УКРАЇНА
КРАСНОДОНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-а-1971/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2009 року Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі головуючого: судді Баличевої М.Б., при секретарі: Олєйнікової Г.Г.., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2007-2008 р.р.,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з цим позовом до Управління праці і соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації ( далі УТСЗН) про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2007-2008 р.р., в обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказав що він є учасником ліквідації аварій на ЧАЕС 1 категорії інвалідом 2 групи, тому йому повинно сплачуватися щорічна допомога на оздоровлення по 2 групі у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Позивач вважає, що відповідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому необхідно сплачувати допомогу на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних зарплат, встановлених ЗУ «Про державний бюджет України» за відповідні роки, з урахуванням фактично виплачених сум, а саме:
за 2007р.- 400грн.х5=2000грн.-120грн.(фактично отримана сума)= 1880 грн;
за 2008р.- 515грн.х5=2575грн.-120грн.(фактично отримана сума)= 2455 грн.
Позивач та представник позивача – ОСОБА_2, в судове засідання не з»явилися, надали письмові заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутністю, позов підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача – УПСЗН, у судове засідання не з»явився, надав суду заяву, в якій позов ОСОБА_1 не визнає, та просить розглянути справу без його участі та надав письмові заперечення.
Представник третьої особи – Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області, в судове засідання не з»явився, надав суду письмові заперечення, та просив розглянути справу без його участі.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, що підтверджується копією посвідчення серії А за № 439925, з 13.07.2006 року є інвалідом 2-ї групи, про що свідчить довідка МСЕК за № 0066487 і у відповідності до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії передбачена щорічна виплата на оздоровлення інвалідам 2-ї групи в розмірі 5 мінімальних зарплат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
ОСОБА_1 отримував грошову допомогу на оздоровлення у 2007-2008 р.р. у розмірі – 120 грн, що на його думку порушує його право на отримання цих сум в більшому розмірі.
Відповідно до ч.3 ст 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не встановлення розмірів компенсаційних виплат.
Кабінет Міністрів не уповноважений законом №796-Х11 зменшувати встановлені останнім конктретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст.67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У законі №796-Х11 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров»я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-Х11, є безпідставним.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489- IV від 19.12.2006 р. було встановлено мінімальну заробітну плату на 2007 рік у розмірі 400 грн., Законом України «Про держаний бюджет України» №107 від 2008 р. встановлено мінімальну зарплату на 2008 рік в розмірі – 515 грн., тому суд вважає, що недонарахована допомога на оздоровлення ОСОБА_1 складає:
за 2007р.- 400грн.х5=1600грн.-120грн.(фактично отримана сума)=1880грн;
за 2008р.- 515грн.х5=2575грн.-120грн.(фактично отримана сума)=2455грн.
Відповідно ч.1 ст. 5 КАС України – адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 22 Конституції України закріплює принцип гарантованості конституційних прав і свобод, неможливість їх скасування. Частина 3 наведеної статті категорично забороняє при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяги існуючих прав і свобод.
Згідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вказане узгоджується з тим, що частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
За таких обставинах та на підставі статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен провести перерахунок та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату з урахуванням вже отриманих позивачем сум.
Керуючись, ст.ст. 8-12, 16, 159, 160, 161,162, 160, 167 КАС України, ст..22, ч.1 ст.50 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України» №107 від 2008р., суд-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення – задовольнити в повному обсязі..
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації щодо недоплати допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період 2007, 2008 р.р. неправомірними.
Зобов»язати Управління праці і соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану допомогу на оздоровлення за період 2007-2008 р.р., виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату з урахуванням виплачених сум.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 діб з дня проголошення рішення через Краснодонський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 діб після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду.
Суддя: М.Б.Баличева