Справа №2-А-3 2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м.Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Гурі СА.
з участю:
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету Колимської міської ради Одеської області та його скасування в цій частині,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Колимської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету НОМЕР_1 від 17 серпня 2006 року в частині визнання за гр-ми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та його скасування у цій частині.
В судовому засіданні свій позов підтримала та пояснила, що з 2000 до 2004 року вона співмешкала з ОСОБА_6. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_7. У власності ОСОБА_6 перебував незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. За час спільного проживання вона разом з ОСОБА_6 закінчувала ремонт вказаного будинку, вклавши в це власні кошти, протягом цього часу вона приймала участь в утриманні вказаного будинку в належному стані, проводячи поточні ремонти та обслуговування. 17 серпня 2006 року рішенням виконкому міськради (п.1 та 2) право власності на вказаний будинок в рівних долях було визнано за ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_5. Вважає рішення в цій частині незаконним, оскільки вона також є співвласником цього будинку, тому просить рішення в цій частині визнати незаконним та скасувати, оскільки при його прийнятті відповідачем не було враховано її право на частку у вказаному будинку.
Позивачкою подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень з приводу оскарження його рішення (нормативного акту). Вимог, які б розглядалися за нормами іншого виду судочинства України (цивільного, житлового чи інш.), нею не заявлялось, тому суд вважає необхідним вирішити вказану справу за нормами кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивачка ОСОБА_8 позовні вимоги позивачки підтримав та пояснив, що вказаний будинок є спільною власністю ОСОБА_6, ОСОБА_5. та позивачки, оскільки ОСОБА_6 та позивачка певний час перебували між собою у фактично шлюбних відносинах, за цей час спільно закінчували будівництво будинку, тому майно, придбане ними за цей час є їх спільною власністю і на нього розповсюджуються положення цивільного та сімейного законодавства України, що стосується майна, яке є спільною власністю подружжя. Визнаючи право власності на вказаний будинок тільки за ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_5. відповідачем були порушені права позивачки та її неповнолітньої дитини, які проживають в цьому будинку і є його співвласниками, оскільки не було враховано право позивачки на частину зазначеного будинку, тому з цих підстав просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 18 вересня 2006 року, вказав, що міськрада позов не визнає у повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5. є подружжям і тривалий час перебувають у шлюбі. В 1992 року вони разом розпочали будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Після закінчення будівництва в 2006 році та отримання всіх дозвільних документів ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулись до міської ради з заявами про оформлення за ними права власності за вказаний будинок. Після отримання всіх необхідних документів та проведення необхідних перевірок рішенням виконкому НОМЕР_1 від 17 серпня 2006 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_5. було визнано право власності на вказаний будинок в рівних долях. Вважає дане рішення правомірним, тому просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третіх осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_5., притягнутих ухвалою суду до участі у справі на стороні відповідача, ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності від 14 вересня 2006 року, пояснила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5. даний позов не визнають у повному обсязі та просять в його задоволенні відмовити, оскільки вказаний будинок побудований ними в період перебування у шлюбі, тому є їх спільною власністю. З цих підстав позивачка не може являтись співвласником цього будинку чи претендувати на його частину.
Допитані в судовому засідання в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили факт спільного проживання позивачки Та ОСОБА_6 в період 200-2004 p.p., та факт участі позивачки в утриманні вказаного будинку та його ремонті.
Заслухавши сторони, їх представників, представника третіх осіб, свідків, дослідивши надані ними докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії ІНФОРМАЦІЯ_2, повторно виданого 01
серпня 2006 року Колимським відділом реєстрації актів цивільного стану, з 26 травня
1983 року до цього часу ОСОБА_6 та ОСОБА_5. перебувають у шлюбі, який
зареєстрували у виконавчому комітеті Петрівської сільської Ради Колимського району
Одеської області.
11 серпня 1992 року рішенням виконавчого комітету Колимської міської ради №125 ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 (номер якого в подальшому було змінено на НОМЕР_2). На підставі вказаного рішення 25 листопада 1992 року ОСОБА_6 для вказаного будівництва було відведено земельну ділянку та надано дозвіл на будівництво будинку.
Після завершення будівництва в червні місяці 2006 року вказаний будинок був прийнятий в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт, про що було складено відповідний акт.
Судом встановлено, що в період з 2000 до 2004 року позивачка проживала з ОСОБА_6 у фактично шлюбних відносинах, мешкаючи у вказаному житловому будинку. Протягом цього часу ОСОБА_6 шлюбу зі своєю дружиною ОСОБА_5. не розривав.
Протягом спільного проживання ОСОБА_6 та позивачки, остання приймала певну участь в утримання будинку та доглядала за ним.
Згідно ст.40 ЗК України (в ред.2004 року) та ст. 14 Закону України «Про власність» №697-ХІІ від 07 лютого 1991 року земельна ділянка для будівництва жилого будинку надається громадянину у приватну власність, тому, як аазначає Пленум Верховного Суду України в п.4 своєї постанови №7 від 04 жовтня-1991 року « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на цей будинок, крім випадків, коли таке право передбачено законом.
Відповідно до ст. 16 та 17 зазначеного Закону таке право виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю. Інші особи, які приймали участь у будівництві, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Крім цього, за нормами кодексу про шлюб та сім»ю України, який діяв до 01 січня 2004 року, тобто в період спільного проживання вказаних осіб, перебування у фактично шлюбних відносинах, на відміну від Сімейного Кодексу України (ст.74) не породжувало для цих осіб правових наслідків перебування у шлюбі, тобто на майно, яке нажили такі особи, не поширювались норми, що регулюють відносини стосовно майна, яке є спільною власністю подружжя.
Правовідносини, що виникли між позивачкою та ОСОБА_6 не регулюються нормами сімейного законодавства України, а регулюються нормами цивільного законодавства, тому, при наявності достатніх підстав, позивачка має право вимагати від ОСОБА_6 відшкодування понесених нею витрат на ремонт та утримання зазначеного житлового будинку, надавши про це відповідні докази.
Таким чином, суду не надано достатніх відомостей про будь-які порушення з боку відповідача при прийнятті зазначеного рішення, зокрема, порушення майнових прав позивачки, тому суд не вбачає жодних підстав для визнання зазначеного рішення у частині визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_5. права власності на житловий будинок незаконним та його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Колимської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету НОМЕР_1 від 17 серпня 2006 року частині визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, Одеської області та його скасування в цій частині відмовити у повному обсязі.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Колимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про її апеляційне оскарження.