КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9784/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект"" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект"" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект"" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект"" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представник апелянта та представник відповідача. Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28.03.2017 року по 18.04.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "БПК "Газінвестпроект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом було складено акт №170/26-15-14-01-01/36470766 від 25.04.2017 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення: п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.44.1, п.44.2 ст.44, ст. 134, ст.ст. 138-140 Податкового кодексу України, п.5 П(с)БО № 11, п.5 П(с)БО № 15, п.6, п.7 П(с)БО 16, cт. 4, ст. 9 Закону України № 996-XIV, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 605 912 грн. в період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року; за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року - до завищення позивачем від'ємного значення оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток за 2015рік у сумі (-) 2 274 198 грн., 2016 рік у сумі (-) 1 656 861 грн.; за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року - до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 1 040 663 грн., в тому числі по періодам: 1 пів. 2016 року у сумі 284 803 грн., 9 міс. 2016 року у сумі 433 152 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 2 063 309 грн.; п.п. 164.2.11 п. 164.2, п. 164.5 cт. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.9.1 п.170.9 "б" ст. 170, п.171.2 "а" ст. 171, п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 107 162,30 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 24 травня 2017 року №0366140101, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 579 136 грн.; від 24 травня 2017 року №0367140101, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 058 219 грн.; від 24 травня 2017 року №0368140101, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 3 931 059 грн.; від 24 травня 2017 року № 0870140303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 952, 88 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та підлягають скасуванню, ТОВ "БПК "Газінвестпроект" 01 червня 2017 року подало скаргу на дані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

За результатами адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2017 року №0366140101, від 24 травня 2017 року №0367140101, від 24 травня 2017 року №0368140101, 24 травня 2017 року № 0870140303, а скаргу позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ПП «Унісон Дизайн» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228. ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт мав відносини з TOB "Східмегатранс", TOB "Ексклюзив-ПРО", TOB "Файлекомп", TOB "Інвестленд-2015", TOB "Аванта-Сервіс", TOB "Т-М. Київ".

Між апелянтом та TOB "Східмегатранс", TOB "Ексклюзив-ПРО", TOB "Файлекомп", TOB "Інвестленд-2015", TOB "Аванта-Сервіс", TOB "Т-М. Київ" укладені договори поставки товарів, надання транспортних і юридичних послуг та додаткові угоди, специфікації до них.

Зокрема, між TOB "БПК "Газінвестпроект" та TOB " Аванта-Сервіс " укладено договір поставки №050116 від 05 січня 2016 року ( а також додаток №1 від 15 січня 2016 року до договору поставки №050116 від 05 січня 2016 року, додаток №2 від 18 січня 2016 року до договору поставки №050116 від 05 січня 2016 року); між TOB "БПК "Газінвестпроект" та TOB "Ексклюзив-ПРО" укладено договір поставки товарів №15 від 27 листопада 2015; між TOB "БПК "Газінвестпроект" та TOB "Східмегатранс" укладено договір поставки №2002-2014 від 20 лютого 2014 року; між TOB "БПК "Газінвестпроект" та ТОВ "Інвестленд-2015" укладено договір про надання послуг №2711/2015 на перевезення вантажів від 27 листопада 2015 року; між TOB "БПК "Газінвестпроект" та ТОВ"Файлекомп" укладено договір поставки товарів №2807/16 від 28 липня 2016 року, договір на транспортні послуги №2907/16 від 29 липня 2016; між TOB "БПК "Газінвестпроект" та TOB "Т-М. Київ" укладено договір поставки товарів №01007/15 від 01 липня 2015 року.

TOB "Східмегатранс", TOB "Ексклюзив-ПРО", TOB "Файлекомп", TOB "Інвестленд-2015", TOB "Аванта-Сервіс", TOB "Т-М. Київ" виписано на адресу TOB "БПК "Газінвестпроект" рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні.

Колегія суддів зауважує про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів під час апеляційного розгляду даної справи встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Дана позиція підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 808/2140/13а.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських правовідносин позивача з контрагентами, як не надано і доказів, які б підтверджували посилання контролюючого органу на відсутність у позивача ділової мети вчинення таких господарських операцій.

Протоколи допиту свідків, які були долучені відповідачем до матеріалів справи під час апеляційного розгляду лише 08 травня 2018 року, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Представник відповідача не надала докази неможливості подання даних протоколів допиту свідків під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому вищезазначені протоколи не можуть бути розцінені як докази непідтвердження господарських відносин позивача з контрагентами.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24.05.2017 року №0870140303, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.4. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування(виплати, надання).

Відповідно до п.п. 170.9.1. п. 170.9 "б" ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту, є особа, що видала таку суму.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки колегією суддів встановлено документальне підтвердження товарності господарських операцій позивача та його контрагентів, що у свою чергу дає позивачу право на декларування вищевказаних операцій, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних робіт та послуг у контрагента, колегія суддів вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 315 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "Газінвестпроект"" задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2017 року №№ 0366140101, 0367140404, 0368140101, 0870140303.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 15 травня 2018 року.