Справа № 2-372/07

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 лютого   2007року                                                            м. Кодима,Одеської області

Колимський районний   суд Одеської області в складі:

головуючого - судді                    Гури А.І.

при секретарі                         Поліковській О.І.

за участю позивача ОСОБА_1    представника відповідча Гончарука А.В. представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „Каскад", Колимського району, Одеської області про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, завданих внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ „Каскад", Колимського району, Одеської області про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, завданих внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати.

В судовому засіданні ОСОБА_1, підтримуючи та обґрунтовуючи свої вимоги пояснив, що працювала майстром формування виробів ТОВ „Ксакад". З посади звільнилася в 2003 році. Після звільнення товариство не розрахувалося з нею по заробітній платі. Звернулася до суду. Рішенням Колимського районного суду Одеської області від 27 липня 2004 року позовні вимоги задоволені. З ТОВ на її користь стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 2664 грн.28 коп. Зазначене рішення суду державною виконавчою службою Кодимського району було частково виконане. Частина заборгованості була погашена. Проте, до цього часу заборгованість по заробітній платі до цього часу не погашена. Розмір заборгованості становить 1599 грн. 28 коп. Просить названу суму заборгованості стягнути з відповідача. Відповідно до закону позивачка просить стягнути на її користь з відповідача також упущену вигоду, яку вона могла реально отримати у випадку розміщення отриманих від ТОВ грошей на депозитний рахунок в АКБ „Імексбанк". Упущену вигоду оцінює в 2500 грн. Посилаючись на вимоги трудового законодавства ( ст.237-1 КЗпП України) просить стягнути з відповідача 1700 грн. моральної шкоди, спричиненою невиплатою заробтіної плати, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того,

Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини щодо стягнення залишку заборгованості заробітної плати, регулюються Законом України „Про виконавче провадження" та іншими нормативними актами, які регулюють правові відносини в сфері виконання рішень суду. Тому вимоги позивача про стягнення з ТОВ на його користь заборгованості по зарплаті задоволеними бути не можуть, оскільки з цього приводу є рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає обов"язковому виконанню.

Питання про виконання рішення суду державною виконавчою службою Колимського району в цій справі не розглядається, оскільки такі вимоги повинні розглядатися в адміністративному провадженні за првилами Кодексу адміністративного судочинства.

Стосовно вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди - суд приходить до такого.

В п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що встановлене Конституцією України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян. Пункт 2 вказаної постанови містить роз"яснення Верховного Суду України про те, що спори про відшкодування фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законом.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, яка набрала чинності 13 січня 2000 року, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров"я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності. Пункт 3 цієї ж постанови визначає поняття моральної (немайнової) шкоди, якою є втрати немайнового характеру внаслідок мораьних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом установлено, що внаслідок тривалого зволікання відповідача з виплатою позивачці заробітної плати, були порушені звичні умови її життя,

позивачка просить для забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на майно відповідача.

Представник відповідача (за посадою) позов визнав частково, а саме в частині існуючої заборгованості перед позивачем по заробітній платі - у повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та упущеної вигоди вважає безпідставними, оскільки товариство не умисно не виплачує заборгованість, а через об"єктвині причини. Зокрема - скрутне фінансове, становище ТОВ, відсутність будь-якої роботи, занепад.

Представник третьої особи - державної виконавчої служби (далі - ДВС) (за посадою) пояснив, що на виконанні ДВС знаходяться виконавчі листи про стягнення з ТОВ „Каскад" на користь позивача заборгованості по заробітній платі 1599 грн.28 коп. Стягнути заборгованість на даний час неможливо, оскільки підприємство банкрут, не функціонує, майна, на яке може звернути стягнення немає.

Суд, вислухавши вимоги та заперечення сторін, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача з наступних підстав.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагроди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, проводиться в день його звільнення.

Судом установлено, що відповідачем зазначені вимоги закону були порушені. Зокрема заробітна плата позивачу своєчасно виплачена не була.

Порушені права позивача стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі були відновлені рішенням Колимського районного суду Одеської області від 27 липня 2004 року, яким з ТОВ „Каскад" на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі.

Виконуючи рішення суду ДВС Колимського району у відповідності з вимогами Закону України „Про виконавче провадження" №606-ХІУ від 21 квітня 1999 року частково стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі. Залишок заборгованості перед позивачем на момент його звернення до суду становила 1599 грн.28 коп.

вона була позбавлена можливості отримати власні кошти та витратити їх на потреби сім"ї, що призвело до моральних страждань та переживань, а тому вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди в повному обсязі.

Стосовно відшкодування матеріальних збитків у,вигляді доходів, які, на думку позивачки, вона мала реальну можливість отримати шляхом розміщення отриманих коштів на депозитний рахунок АКБ „Імексбанк", то суд вважає ці вимоги безпідставними, оскільки ці твердження є припущенням, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Позивачка посилається в обгрунтування своїх вимог в цій частині на неможливість використання неотриманих грошей на потребу сім"ї при вкрай скрутному матеріальному становищі. Таке матеріальне становище позивачки вимагало від неї значних трат, а тому суд критично відноситься до її твердження про те, що якби вона отримала кошти від відповідача своєчасно, то розмістила би їх на депозитний рахунок в банку, і в задоволенні позову в цій частині - відмовляє.

На підставі ст.237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,60,213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Каскад» Колимського району Одеської області в якості відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати на користь ОСОБА_1 1700 (одну тисячу сімсот) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Каскад» Колимського району Одеської області на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області код фінансової установи - 828011, в управлінні Дер'жавного Казначейства у Одеській області, рахунок №373150080000123, ідентифікаційний код за ЄДПРОУ: 26302945 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.

Накласти арешт на майно ТОВ «Каскад» Колимського району Одеської області в сумі, еквівалентній розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Колимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду у

такому ж порядку подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.