Справа № 2- 234 / 2009р.
З А О Ч Н Е
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 листопада 2009 року Франківський районний суд м.Львова
в складі: головуючої- судді ОСОБА_1
при секретарі- Горецькій З.В.
з участю позивачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром», закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, суд -
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів, яким просить зобов’язати генерального директора ЗАТ «ЗКТ» ОСОБА_3, головного бухгалтера ЗАТ «ЗКТ» ОСОБА_4, голову правління та головного бухгалтера ВАТ «Пасавтопром» провести розрахунки суми нарахованої заробітної плати на час звільнення та виплаченої, суми основної заборгованості по заробітній платі на час звільнення, компенсацію за невикористані відпустки з 2005 року, індексацію сум невиплаченої заробітної плати, зобов’язати адміністрацію підприємства погасити заборгованість перед управлінням ПФУ в Галицькому і Сихівському районах належної суми страхових внесків, які були вираховані із заробітної плати, стягнути з відповідачів заборгованість по заробітній платі в сумі 14922,38 грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.
В подальшому уточнила позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідачів 43103,82 грн. заборгованості по заробітній платі та 10000,00 грн. компенсації моральної шкоди, а також зобов’язати відповідачів погасити заборгованість перед управлінням ПФУ в Галицькому і Сихівському районах належної суми страхових внесків, які були вираховані із заробітної плати, але не перераховувались до ПФУ з серпня 2006 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 04.11.1986 року працювала на інженерно-технічних посадах на Львівському автобусному заводі. У зв’язку із створенням в 2003 році ЗАТ «Львівський автомобільний завод» 31.08.2003 року була звільнена з роботи по п.5 ст.36 КЗпП України в порядку переведення на ЗАТ «Львівський автомобільний завод». При цьому звільненні з нею не був проведений розрахунок компенсації за невикористану відпустку за період з 10.09.2002 року по 31.08.2003 року. 01.06.2006 року закрите акціонерне товариства «Львівський автомобільний завод» перейменовано у закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту». Наказом №63-кс від 11.05.2007 року по ЗАТ «Завод комунального транспорту» її звільнено з роботи по п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. При її звільненні відповідачем не було дотримано вимог Закону щодо проведення повного розрахунку по заробітній платі, зокрема їй не було виплачено суму заробітної плати за поточний місяць, суму основної заборгованості по заробітній платі (50% заробітної плати за березень та 100% заробітної плати за квітень), компенсацію за щорічні невикористані відпустки з 11.09.2005 року по 11.05.2007 року. Крім цього, з серпня 2006 року ЗАТ «Завод комунального транспорту» припинив відрахування належних коштів до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому та Сихівському районах м.Львова. Також зазначила, що відповідач незаконно, без її згоди в лютому 2006 року перевів її з щомісячних посадових окладів на нову погодинну форму оплати праці. Крім цього, з липня 2005 року її в односторонньому порядку було позбавлено доплат і премій. Також ствердила, що порушення відповідачем законодавства про працю, непроведення повного розрахунку по заробітній платі при звільненні завдало їй тяжких моральних страждань, в результаті чого в неї з’явився страх за своє майбутнє, вона стала нервовою, погіршився стан її здоров’я. Тому просить її позов задоволити.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити.
Представник відповідача – ВАТ «Пасавтопром» в судове засідання повторно не з’явився, відповідач про місце, день та час розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, в порядку заочного розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача – ЗАТ «Завод комунального транспорту» в судове засідання повторно не з’явився, відповідач про місце, день та час розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, в порядку заочного розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2 /а.с. 11-15/, 04.11.1986 року вона прийнята на роботу у Львівський автобусний завод, 31.08.2003 року звільнена за ст.36 п.5 КЗпП України в порядку переведення на ЗАТ «Львівський автомобільний завод», 01.09.2003 року прийнята на посаду інженера з підготовки кадрів першої категорії бюро кадрового забезпечення і підготовки персоналу відділу управління персоналом на ЗАТ «Львівський автомобільний завод» в порядку переведення з ВАТ «Львівський автобусний завод». Також у трудовій книжці міститься відмітка про те, що 01.06.2006 року ЗАТ «Львівський автомобільний завод» перейменовано у ЗАТ «Завод комунального транспорту». 11.05.2007 року ОСОБА_2 звільнена за ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, в останній день роботи працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати, а саме: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Як вбачається з листа Територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 28.08.2007 року /а.с. 31-32/ за заявою ОСОБА_2 було проведено перевірку стану дотримання законодавства про працю на ЗАТ «Завод комунального транспорту» та з’ясовано, що при звільненні ОСОБА_2 було порушено вимоги ст.116 КЗпП України щодо проведення повного розрахунку по заробітній платі в день звільнення. Крім цього, їй не було проведено нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати. Також у ЗАТ «Завод комунального транспорту» не проводилася індексація грошових доходів, чим порушено вимоги ст.33 Закону України «Про оплату праці».
Факт порушення законодавства України щодо оплати праці ОСОБА_2 на ЗАТ «Завод комунального транспорту» підтверджено також листом прокурора Сихівського району мЛьвова від 29.08.2007 року №285с /а.с. 33/.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачкою доведено факт порушення відповідачем вимог щодо повного розрахунку при звільненні, передбачених ст.116 КЗпП України, а тому позовні вимоги про стягнення 4927,50 грн. різниці в доплаті, 1545,60 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 721,28 грн. компенсації за невикористані додаткові відпустки слід задоволити в частині стягнення вказаних сум з відповідача – ЗАТ «Завод комунального транспорту».
Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про стягнення вищезгаданих сум з ВАТ «Пасавтопром», як правонаступника ВАТ «Львівський автобусний завод» слід відмовити, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що при переведенні позивачки з ВАТ «Львівський автобусний завод» на ЗАТ «Львівський автомобільний завод» їй не було нараховано компенсацію за невикористані відпустки, однак позивачка в позовній заяві, обгрунтовуючи розмір компенсації за невикористані відпустки зазначає період з 11.09.2005 року по 11.05.2007 року. Отже, в період, за який позивачка просить стягнути компенсацію за невикористані відпустки, вона перебувала у трудових відносинах із ЗАТ «Завод комунального транспорту», а тому саме останнє несе відповідальність за невиплату зазначеної компенсації.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 цього Закону і складається з основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Зокрема, додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 34 Закону гарантовано працівникові право на виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Як встановлено судом, відповідачем – ЗАТ «Завод комунального транспорту» не виплачено ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи те, що відповідачем – ЗАТ «Завод комунального транспорту» порушене конституційне право позивачки на належну оплату її праці, що прямо впливає на рівень її життя, суд вважає, що таке порушення спричинило позивачці моральні страждання, чим заподіяно моральну шкоду, розмір якої суд з урахуванням вищенаведеного оцінює в сумі 1000 грн.
Разом з тим, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про погашення заборгованість перед управлінням ПФУ в Галицькому і Сихівському районах належної суми страхових внесків, які були вираховані із заробітної плати, але не перераховувались до ПФУ з серпня 2006 року слід відмовити за безпідставністю з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 одночасно із здійсненням виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків.
При цьому, згідно з п.8 вказаної Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій органами Пенсійного Фонду України.
Таким чином, питання визначення своєчасності та повноти нарахування страхових внесків до Пенсійного Фонду України віднесено до компетенції органів даного Фонду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення сум доплат до заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати та частково компенсації моральної шкоди, а в решті позову слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 2, 34 Закону України «Про оплату праці» суд, -
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 43103,82 грн. (сорок три тисячі сто три грн. 82 коп.), а також 1000 (одну тисячу) грн. компенсації моральної шкоди.
У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» в користь держави 431,03 грн. судового збору та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.
На заочне рішення суду може бути подано відповідачем заяву про його перегляд судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд.
Суддя: