Справа 2-100/2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м.Кодима
Колимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Гурі С.А.
з участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття ними спадщини та визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті їх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В позові в якості відповідача вказали Колимську нотаріальну контору, яка не є відповідачем по справі, тому ухвалою суду від 03 січня 2007 року вказаного неналежного відповідача в порядку ст. 105 ЦПК України було замінено на належного - Івашківську сільську раду Одеської області, крім цього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, притягнуто ОСОБА_6, який згідно заповіту входить до кола спадкоємців, тому вирішення вказаного позову може вплинути на його права та інтереси.
В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали та пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_7. Після смерті батька залишилось спадкове майно у вигляді грошових вкладів в Ощадному банку України, а після смерті матері - земельна частка (пай) із земель, розташованих на території Івашківської сільської ради Колимського району Одеської області та грошові вклади в Ощадбанку України. Після смерті батька вказані грошові вклади успадкувала мати, оскільки їй вони були заповідані батьком. Вони проводили поховання матері, після смерті доглядали та утримували її господарство, всі правовстановлюючі документи перебувають у них, вони користуються її майном, тому вважають, що прийняли спадщину, оскільки вступили у володіння та управління спадковим майном, тому і не звертались до відповідних органів з питанням про прийняття спадщини, через що пропустили строк позовної давності, який з огляду на вказані обставини, а також їх юридичну неграмотність, просять поновити та визнати за ними право власності на зазначене спадкове майно.
Представник відповідача ОСОБА_3, голова Івашківської сільської ради Колимського району пояснив, що сільська рада визнає позов у повному обсязі та пояснив, що позивачі дійсно є спадкоємцями майна своєї
померлої матері ОСОБА_5, оскільки остання заповіла своє майно їм, а також їх братові ОСОБА_6, який постійно мешкає за межами України. Перед смертю матері позивачі здійснювали за нею постійний догляд, оскільки вона була важко хвора, проводили її поховання. В даний час утримують її господарство та доглядають за ним.
Заслухавши позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень цивільного кодексу України від 01.01.2004 року передбачає, що його положення, що стосуються спадщини, застосовуються до вирішення питань про прийняття спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців.
В сенсі ст. 549 ЦК України (1963 року) позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки фактично вступили в управління та володіння її спадковим майном, вказані правовідносини виникли до 2004 року, а тому позов в цій частині регулюється нормами цивільного кодексу України, який вступив в дію з 01 січня 1964 року і в даний час втратив чинність, але діяв на час виникнення цих правовідносин.
Статтею 71 ЦК України було встановлено трирічний строк позовної давності для захисту порушеного права. Початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналась про порушення свого права. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії ІНФОРМАЦІЯ_3, виданою ІНФОРМАЦІЯ_4 Івашківською сільською радою Кодимського району. Шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ст.549 ЦК України, закінчився 22 червня 2002 року, таким чином, позивачами пропущено строк позовної давності.
Порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.
Позивачі є юридично неграмотними, особами похилого віку, тому ці обставини зашкодили їм своєчасно звернутись до суду з позовом про захист своїх прав, в зв'язку з чим суд причину пропуску ними строку позовної давності визнає поважною та поновлює його.
Відповідно до абзацу 3 п.З постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимоги про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо це пов'язано з вирішенням спору про право, вирішуються в позовному провадженні на загальних підставах. Цією ж постановою передбачена можливість встановлення судом факту прийняття спадщини.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) розміром 2.39 га., розташованої на території Івашківської сільської ради Кодимського району, вартістю 15058 грн., посвідченої сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ІНФОРМАЦІЯ_5, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 Колимською районною державною адміністрацією Одеської області, грошові вклади в Ощадному банку України, які містяться в Балтському відділенні Кодимського ТВБВ №60 на рахунку НОМЕР_1 з залишком вкладу 0 грн.26 коп. та компенсаційному рахунку до нього НОМЕР_2 з залишком вкладу в сумі 3571 грн. 20 коп., які належали особисто їй, а також спадщину, яку вона
прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у вигляді грошових вкладів у вказаному відділені Ощадбанку України, які мітяться на рахунку №0704 з залишком вкладу 0 грн. 57 коп. та компенсаційному рахунку до нього №915510372 з залишком вкладу 1413 грн. 70 коп., а також на рахунку №1153 з залишком вкладу 0 грн. 35 коп. та компенсаційному рахунку до нього №915510654 з залишком вкладу 3396 грн. 10 коп., які були заповіті ОСОБА_5.
Своїм заповітом ОСОБА_5 все своє майно в рівних долях заповіла позивачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також їх братові ОСОБА_6. Отже, вказані особи відповідно до ст.534 ЦК України стали єдиними спадкоємцями зазначеного спадкового майна.
ОСОБА_6 притягнутий до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, в судове засідання не з'явився, однак надав до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій вказав, що спадщину після смерті матері він не прийняв та не має наміру її приймати, тому звертатись до суду для оформлення свого права та поділу спадкового майна не буде. Крім цього, згідно ч.2 ст.553 ЦК України спадкоємець, який протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття ним спадщини, вважається таким, що її не прийняв.
Отже, на даний час за відсутності інших спадкоємців за законом та за заповітом єдиними спадкоємцями вказаного спадкового майна є позивачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Судом на підставі свідчень позивачів та представника відповідача встановлено, що позивачі перед смертю матері доглядали за нею, оскільки через поганий стан здоров'я та похилий вік остання потребувала стороннього догляду, за власний рахунок проводили її поховання, поминальні обіди, доглядали утримували її господарство, роблять це і донині, користуються та розпоряджаються її майном. Такі дії позивачів відповідно до ст.549 ЦК України є свідченням їх фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття ними спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» №4 від 24 червня 1983 року якщо позивач протягом встановленого строку для прийняття спадщини вступив в управління та володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно.
Отже, встановивши факт прийняття позивачами спадщини у вигляді земельної частки (паю) та грошових вкладів, суд вважає необхідним визнати за ними право власності на це майно.
Стосовно безпосереднього розподілу вказаного майна, то позивачі самостійно дійшли згоди щодо порядку та способів його поділу, визначивши між собою кому яка частина спадщини належить, тому суд вважає можливим погодитись з таким варіантом поділу спадщини і взяти його до уваги.
Позивачами при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., однак, згідно п/п. «а» п.1 ст.З Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21 січня 1993 року «Про державне мито» з позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а згідно постанови KM України №1258 від 21 грудня 2005 року «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розміри» зі справ позовного провадження сплачуються витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО грн., тому з відповідачів підлягає стягненню вказана різниця в залежності від розміру задоволених судом вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.529, 553, 549 ЦК України (в ред. 1964 р.) ст.ст.213, 215, 256 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати причину пропуску ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строку позовної давності для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 поважною та поновити його.
Встановити факт прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- земельну частку (пай) розміром 2.39 га., із земель, розташованих на території Івашківської сільської ради Кодимського району Одеської області, вартістю 15058 грн., посвідченої сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ІНФОРМАЦІЯ_5, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 Колимською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі рішення №552 від 06 вересня 1996 року;
Визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- на грошовий вклад в Балтському відділенні Кодимського територіального відокремленого безбалансового відділення №060 Державного Ощадного банку України, який міститься на рахунку №2115 з залишком вкладу 0 (нуль) грн.26 коп. та на компенсаційному рахунку до нього №9155101045 з залишком вкладу в сумі 3571 (три тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн. 20 коп.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної власності в рівних долях на грошові вклади в Балтському відділенні Кодимського територіального відокремленого безбалансового відділення №060 Державного Ощадного банку України, які мітяться на рахунку №0704 з залишком вкладу 0 (нуль) грн. 57 коп. та компенсаційному рахунку до нього №915510372 з залишком вкладу 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) грн. 70 коп., та на рахунку №1153 з залишком вкладу 0 (нуль) грн. 35 коп. та компенсаційному рахунку до нього №915510654 з залишком вкладу 3396 (три тисячі триста дев'яносто шість) грн. 10 коп.
Стягнути на користь держави судовий збір з ОСОБА_2 в сумі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. та з ОСОБА_1 в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 37 коп. та на користь територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 26 (двадцять шість) грн. 25 коп. з кожного.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до
апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом
десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду може
бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне
оскарження.