Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 313/203/17 Головуючий у 1 інстанції: Кравцов С.О.

провадження № 22-ц/778/1244/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у сумі 93 109,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.04.2013р. ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви № 013-07515-190413 із визначенням ліміту кредитної лінії у розмірі 45 400 грн. з щомісячним погашенням чергових платежів згідно графіку. У відповідності до п. 2.5 частини 3 договору відповідач до підписання пропозиції був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

В зв'язку з відкликанням банківської ліцензії у АТ «Дельта Банк», відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015р., після спливу чергового строку ліміту кредитної лінії він був встановлений у розмірі 0,00 грн., не сплачена заборгованість за договором визнана простроченою. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, відкривши відповідачу картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті Україні - гривні, та встановивши ліміт кредитної лінії у розмірі 45400,00 грн., яким скористався відповідач. Але у зв»язку з неналежним виконанням договору в частині повернення кредиту та нарахованих відсотків, у відповідача станом на 11.01.2017р. виникла заборгованість на загальну суму 93 109,84 грн., яка складається із: простроченого тіла кредиту - 49 898,07 грн. та заборгованості за відсотками - 43 211,77 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи повідомлені належним чином про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду 07 травня 2018р. не з»явились, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Тому справу розглянуто у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутності сторін.

Судом встановлено, що 19.04.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір у відповідності до заяви останньої № 013-07515-190413, в якій визначені основні умови договору. Згідно з цим договором ПАТ «Дельта Банк» відкриває відповідачеві картковий рахунок в національній валюті та встановлює кредитний ліміт у розмірі 45 400 грн.

У п 7.1 заяви № 013-07515-190413 зазначено, що цей договір між сторонами складається із цієї заяви-пропозиції, Тарифів та Правил, які є невід»ємними частинами договору, з якими відповідач попереднього ознайомлена, про що нею проставлено особистий підпис у заяві.

З матеріалів справи вбачається, що банк відкрив їй рахунок НОМЕР_2, на якому був встановлений кредитний ліміт в обумовленій сумі, видав відповідачеві для користування ним картку № 5163990009206883 та ПІН до неї, а відповідач вказаним рахунком користувалась, знявши всю суму кредитного ліміту в розмірі 45 400 грн. до липня 2013р. ( а.с. 6, 7).

Згідно з Тарифами на обслуговування платіжних карток, які є невід»ємною частиною договору між сторонами у справі, держатель картки зобов»язаний щомісячно до 15 числа погашати частину заборгованості у вигляді обов»язкового мінімального платежу (ОМП), який складається із: частки обов»язкового погашення тіла у розмірі 2 % від суми використаних коштів на день розрахунку, нарахованих процентів за кредит у відповідності до пп. 1.6.1-1.6.2 тарифу, процентів за недозволений овердрафт за п. 1.6.4 тарифу, штрафу за прострочену заборгованість у відповідності до п. 3.1 тарифу, та суми заборгованості за минулий період. Загалом ставка процентів за користування кредитним лімітом становить 48 % річних.

Враховуючи, що відповідач припинила сплату ОМП через деякий час, банк просив в позові стягнути з неї всю суму заборгованості, яка враховується за відкритим їй картковим рахунком станом на 11.01.2017р. у загальній сумі 93 109,84 грн., в тому числі: прострочене тіло кредиту - 49 898,07 грн. та заборгованість за відсотками - 43 211,77 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банком пропущено строк позовної давності, про застосування якого просила відповідач до ухвалення судового рішення.

В апеляційній скарзі банк зазначає, що висновки суду в цій частині є невірними, оскільки після здійснення останнього платежу на погашення кредиту та відсотків 17.01.2014р. відповідач продовжила користуватись кредитом, знімаючи кошти та сплачуючи за покупки до 30.01.2014р., а 26.01.2017р. банком вже була складена позовна заява про стягнення з неї заборгованості та 03.02.2017р. спрямована поштою до суду.

Отже, узагальненим доводом апеляційної скарги є те, що банком строк позовної давності пропущений не був.

Перевіривши цей довід за матеріалами справи, апеляційний суд встановив наступні обставини.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про пропуск банком строку позовної давності, виходячи із того, що останній платіж відповідач здійснила 17.01.2014р. в сумі 3 100 грн., а до суду з позовом банк звернувся 13.02.2017р.

Між тим, судом не в повній мірі проаналізовані умови договору, що призвело по помилкового висновку.

Так, згідно з п. 1 ч. 3 договору № 013-07515-190413, цей договір укладений на невизначений строк ( а.с. 7), а тому сторони мають право в будь-який момент ініціювати питання про припинення договору, але в такому разі позичальник має повністю погасити всю заборгованість на день припинення договору.

Проте в цій справі сторони не припиняли дію договіру.

Строк має лише ліміт кредитної лінії, який визначений згідно з п. 2.4 терміном у 364 календарних дня. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами у заяві, та не потребує підписання додаткових угод.

Пунктом 4 заяви № 013-07515-190413 визначено, що ОСОБА_3 надає право банку з огляду на свою кредитну історію протягом дії договору на власний розсуд ініціювати зміну кредитного ліміту, зокрема, з перевищенням визначених в п. 2.3 договору меж.

З наданих банком виписок по відкритому відповідачу рахунку НОМЕР_2 вбачаться, що строк кредитного ліміту їй продовжувався, а також збільшувався розмір ліміту у зв»язку з його перевитратами, та остаточно встановлений у сумі 49 900 грн.

ОСОБА_3 активно користувалась рахунком протягом першого року кредитування, знімаючи з нього готівкові кошти та здійснюючи оплату у торгівельній мережі, останнє зняття відбулось 30.01.2014р.

Також в цей же період відповідач як повністю, так і частково здійснювала платежі на погашення кредитного ліміту та нарахованих відсотків.

Дійсно, останній платіж вона здійснила 17.01.2014р. в сумі 3100 грн. ( а.с. 6), та після

цього припинила погашати кредит та відсотки.

Проте, зважаючи на те, що банківський рахунок відкривається безстроково, а взяті в кредит грошові кошти не були погашені відповідачем, банк продовжував нараховувати ОСОБА_3 обумовлені договором відсотки на фактично зняту нею, непогашену та непрострочену суму кредиту.

В зв»язку з відкликанням банківської ліцензії у АТ «Дельта Банк» відповідно до постанови Правління НБУ № 664 від 02.10.2015р., після спливу чергового строку ліміту кредитної лінії у відповідності до п. 2.4 договору був встановлений кредитний ліміт 0,00 грн., а несплачена заборгованість за договором визнана простроченою, що вбачається з виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості.

Станом на 04 травень 2016р. - день зарахування всієї суми заборгованості на прострочку, сума заборгованості за тілом кредиту складала 49 898,07 грн. та сума заборгованості по відсоткам - 43 211,77 грн. Та з цього часу будь-які нарахування банком на прострочену суму заборгованості припинені.

Зважаючи на вказані обставини, суд помилково вважав, що строк позовної давності сплив щодо всієї заборгованості, оскільки строк виконання зобов»язання в цілому у цих правовідносинах настав не з дати останнього платежу 17.01.2014р., а саме з визнанням заборгованості простроченою 04.05.2016р.

Відтак, оскільки погашення кредиту відбувається щомісячними платежами, то він спливає поступово щодо кожного щомісячного платежу, а не для всієї заборгованості в цілому з дати останнього платежу, як помилково вважав суд.

Позовна заява банку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості надійшла до суду 13.02.2017р., тому в межі строку позовної давності вкладається період з 13.02.2014р. по 13.02.2017р., тобто заборгованість тільки за один місяць не вкладається в межі позовної давності, оскільки до 17.01.2014р. простроченої заборгованості відповідач не мала, намагаючись здійснювати щомісячні платежу своєчасно та в повному обсягу нарахованих сум.

Поза межами цього періоду залишається несплачене тіло кредиту в сумі 997,86 грн. та несплачені відсотки в сумі 2211,24 грн., які не підлягають стягненню, оскільки по них банком пропущено строк позовної давності. Решта сума заборгованості вкладається в межі позовної давності, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь банку у такому розмірі: (49 898,07 - 997,86) + (43 211,77 - 2211,24) = 89 900,74 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, не в повній мірі дослідивши умови укладеного між сторонами договору, виписку по рахунку відповідача та розрахунки заборгованості, неправильно встановив дійсну природу договору, який є договором банківського рахунку зі встановленням кредитного ліміту, що має безстроковий характер, що призвело до неправильного застосування положень норм закону про позовну давність та посилання на неналежну правову позицію.

З огляду на вищенаведені обставини, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, тому у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із частковим задоволенням позову в сумі 89 900,74 грн.

Скасовуючи рішення та ухвалюючи нове, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційного до задоволених позовних вимог.

Так, банком за подання позову з ціною 93 109,84 грн. сплачено судовий збір в сумі 1600 грн. ( а.с. 1), а позов задоволено на суму 89 900,74 грн., тому йому належить до компенсації за рахунок відповідача судовий збір у сумі: (89 900,74 х 1600) : 93 109,84 = =1544,85 грн.

За подання апеляційної скарги банком сплачено судовий збір в сумі 1760 грн. ( а.с. 132, 143), тому його належить до компенсації за рахунок відповідача: (89 900,74 х 1 790) : 93 109,84 = 1699,34 грн.

А всього сума судового збору, сплачена банком, підлягає стягненню на його користь з відповідача у загальній сумі: 1544,85 + 1699,34 грн. = 3 244,19 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 04 грудня 2017 року скасувати.

Позов ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором з надання кредитної лінії, оформленим заявою № 013-07515-190413 від 19 квітня 2013р., станом на 11.01.2017р. в загальній сумі 89 900 (вісімдесят дев»ять тисяч дев»ятсот ) гривень 74 копійки, в тому числі: заборгованість за кредитом - 48 900 ( сорок вісім тисяч дев»ятсот) гривень 21 копійка, заборгованість за відсотками - 41 000 (сорок одна тисяча) 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у сумі 3 244 (три тисячі двісті сорок чотири) гривні 19 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2018р.

Головуючий:

Судді: