АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» травня 2018 року м. Херсон

Справа № 766/7365/17

Провадження № 22-ц/791/595/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.

суддів:Ігнатенко П. Я.

Полікарпової О. М.

секретарПрушинська О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Хайдарової І. О. від 13 лютого 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С., заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вище зазначеною скаргою, в якій просив: визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. щодо неповідомлення його про накладення арешту на майно боржника, ненадання можливості здійснити визначення вартості майна боржника за взаємною згодою зі стягувачем неправомірною; визнати дії державного виконавця щодо оцінки майна - будівель та споруд спортивно - розважального комплексу, розташованого у АДРЕСА_1, визначену за звітом від 23 березня 2017 року у розмірі 29 351 310 грн без ПДВ, без укладення договору з суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання - ОСОБА_8 неправомірними та скасувати результати оцінки майна, визначені звітом від 23 березня 2017 року; зупинити передачу нерухомого майна - будівель та споруд спортивно - розважального комплексу, розташованого у АДРЕСА_1.

Скарга мотивована тим, що 21 квітня 2017 року на його адресу надійшов лист з додатком відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за підписом головного державного виконавця Кузьменка О. С., з якого йому стало відомо про проведення оцінки належного йому майна - будівель і споруд спортивно - розважального комплексу, розташованого у АДРЕСА_1 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 та складання звіту від 23 березня 2017 року, згідно якого ринкова вартість вказаного майна складає 29 351 310 грн без ПДВ.

Скаржник зазначав, що дана оцінка майна є необ'єктивною, недостовірною, заниженою, не відповідає нормативно - правовим актам України з оцінки майна і порушує його права, як сторони виконавчого провадження.

Так, у порушення Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не повідомив його про накладення арешту на майно та не направив на його адресу відповідний документ, що призвело до порушення його права скористатися можливістю визначити вартість арештованого майна за взаємною згодою зі стягувачем.

Висновок про вартість об'єкта не містить опису аналогічних вибраних для порівняння об'єктів та не містить достовірної інформації про склад кожного порівняльного об'єкту, тому вважає, що вибрані для порівняння об'єкти не є подібним майном, стосовно якого визначена ринкова вартість, а оцінка майна не відповідає дійсності, є явно заниженою і не може використовуватися при реалізації даного майна.

У порушення приписів законодавчих актів відділ примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виступив замовником оцінки майна та не уклав договору з суб'єктом оціночної діяльності. Такий договір укладено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - стягувачем із суб'єктом оціночної діяльності, що є порушенням закону.

Скаржник також зазначає, що вчинені державним виконавцем дії у межах виконавчого провадження є незаконними, оскільки виконання рішення про стягнення з нього 7 252 817,14 грн не входить до повноважень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким підвідомчі до виконання судові рішення, у яких сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_5 зазначає, що вона винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема скаржник посилається на те, що підтвердженням заниження ціни об'єкта нерухомого майна є наданий ним суду звіт про незалежну оцінку нерухомого майна будівель та споруд спортивно - розважального комплексу, розташованого у АДРЕСА_1 від 28 березня 2017 року складений СОД, приватним підприємцем ФОП ОСОБА_9, відповідно до якого вартість об'єкту станом на 23 березня 2017 року становить 45 406 706 грн, тобто є значно вищою, ніж визначена СОД ОСОБА_8 у розмірі 29 351 310 грн. Скаржник просив скасувати ухвалу суду, постановити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_5, поданих ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважають її доводи безпідставними, просять її залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Херсонський міський суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом 04 січня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( далі - ВПВР ДДВС МЮУ) Кузьменко О.С. відкрито виконавче провадження ВП № 49747721 за виконавчим листом №666/3085/15-ц виданим 01.12.2015 року Дніпровським районним судом м. Херсона про звернення стягнення на передане в іпотеку Банку нерухоме майно - будівлі і споруди спортивно-розважального комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, належного ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 581 472,16 доларів США та надано строк для самостійного виконання рішення суду, яке боржником не виконано, у зв'язку з чим постановою від 22 січня 2016 року накладено арешт на майно боржника - будівлі і споруди спортивно-розважального комплексу по АДРЕСА_1. (а.с.140-142). 22 січня 2016 року державним виконавцем прийнято до виконання виконавче провадження ВП № 39434960 за виконавчим листом № 666/2422/13-ц виданим 13 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 7 252 817, 14 грн./а.с. 61/.

Постановою державного виконавця ВП № 49747721 від 03 травня 2017 року об'єднано виконавчі провадження № 39434960, № 39435329, № 49747721 відкриті за судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів та звернення стягнення на належне йому нерухоме майно. Постановою державного виконавця ВП № 39434960 від 25 листопада 2016 року залучено у виконавчому провадженні ОСОБА_8 - суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості нерухомого майна та надання письмового висновку, а саме будівель і споруд спортивно - розважального комплексу, що належить ОСОБА_5 на праві власності. /а.с.71/.

23 березня 2017 року ОСОБА_8 склав звіт про оцінку вище зазначеного нерухомого майна належного ОСОБА_5, згідно висновку якого його вартість складає 29 351 310 грн без ПДВ. /а.с.73 -106/.

18 квітня 2017 року відділ примусового виконання рішень ДДВС МЮУ направив сторонам виконавчого провадження, в т.ч. ОСОБА_5 копію звіту про оцінку майна та роз'яснив право і порядок його оскарження. /а.с. 9/.

03 травня 2017 року ВПВР ДДВС МЮУ направив на адресу Державного підприємства «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна ЗВП № 53869891/9.(а.с.120-122).

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 на рішення, дії і бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції вважав, що ним не надано суду належних і допустимих доказів того, що висновок про проведення оцінки нерухомого майна є неякісним або необ'єктивним та наявні суттєві порушення при проведенні оцінювання спірного майна, які б могли потягнути за собою незаконність висновку про його вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він повно з'ясував обставини справи, суть правовідносин, що виникли між учасниками виконавчого провадження, норми матеріального права, що їх регулюють та вирішив справу з дотриманням норм процесуального права у відповідності до наданих учасниками доказів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що державний виконавець не повідомив його про накладення арешту на належне йому нерухоме майно, порушив його права, не надавши можливість визначити вартість арештованого майна за взаємною згодою зі стягувачем підлягають відхиленню як такі, що не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

22 січня 2016 року відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби МЮУ на адресу ОСОБА_5 направлено постанову від 22.01.2016 року ВП № 49747721 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження для виконання і відома, винесену на підставі виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Херсона 01.12.2015 року № 666/3085/15-ц. (а.с.139). Дана постанова направлена боржнику із супровідним листом у спосіб, передбачений ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент вчинення цієї дії.

Відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, арешт всього нерухомого майна належного боржнику ОСОБА_5 було накладено постановою ВДВС Дніпровського РУЮ м.Херсона від 03.10.2014 року, та постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області від 24.03.2015 року в межах суми стягнення 7 252 817,14 грн (а.с.132-137). З матеріалів справи вбачається, що належне ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме: спортивно-розважальний комплекс,. розташований у АДРЕСА_1 був неодноразово предметом оцінки у ході виконавчого провадження ВП №39434960 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом на загальну суму 7 252 817,14 гр. Постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області Білим О.П. 06.11.2015 року вже призначався оцінювач вище зазначеного нерухомого майна - СОД ОСОБА_12 (А.С.153-154, 157-159), який склав звіт і визначив вартість нерухомого майна, з якою боржник не погодився. За клопотанням ОСОБА_5 було здійснено рецензування даного звіту, яке він оскаржив у судовому порядку. Ухвалою Херсонського міського суду від 18 квітня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовлено.(а.с.68-69).

Представник стягувача - Банку, як у письмових запереченнях на скаргу ОСОБА_5, так і в судовому засіданні пояснював, що з моменту опису і арешту комплексу, які відбулися 12.09.2013 року і по сьогоднішній день між ними немає порозуміння відносно вартості вказаного нерухомого майна. ОСОБА_5, з метою затягування часу та недопущення у будь-який спосіб передачі комплексу на реалізацію, постійно подає заяви на рецензування, скарги до суду, вважаючи заниженою оцінку майна здіснену експертами.

З огляду на зазначене є безпідставними і підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що виконавець не надав йому можливості визначити вартість спірного майна за взаємною згодою зі стягувачем.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що визначення оцінки майна без укладання договору державним виконавцем, як представником органу державної влади з СОД ОСОБА_8 є порушенням ч.2 ст.10 Закону Украіни «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» підлягають відхиленню як такі, що висновки суду не спростовують.

Сторони виконавчого провадження, в тому числі ОСОБА_5, не скористалися правом та письмово не повідомили державного виконавця про визначену ними вартість майна, як то передбачено ч.ч.1, 2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», тому відповідно до приписів ч.1 ст.20, ч.3 ст57 Закону України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом , що регламентує діяльність державного виконавця, він для проведення оцінки за регульованими цінами нерухомого майна, залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для з'ясування і роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець Кузьменко О.С. 25 листопада 2016 року виніс постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 39434960 - ОСОБА_8, який має сертифікат, виданий 22.01.2014 року Фондом державного майна України за № 15930/14зі строком дії до 22.01.2017 року у виконавчому провадженні, тобто він діяв у відповідності до закону /а.с.168-169/.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок оцінювача ОСОБА_8 не містить аналогічних вибраних для порівняння об'єктів та інформації про те, з чого вони складаються, вибрані для порівняння об'єкти не є подібним майном, стосовно якого визначена ринкова вартість, а оцінка майна є заниженою та не відповідає дійсності, спростовується наданим ним суду в процесі розгляду справи звітом про незалежну оцінку нерухомого майна складеним СОД ФОП ОСОБА_9 від 28.03.2017 року підлягають відхиленню як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та не грунтуються на законі.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. від 25 листопада 2016 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_8, який має сертифікат, виданий 22.01.2014 року Фондом державного майна України за № 15930/14, у виконавчому провадженні № ВП № 39434960; зобов'язано надати звіт про вартість описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_5, попереджено ОСОБА_8 про відповідальність за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна, передбачену законом.

На виконання вказаної постанови, СОД ОСОБА_8 представив державному виконавцю звіт про оцінку спортивно - розважального комплексу, що належить ОСОБА_5 .станом на 23 березня 2017 року, ринкова вартість якого становить 29 351 310 грн без ПДВ.

ОСОБА_8 отримав сертифікат № 15930/14 22.04.2014 року, термін дії якого продовжено шляхом видачі йому Фондом державного майна України 20січня 2017 року нового сертифікату № 23/17 з терміном дії до 20 січня 2020 року за напрямком «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), в т.ч. земельних ділянок та майнових прав на них».

Як вбачається з висновку ФОП «ОСОБА_8», його висновки щодо ринкової вартості об'єкту зроблені з використанням порівняльного підходу, якому оцінювач надав переважне значення, порівняно з витратним методом, вартість об'єкту за яким була нижчою.

Відповідно до п. 15 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Національний стандарт), затвердженого Постановою Кабінету міністрів від 10 вересня 2003 р. № 1440, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Згідно пункту 3 Національного стандарту, подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість.

Відповідно до п. 16 Національного стандарту визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу(пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Аналізуючи вище зазначені норми, що регулюють питання методики проведення оцінки, зокрема, порівняльного підходу, слід дійти висновку, що вони не передбачають і не зобов'язують оцінювача, щоб його звіт містив опис вибраних ним для порівняння об'єктів та інформацію про їх складові.

СОД ФОП «ОСОБА_8» визначив вартість об'єкта оцінки з використанням порівняльного підходу, за результатами аналізу цін продажу на подібне майно, аналізуючи шість об'єктів нерухомого майна комерційного призначення, як і спірний об'єкт оцінки, які мають схожі з оцінюваним об'єктом ознаки транспортної доступності, фізичних умов облаштування нерухомості та її загального стану. У якості фізичного елемента порівняння ним було обрано вартість 1 кв. м загальної площі, як найбільш універсальний засіб порівняння за умов ринку на дату оцінки /а. с. 88 - 95/.

Доводи апеляційної скарги про те, що належний ОСОБА_5 об'єкт нерухомого майна за наданою ним оцінкою коштує 45 406 706 грн, є безпідставними, оскільки це не свідчить про невідповідність закону дій державного виконавця щодо оцінки нерухомого майна і скаржником не надано доказів на підтвердження його припущення, що за такою ціною спірний об'єкт міг бути проданий.

Твердження ОСОБА_5 та його представника в судовому засіданні про те, що для визначення вартості об'єкта він повинен бути попередньо оглянутий оцінювачем виходять за межі як доводів скарги, так і апеляційної скарги і не ґрунтуються на законі.

За змістом п. 50 постанови КМ України від 10 вересня 2003 року №1440 "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зі звіту суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_8 про оцінку нерухомого майна, належного ОСОБА_5 від 23 березня 2017 вбачається, що висновки про вартість майна були виконані оцінювачем на підставі технічної документації, отриманої від державного виконавця, вивчення ринкових даних, проведення зовнішнього огляду об'єкта оцінки і виготовлення відповідних розрахунків з використанням порівняльного підходу та /а.с.99 -101/.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують, зводяться до незгоди з висновками, яким суд дав належну оцінку та направлені на не виконання судових рішень та чинення перешкод у реалізації іпотечного майна, починаючи з 2013 року, тому підлягають відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Головуючий підписЛ. П. Воронцова

Судді: підпис підписП. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова

Дата складання повного судового рішення 14 травня 2018 року.

З оригіналом згідно: Копія постанови оформлена 14 травня 2018 року Постанова набрала законної сили 10 травня 2018 року

Суддя Секретар судового засіданняЛ. П. Воронцова О. В. Прушинська