ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2009 року № 5983/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Сапіги В.П., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавської Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги щорічної разової допомоги учаснику війни в сумі 4526, 00 грн.,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги щорічної разової допомоги учаснику війни в сумі 4526, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому до 05 травня повинна надаватись щорічна разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни. Однак, всупереч цим вимогам, грошова допомога за 2005-2008 роки виплачувалась не в повному обсязі.
Позивач просив стягнути з відповідачів на його користь суму недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику війни в розмірі 4526 (чотири тисячі п’ятсот двадцять шість грн.) 00 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, подавши на неї апеляційну скаргу.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації у поданій апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року скасувати та винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що головним розпорядником коштів для виплати разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України, якому щорічно з Державного бюджету України на такі цілі виділяються відповідні кошти. Просить врахувати, що рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 датоване 09 липня 2007 року, а № 10-рп/2008 датоване 22 травня 2008 року, тобто після завершення виплати спірної допомоги у травні 2007-2008 роках, а також те, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розміри щорічної грошової допомоги на 2007-2008 роки не були підтвердженні державним бюджетом, як основним фінансовим документом. Вважає, що позивачу у належному розмірі та відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2005-2008 рр.» і постанови КМ України № 177 від 18 лютого 2004 року виплачено щорічну разову грошову допомогу, як учаснику війни.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус учасника війни, з врахуванням чого до 05 травня йому виплачується разова щорічна грошова допомога у 2005 році – 50 грн. 00 коп., у 2006 році – 50 грн. 00 коп., у 2007 році – 55 грн. 00 коп., у 2008 році – 65 грн. 00 коп.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він є учасником війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідає Конституції України положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у тому числі й учасникам війни та п.п. 1 п. 20 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, яким введено в дію нову редакцію ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Розмір отриманої позивачем у 2007, 2008 роках грошової допомоги до 05 травня в сумі 55 грн. у 2007 році, 65 грн. у 2008 році суперечить вимогам зазначеного Закону і сума заборгованості перед ним, виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком у 2007, 2008 роках, та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 до 05 травня разової грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 2553,18 грн.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_2 є учасником війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» учасникам війни передбачена разова допомога у розмірі - 50 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 50 гривень, Однак Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» учасникам війни передбачена разова допомога у розмірі - 50 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 50 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - 55 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» - 65 гривень.
Тобто в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам війни.
Отже для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення з урахуванням дії законів в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
За таких підстав, в частині відмови в стягненні з відповідача суми недоплаченої щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2005, 2006 роки рішення суду першої інстанції є законним.
Що стосується 2007, 2008 років, то рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 – п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - визнано неконституційним, а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідає Конституції України п.п. 1 п. 20 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, яким введено в дію нову редакцію ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” – визнано неконституційним.
Водночас, згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007, 2008 роки» були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином підстав для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 до 05 травня разової грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 2553,18 грн - немає, оскільки вищезазначений орган державної влади діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного і статті 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому колегія суддів в частині задоволення позову вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управлінню праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року у справі № 2а-7105/08 - скасувати і прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В. Онишкевич
В.П.Сапіга