Справа №2-2064/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 року       Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –             судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря –             Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 19.10.2009 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій зазначено, що 18 червня 1983 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований в Мар’ївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області. 19 грудня 1983 року згідно рішення виконкому Синельниківської районної Ради депутатів трудящих №444 для будівництва та обслуговування житлового будинку сторони отримали земельну ділянку площею 0,10 га розташовану в АДРЕСА_1.

    В період часу з 1983 року по 1993 рік на вказаній земельний ділянці за сумісні кошти сторони побудували житловий будинок житловою площею 50,2 кв.м, з корисною площею 73 кв.м та площею забудови 99 кв.м, який згідно акту державної технічної комісії №283 від 23.11.2001 року ввели в експлуатацію та вселились в житловий будинку всією сім'єю.

    Згідно з рішенням виконкому Мар’ївської сільської Ради народних депутатів №168 від 05 листопада 2001 року побудовані житловий будинок та будівлі: житловий будинок А-1, літню кухню Б-1, добудову до літньої кухні 6-1, сарай В-1; вбиральню-Г-1, літній душ Д-1; підвал П-1; водоколонку № 1; огорожу №2-5; бруківку-1 на праві особистої власності зареєстрували за відповідачем в цілому.

    Згідно рішення 4 сесії Мар’ївської сільської Ради народних депутатів від 10.09.1999 року земельну ділянку на якій знаходиться наш будинок та споруди загальною площею 0,10 га, за адресою АДРЕСА_1, було надано у приватну власність особисто відповідачеві.

    27 листопада 2001 року сторони припинили шлюбні стосунки та розлучились, але угоди про поділ спільного майна та земельної ділянки не досягли.

    Вважає, що вказане домоволодіння та земельна ділянка яка надана для обслуговування житлового будинку є їхньою спільною власністю так як будинок та споруди побудовані ними сумісно, та за сумісні кошти в той час коли позивач з відповідачем жила в шлюбі, що можуть в суді підтвердити свідки.

    Крім того, відповідач неодноразово в 2003, 2005, 2007 роках запевняв позивача, що добровільно переоформить будинок та земельну ділянку в цілому на їхню доньку - ОСОБА_3. Останній раз відповідач давав згоду в липні 2009 року, але до теперішнього часу добровільно належну позивачці частку будинку та земельної ділянки не перереєстрував, що може затвердити в судовому засіданні свідок ОСОБА_3

    Таким чином в зв'язку з вищенаведеними обставинами вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовною заявою про розподіл майна подружжя нею не порушено.

    У зв’язку з викладеним позивач просила суд постановити рішення яким визнати домоволодіння №38 та земельну ділянку розташовані по АДРЕСА_1 загальною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину домоволодіння №38 розташованого по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,10 га розташовану по АДРЕСА_1.

    Позивач у судовому засіданні заявлені позовні доповнила. Просила суд також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у розмірі 1017 грн., витрати понесені нею на отримання довідки про вартість земельної ділянки у розмірі 500 грн., витрати понесені нею на отримання довідки про вартість домоволодіння у розмірі 500 грн., витрати понесені нею на отримання послуг адвоката у розмірі 2 500 грн., а всього – 4 517 грн.

    Також позивач у судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу відповідач час від часу проживав у спірному будинку, намагався відновити стосунки. З року в рік, на протязі 2003, 2005, 2007 років обіцяв переписати будинок на дочку, але до цього часу не зробив. Зараз у відповідача є інша сім’я. Влітку, коли дочці виповнилося 25 років, він запропонував їй з’ясувати яким чином він може переоформити будинок на дочку. Але коли вона звернулась до нотаріуса їй повідомили, що її колишній чоловік без згоди своєї нинішньої дружини подарувати будинок своїй дочці не зможе.

    Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги та доповнення до них підтримав у повному обсязі. Крім того, пояснив, що оскільки відповідач час від часу проживав у спірному будинку, намагався відновити стосунки, то фактичні шлюбні відносини між сторонами не припинялися, а тому позовна давність не застосовується.

    Відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував. Свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що визнає, що жилий будинок та земельна ділянка є їх спільною сумісною власністю, будівництво здійсненне за спільні кошти, але позивачем пропущений строк позовної давності встановлений ч.2 ст.72 СК України, і позивачем про його поновлення не заявлялось. Крім того, право власності на будинок зареєстроване за ним вже після розірвання шлюбу. Доводи позивача про те, що він обіцяв подарувати будинок дочці, відповідач не визнав, вважав їх необґрунтованими.

    Допитана в якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила суду, що вона є дочкою сторін, проживає у спірному будинку. Батько – відповідач ОСОБА_2 – протягом восьми років обіцяв переоформити на неї будинок. Будинок будували разом з матір’ю, жили вдвох у ньому. Влітку він сказав щоб вона з матір’ю з’ясували яким чином переоформити будинок.

    У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: копія свідоцтва про народження ОСОБА_5; копія свідоцтва про розірвання шлюбу; копія свідоцтва на право власності від 08 січня 2002 року; копія свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР; копія Державного акту на право приватної власності на землю Серія ДП СВ 010291; копія довідки КП «Синельниківське МБТІ» №314 від 30.09.2009 року; копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку №1898-08/10 від 06.10.2009 року; копія Акту державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд №375 від 16.11.2001 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що 18 червня 1983 року в Мар’ївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області зареєстрований шлюб між сторонами.

27 листопада 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Синельниківського районного управління юстиції Дніпропетровської області в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №92 про те, що шлюб між громадянином ОСОБА_2 і громадянкою ОСОБА_1 розірвано.

    19 грудня 1983 року згідно рішення виконкому Синельниківської районної Ради депутатів трудящих №444 для будівництва житлового будинку за типовим проектом № ДН-КЗ-4 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,10 га розташовану в селищі Первомайське по вул. Молодіжній.

    Відповідно до Акту державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд №375 від 16.11.2001 року, затвердженого рішенням голови Синельниківської райдержадміністрації від 23.11.2001 року, будівництво, розташоване у садибі АДРЕСА_1, проводилось в  період часу з 1983 року по 1993 рік. В результаті чого побудований житловий будинок житловою площею 50,2 кв.м, з корисною площею 73,0 кв.м та площею забудови 99 кв.м, який введений в експлуатацію.

    На підставі рішення виконкому Мар’ївської сільської ради №168 від 05 листопада 2001 року в цілому на жилий будинок АДРЕСА_1, який в цілому складається з: жилий будинок А-1, літня кухня Б-1, добудову до літньої кухні б-1, сарай В-1, вбиральня Г-1, літній душ Д-1, підвал П-1, водоколонка № 1; огорожа №2-5, бруківка І, 08 січня 2002 року видане свідоцтво на право власності.

    Зазначений в свідоцтві жилий будинок в цілому зареєстрований Синельниківським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_2 та записаний в реєстрову книгу №114 за реєстром №329 08 січня 2002 року.

    Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

    Згідно ч. 2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

    Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

    Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

    Відповідно до п.1.6 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

    Згідно рішення VI сесії XXIII скликання Мар’ївської сільської Ради народних депутатів від 10.09.1999 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована на території АДРЕСА_1. Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку.

    Відповідно до частини 1 статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

    Пунктом "а" частини 2 статті 89 цього ж Кодексу передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя.

    У судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що за час перебування ними у шлюбі будівництво жилого будинку АДРЕСА_1 здійснювалось за спільні кошти в період з 1983 року по 1993 рік та завершений будівництвом будинок відповідно до Акту державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд №375 від 16.11.2001 року, затвердженого рішенням голови Синельниківської райдержадміністрації від 23.11.2001 року, прийнятий в експлуатацію , ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку, на якій будинок розташований.

    Пояснення свідка ОСОБА_3 суд до уваги не приймає, оцінює їх критично, так як вона є дочкою сторін, проживає в спірному будинку, а тому може бути зацікавлена в розгляді справи.

    Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

    Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

    Відповідно до ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

    Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

    Отже, оскільки відповідач заявив суду про застосування строку позовної давності відповідно до вимог ч.2 ст.72 СК України, та про порушення свого права власності ОСОБА_1 могла дізнатися після розірвання шлюбу, а саме з 2001 року по 2003 рік, то доводи позивача та її представника проти її застосування суд вважає необґрунтованими.

    Крім того, клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлялось.

    Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача витрат, понесених ОСОБА_1 на отримання довідок про вартість земельної ділянки у розмірі 500 грн., та про вартість домоволодіння у розмірі 500 грн., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового слідства.

    Таким чином, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

    Згідно ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню й вимоги позивача про відшкодування понесених нею судових витрат, оскільки у задоволенні заявлених нею позовних вимог відмовлено.

На підставі викладеного, ст. 2 67 ЦК України, ст. 72 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212. 214, 215, 217 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та доповнень до них – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                      Т.В.Прижигалінська