ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року № 5926/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Сапіги В.П., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавської Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як «Дитині війни», -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 – 2007 роки в сумі 3279,96 грн.
Оскаржуваною постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.02.2009 року вказаний позов задоволено частково, а саме зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити йому пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області 30% доплати до пенсії позивачу з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання 30% підвищення виплачуваної йому Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007р.”, яким було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” було зупинено, а Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію ст. 6 вищевказаного Закону було відновлено, про те її дія запроваджується поетапно за результатами виконання бюджету у 1 півріччі у порядку, визначеному КМУ за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Враховуючи наведене, вимоги позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період з січня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки КМУ за результатами виконання бюджету у 1 півріччі 2006 року будь-яких документів по зазначеній виплаті не приймалось.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку йому пенсії за період з 2006-2007 рр., судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України).
Враховуючи наведене колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом, так як просить задоволити його позовні вимоги за період з 2006 – 2007 роки, а звернувся з позовом до суду 27.01.2009 року, крім цього відповідач наполягає на відмову позивачу в його поновленні, і тому в даному позові останньому слід відмовити.
На підставі викладеного і статті 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому колегія суддів в задоволення позову вважає вірним рішення суду першої інстанції - скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області – задоволити.
Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.02.2009 року у справі №2а-48/09 – скасувати, та прийняти нову якою в позові ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
В.П.Сапіга