КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/19128/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал СТБ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішення й наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішення й наказу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал СТБ" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представник апелянта та представник відповідача. Представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, представник відповідача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення №1243 від 09.06.2016 року "Про стан виконання ПрАТ "Міжнародний медіа Центр - СТБ", м. Київ, пункту 2 рішення Національної ради від 03.12.2015 року №2108 (НР №00270-м від 04.12.2007 року, загальнонаціональне ефірне ТБ, логотип: "С-Можливо все!")", яке є предметом оскарження у даній справі.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1243 від 09.06.2016 року призначено позапланову перевірку діяльності ПрАТ "Міжнародний медіа центр - СТБ". З мотивувальної частини рішення вбачається, що 03.12.2015 року Національна рада ухвалила рішення №2108 "Про результати моніторингу ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ"", м. Київ, яким визнала порушення ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ" частини 2 статті 6, частини 5 статті 28, частини 2 статті 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Пунктом 2 зазначеного рішення №2108 видано розпорядження, яким ліцензіата зобов'язано привести свою діяльність у відповідність до чинного законодавства та неухильно дотримуватись вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та Закону України "Про захист суспільної моралі". За результатами моніторингів мовлення ПрАТ "Міжнародний медіа Центр - СТБ", м. Київ, здійснених у період з 16.05.2016 року по 22.05.2016 року, в ефірі телекомпанії зафіксовано інформацію, що може зашкодити неповнолітній аудиторії та має ознаки порушення вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

На виконання рішення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення від 09.06.2016 року № 1243 відповідачем винесено наказ від 26.06.2016 року № 56/301, яким призначено здійснити позапланову перевірку діяльності ПрАТ "Міжнародний медіа Центр - СТБ".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 року № 538/97-ВР (далі - Закон № 538/97-ВР) визначає правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 538/97-ВР Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 13 Закону № 538/97-ВР визначено наглядові повноваження Національної ради, серед яких нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; - нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення; - нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; - нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі; - застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; - офіційний моніторинг телерадіопрограм.

В свою чергу, в силу частин 1-3 статті 17 цього ж Закону Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Регуляторні, у тому числі нормативно-правові, акти мають проходити всі стадії прийняття та порядок оприлюднення актів, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Рішення Національної ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Національна рада має право приймати регуляторні акти виключно у випадках, передбачених законом.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до статей 11, 13 та 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", статей 1, 37, 71, 73 та 74 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" затвердила Інструкцію про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, що додається № 115 від 08.02.2012 року ( далі - Інструкція № 115).

Пунктом 2.3 Інструкції № 115 передбачено, що підставами для здійснення позапланових перевірок, зокрема, є виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії, а також заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Тобто підстави проведення позапланової перевірки, наведені у оскаржуваному рішенні, вимогам чинного законодавства відповідають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача про необхідність застосування Національною радою Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і протиправність оскаржуваних рішень з огляду на недотримання вимог даного Закону є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Закон України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 року № 3759-XII відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

В силу частини 4 статті 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 року № 3759-XII єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" унормовано, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Відтак, чинне законодавство України не відносить Національну раду до системи центральних органів виконавчої влади і передбачає її підзвітність виключно Верховній Раді України та Президенту України.

Ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 року № 3759-XII та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Тобто, саме на підставі Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 року № 3759-XII, позивачем отримано ліцензію на мовлення серії НР № 00270-м від 04.12.2007, яка видана саме Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

З огляду на вищевказане, відносини між позивачем (як ліцензіатом) та відповідачем (як регулятором у сфері телебачення і радіомовлення) регулюються Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал СТБ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 15 травня 2018 року.