Судове рішення #712588
Справа №2-120/07

Справа №2-120/07

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

б лютого   2007 року                                                           м. Кодима,Одеської області

Колимський районний   суд Одеської області в складі:

головуючого - судді      Гури А.І.

при секретарі                     Поліковській О.І.

за участю позивача   ОСОБА_1  представника відповідча Жовтяка О.Д.

представника позивача   ОСОБА_2

третьої особи                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до    ВАТ   „Колимське   АТП-15113",    Одеської   області   про

поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, коштів пов"язаних з судовим розглядом справи та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на посаді водія автобуса в ВАТ «Колимське АТП-15113», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, 155 грн. стягнутих за заподіяння матеріальної шкоди підприємству, коштів витрачених за надання правової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні, позивач обґрунтовуючи та підтримуючи свої вимоги пояснив, що з 10 червня 1988 року працював водієм в ВАТ «Колимське АТП-15113». Наказом  НОМЕР_1 від 16 березня 2006 рок, який підписав керівник АТП, був звільнений з посади водія за підставами, передбаченими ст.41 п.2 КЗпП України.Вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки перед його виданням ніхто не вимагав дати пояснення про ті порушення, що він немовби допустив. Керівник підприємства перед виданням наказу про звільнення до профспілкового комітету за згодою на звільення не звертався. Після звільнення він не міг нормально себе почувати. До виходу на пенсію залишалося всього чотири місяці. Відчув себе приниженим несправедливим звільненням. Це все призвело до душевних страждань, а тому вважає, що йому завдано і моральної шкоди, яку він оцінює в 7000 грн. Вимагає наказ про звільнення скасувати як незаконний та поновити його в посаді водія в АТП-15113. Від вимоги про стягнення з АТП 155 грн. в судовому засіданні відмовився, оскільки фактично ця сума з його заробітку утримана не була.

Представник  позивача   (за довіреністю)   в  судовому  засіданні  підтримав вимоги    свого   довірителя   та   пояснив,    що    адміністрація    підприємства,

 

звільняючи з роботи ОСОБА_1, не дотрималась також і вимог ст. 149 ч. 1 КЗпП України, а саме не отримала пояснень від самого робітника.

Представник відповідача (за посадою), в судовом засіданні погодився з вимогами позивача про поновлення на роботі на посаді водія автобуса, а що стосується вимоги ОСОБА_1про стягнення моральної шкоди в розмірі 7000 грн., то в цій частині позовні вимоги не визнає. Пояснив, що в березні 2006 року він ще не працював керівником АТП-15113. Але знає, що наказ про звільнення позивача видав тодішній керівник. Наказ про звільнення видавався по тій причині, що ОСОБА_1 не здавав грошової виручки при перевезенні пасажирів до бухгалтерії АТП.

Третя особа ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні, що в 2006 році працював керівником ВАТ «Колимське АТП-15113». З метою навести лад в здачі виручки водіями автобусів проводив контрольні перевірки повноти обілечування та наступної здачі виручки в касу підприємства. Ним було виявлено, що водій ОСОБА_1 отримує гроші від пасажирів в більшій кількості ніж потім здає в бухгалтерію підприємства. Така поведінка позивача і вимусила його видати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1з підстав, передбачених ст.41 п.2 КЗпП України. Хоча перед тим як видати такий наказ за згодою до профспілкового комітету підприємства не звертався.

Згідно наказу НОМЕР_1 від 16 березня 2006 року по ВАТ «Колимське АТП-15113» ОСОБА_1 звільнений з посади водія автобуса з підстав, передбачених ст.41 п.2 КЗпП України з 16 березня 2006 року.

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету ВАТ «Колимське АТП-15113» від 5 лютого 2007 року, профспілковий комітет на дав згоди на звільнення ОСОБА_1з посади водія.

Вислухавши вимоги і заперечння сторін, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача частково з наступних підстав.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Закон (ст.41 ч.І п.2 КЗпП України) передбачає?, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, культурні або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Частина 2 ст.41 КЗпП України передбачає, що розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40

 

цього Кодексу, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Судом установлено, що позивач звільнений з посади водія ВАТ «Кодимське АТП-15113» з підстав, передбачених ч.І п.2 ст.41 КЗпП України, тобто, розірвання трудового договору з таких підстав може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Позивач, як установлено судом, є членом первинної профспілкової організації ВАТ «Кодимське АТП-15113».

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що адміністрація ВАТ, розриваючи трудовий договір з позивачем, попередньої згоди на те у профспілкової організації не отримала.

Виконуючи вимоги закону (ч.9 ст.43 КЗпП) суд, зупинивши розгляд справи,

запитав згоди (відмови) профспілкового органу ВАТ «Кодимське АТП-15113» на

звільнення ОСОБА_1з посади водія автобуса в ВАТ, на що отримав

відмову в дачі згоди на його звільнення.                                   

Згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України ( п.15 постанови №9 від 6 листопада 1992 року з наступними змінами та доповненнями) відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Отже, виходячи з вимог зазначених норм закону, роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді водія в ВАТ «Кодимське АТП-15113».

Згідно статті 235 ч.І і ч.2 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом установлено, що середньомісячний заробіток водія автобуса за період з березня 2006 року по січень включно 2007 становив 261 грн., час вимушеного прогулу - 11 місяців. Тобто, сума, що підлягає виплаті становить 2871 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом установлено, що позивач будучи звільненим у березні 2006 року був позбавлений заробітку, що негативно відбилося на його стані здоров»я, призвело до моральних страждань і вимусило вишукувати додаткові зусилля

 

аби нормалізувати життєві зв»язки, а тому суд вважає, вимоги про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди обгрунтованими і такими, що повинні бути задоволеними.

Стосовно    вимог    позивача    про    стягнення    з    відповідача    моральної (немайнової) шкоди в розмірі 7000 грн., то суд вважає ці вимоги завищеними.

На підставі ст.ст. 43 ч.І, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,60, 213-215, 367 ч.І п.4 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Наказ №10 від 16 березня 2006 року ВАТ «Кодимське АТП-15113» про звільнення ОСОБА_1з підстав, передбачених ст.41 п.2 КЗпП України - скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автобсуа в ВАТ «Кодимське АТП-15113».

Стягнути з ВАТ «Кодимське АТП-15113» на користь ОСОБА_1   2871 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, 560

грн. сплачених ним за юридичне обслуговування, 35 грн. витрат понесених

за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 3000 грн.

моральної шкоди, а всього 6466 грн.                                   

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до

апеляційного суду Одеської області через Колимський районний суд протягом

десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду у

такому ж порядку подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.                                                  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація