2010р. № 3 о/с.

А тому суд дійшов висновку, що позивача безпідставно звільнено із займаної посади з 12.01.2010р., який підлягає поновленню на займаній посаді.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів, які б свідчили про виплату коштів позивачеві при звільненні, тому ' суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення.

Відповідно до ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно пунктів 2, 3 частини 1 зазначеної статті КАС України, негайно виконуються постанови суду про:

присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць,

поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вище наведене та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 11, 49, 69, 71, 77, 79, 86, 89, 112, 133, 138, 141, 143, ст.ст. 158- 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Черкаський окружний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області:

наказ № 891 від 22 вересня 2009р. щодо звільнення ОСОБА_1 (М-012217) на підставі п.64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

наказ № 3 о/с від 12 січня 2010 р. про звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-012217) з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі ст. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з дізнання для обслуговування адміністративної території м. Умань Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, з поновленням йому звання майора міліції.

Стягнути з Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 (20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Визволителів, 5) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі Згрн.40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 30.03.2010р.

Суддя Т.В. Новікова