ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2072/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, ухвалене суддею Гавдик З.В. у м.Львів о 11:09, повний текст якого складений 22 лютого 2018 року, у справі №813/4620/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, про визнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, у якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі № К-11334/0-7702/6-17 від 04.10.2017, та зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для відмови заявленого ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області відповідачем зазначена відсутність погодження Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області щодо надання відповідного дозволу.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, покликаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», доручення Віце-прем'єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015, зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення.

Позивач зазначає, що при поданні клопотання нею виконані всі вимоги, передбачені п.6 ст.118 Земельного кодексу України, а тому таку відмову, яка не містить обґрунтованих підстав, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, вважає незаконною та прийнятою з порушенням норм земельного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною дію Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі № К-11334/0-7702/6-17 від 04.10.2017. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.09.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки у листі Головного управління Держгеокадастру Львівській області № К-11334/0-7702/6-17 від 04.10.2017 підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відсутні, спірні дії відповідача є протиправними, відтак суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області суд зазначив, що не може підміняючи собою орган владних повноважень (розпорядника землі) зобов'язувати надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га від 07.09.2017.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 листом № К-11334/0-7702/6-17 від 04.10.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати у власність в межах норм безоплатної приватизації у IV кварталі 2017 року.

Листом обґрунтовані підстави відмови, зазначивши, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері вико настання та охорони земель сільськогосподарського призначення державно власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» є обов'язковим для виконання актом нормативного характеру, нормам Земельного кодексу України не суперечить.

На виконання Постанови № 413 Головним управлінням Дердгеокадастру у Львівській області на офіційному веб-сайті (lvivska.land.gov.ua) опубліковано інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації у IV кварталі 2017 року на території Львівської області. Відповідно до вказаного переліку передбачено 95,8768 га земельних ділянок у Бродівському, Дрогобицькому, Жидачівському, Жовківському, Золочівському, Кам»янка-Буському, Миколаївському, Мостиському, Перемишлянському, Пустомитівському, Сколівському, Сокальському, Ткрківському та Яворівському районі Львівської області. Даним переліком передбачено виділення 3 земельних ділянок площею 2,32 га у власність громадянам на території Дублянської міської ради Жовківського району, проте не передбачено виділення земельних ділянок у власність громадянам на території Дублянської міської ради Жовківського району у визначеному на графічних матеріалах позивачем місці розташування бажаної для приватизації земельної ділянки.

Тобто, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність вимогам нормативно-правових актів (згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України), оскільки відсутність земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації у IV кварталі 2017 року, сформованого відповідно до Постанови №413 за встановленою формулою, унеможливлює надання відповідачем дозволів на розроблення документації із землеустрою та передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Крім того, вимогами Постанови №413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації зобов'язано, серед іншого, враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Так, листом від 05.10.2017 №1003 Дублянська міська рада повідомила, що не погоджує надання земельної ділянки у власність позивачу.

Крім того, щодо зобов'язання повторно розглянути заявлене позивачем клопотання від 07.09.2017 скаржник зазначає, що суд при вирішення адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині вийшов за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,06 гектарів для ведення індивідуального садівництва (а.с.22).

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, розглянувши заявлене ОСОБА_1 клопотання, листом №К-11334/0-7702/6-17 від 04.10.2017, покликаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що визначає механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Держгеокадастром та його територіальними органами у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації, доручення Віце-прем»єр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 та доручення голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15 від 10.02.2015, повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядженням землями сільськогосподарського призначеня державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Зважаючи на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, питання, пов'язані з реалізацією Стратегії в частині забезпечення врахування позиції відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян підлягають розгляду виключно на пленарних засіданнях ради із прийняттям відповідного рішення.

Крім того роз'яснено, що інформація про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у IV кварталі 2017 року опубліковано на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадарсту у Львівській області (lvivska.land.gov.ua) (а.с.10).

Позивач, вважаючи дії суб»єкта владних повноважень за наслідками розгляду її клопотання протиправними, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб та перебуває у запасі, форма власності - державна (а.с.17).

Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

З аналізу наведених правових норма слідує, що для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності дій позивача за наслідками розгляду заявленого позивачем клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району, використання відповідачем повноважень з метою, з якою це повноваження надано, відповідність дій закону та дотримання відповідачем встановленої процедури.

Повноваження ГУ Держгеокадастру у Львівській області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», постановою Кабінету Міністрів України «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.

Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 Положення визначено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

В свою чергу, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року (справа №802/1534/17-а), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернулась до відповідача з клопотаннями в порядку статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, однак за наслідками розгляду клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Львіській області заявнику ОСОБА_1 було скеровано відповідь «Про розгляд клопотання», а не наказ про відмову в наданні дозволу. Крім того, листом не надано роз'яснень щодо того, в якому порядку позивачем може бути отримана у власність спірна земельна ділянка.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі №К-11334/0-7702/6-17 від 04.10.2017.

Щодо покликань скаржника на те, що суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 07.09.2017 вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб»єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення ст.ст.5, 21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Відтак, до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати конкретне рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів виконавчої влади.

Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати протиправним рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не може зобов'язати приймати рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заявлене 07.09.2017 позивачем клопотання та за наслідками його розгляду згідно вимог ст.118 Земельного кодексу України прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №813/4620/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді О. О. Большакова

В. Я. Макарик

Постанова складена в повному обсязі 15.05.2018.