Справа № 2-98/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року                                                             м. Кодима, Одеської області

Кодимський районний   суд Одеської області в складі:

головуючого - судді                  Гури А.І.

при секретарі                             Поліковській О.І.

за участю позивача                   ОСОБА_1

представника позивача   ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про відшкодування витрат за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування з володіння відповідачки, як він вважає, незаконно утримуваного тою опалювального котла.

В судовому засіданні, уточнюючи та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1пояснив, що на початку жовтня 2006 року домовився з відповідачкою про встановлення водяного опалення в квартиріАДРЕСА_1. За усною домовленістю з ОСОБА_3 він привіз опалювальний котел вартістю 1000 грн. Роботи по встановленню водяного опалення були виконані, за що він отримав 920 грн. Вартість котла - 1000 грн., відповідачка оплатити відмовляється. А тому він наполягає на постановленні рішення, яким зобов»язати відповідачку доплатити ще 1000 грн.

Представник позивача (за довіреністю) підтримав вимоги свого довірителя та наполягав на їх задоволенні. При цьому він пояснив, що між сторонами був укладений усний договір про надання послуг за яким позивач зобов»язувався установити водяне опалення в квартирі відповідачки, а та в свою чергу за виконанні роботи повинна була сплатити гроші. Частину суми відповідачка сплатила - 920 грн., а 1000 грн. за встановлений котел сплатити відмовляється. Ніяких письмових угод між сторонами не укладалося.

Відповідачка в судовому засіданні заперечуючи по суті позову, пояснила, що дійсно домовилася з позивачем про те, що той установить у неї в квартирі водяне опалення, а вона в свою чергу сплатить за це належну суму грошей. Мова йшла про суму 1450 грн. Це була вартість виконаних робіт і вартість того котла, що привіз позивач. Після того, як роботи були виконані - вона розрахувалася з позивачем повністю, сплативши тому 1450 грн. Ніяких письмових домовленостей між нею і позивачем про вартість виконаних робіт не було. Чому позивач пред«являє претензії до неї - пояснити не може.

Свідок ОСОБА_4, пояснив, що разом з позивачем виконував роботи по встановленню опалення в квартирі відповідачки. Знає про те, що ОСОБА_1привіз опалювальний котел з м.Балти і вони його встановили. За виконані роботи відповідачка розрахувалася, сплативши більше 910 грн. За котел вона не розрахувалася.

Заслухавши вимоги позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не може бути задоволеним з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 63 ЦК України - послуги.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати полслугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що виконавець (позивач) домовився з замовником (відповідачкою) про виконання робіт по монтажу опалення в квартирі останньої, що і виконав. Це сторони не оспорюють.

В той же час, позивач наполягав на тому, що гроші, які сплатила відповідачка не є повною платою за виконані роботи і що вона повинна сплатити (або повернути в натурі) вартість опалювального котла - 1000 грн. Відповідачка, в свою чергу, не погоджуючись з таким твердженням позивача, вважає, що сума, яку вона сплатила і є повний розрахунок за виконані роботи (1450 грн.).

В судовому засіданні встановлено, що яких-небудь письмових домовленностей (договору про надання послуг) між сторонами не було.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 208 п.З ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин фізичних осіб між: собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Виходячи з вимог цієї норми закону сторони повинні були при вчиненні правочину додержуватись письмової форми, оскільки, як передбачено статтею 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Беручи до уваги вимоги цієї норми закону, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_4  і, як доказ, що надав суду позивач, не приймає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 901, 205, 208,218 ЦК України, ст.ст. 10,60,213,215,223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В   позові   ОСОБА_1   до   ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Колимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду у такому ж порядку подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя        А.І.ГУРА