КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2202/09 Головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.О.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" листопада 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративногосуду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горбань Т.І., Василенка Я.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційні скарги позивача - ОСОБА_2 та відповідача – управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дії та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2009 року – позов задоволено частково.
ОСОБА_2 не погоджуючись з постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, і порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та просить прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Так, колегія суддів зважає на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивачів провести виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відноситься до категорії «діти війни» і має право на підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
Відповідно у 2008 році - з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення закону про Державний бюджет на 2008 рік були чинний та підлягав виконанню.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що видатковою частиною Державного бюджету України на 2007 рік не було передбачене фінансування виплат у розмірах, заявлених позивачами, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що не визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що період часу, за який позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком становить з 22 травня 2008 року.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується з огляду на наступне.
З урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, наявні підстави для здійснення підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одні зі сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були надані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він вказує, про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та наполягає на цьому.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні підстави для визнання причин пропущення позивачем строку звернення до суду поважними, тому позовні вимоги за 2006-2007 роки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 22.08.2008 по 31.12.2008 року.
Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не визначено період часу, за який позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з позовом в частині визнання неправомірними дій Відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку доплати до пенсії ОСОБА_2 в період з 22.05.08 року по 31.12.08 рік у розмірі, визначеному ст. 6 Закону № 2195-ІV.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача - управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва – залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2009 року – скасувати та постановити нове рішення, яким визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
В решті позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий – суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Т.І. Горбань
Я.М. Василенко
Постанову складено у повному обсязі 30.11.2009.