ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №825/1403/17

адміністративне провадження №К/9901/4267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі судді Падій В.В. на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Бєлової Л.В. у справі № 825/1403/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2017 року № 99800-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 721,11 грн, №99801-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 32074,65 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

10 жовтня 2017 року Чернігівський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовив, з мотивів того, що житлові будинки, які належать позивачу на праві приватної власності, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач, як власник будинків зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог статті 266 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач є співвласником 2/3 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (104, 66 кв.м.) та власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 (603, 4 кв.м.), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта і технічними паспортами на житлові будинки індивідуального житлового фонду.

13 червня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення № 28376-13 та № 28377-13, якими нараховано позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

11 липня 2017 року позивач звернувся до контролюючого органу в порядку, встановленому підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України з письмовою заявою для проведення звірки, за результатами розгляду якої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2017 року № 28376-13 та № 28377-13 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2017 року № 99800-13 та № 99801-13, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у сумі 721 грн 11 коп. та 32 074 грн 65 коп. відповідно.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Пунктом «в» підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Суди попередніх інстанцій також установили, що рішеннями тридцять третьої сесії шостого скликання Липоворізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 30 січня 2015 року «Про затвердження місцевих податків на 2015 рік» та шістдесят дев'ятої сесії шостого скликання від 08 липня 2015 року № 6-69/2015 «Про затвердження місцевих податків» затверджено перелік місцевих податків, що діють на території Липоворізької сільської ради та міста Ніжина у 2015 році, серед яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також затверджено Положення про механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) доповнений підпункт 266.7.1. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

На виконання положень Закону № 909-VIII, 18 січня 2016 року Липоворізькою сільської радою Ніжинського району Чернігівської області та 21-26 січня 2016 року Ніжинською міською радою Чернігівської області прийнято рішення, якими внесено зміни до Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якими знижено ставки податку і встановлено їх на рівні - 0,5 - 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр бази оподаткування; змінено пільги зі сплати податку; розширено перелік об'єктів нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування; доповнено пункти 8.1. підпунктами «ґ» наступного змісту: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Враховуючи наведені положення, Суд вважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику та співвласнику житлових будинків, що є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов'язання за 2016 рік на загальну суму 32795,76 грн.

Суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відхилення доводів позивача про недотримання порядку застосування рішень органів місцевого самоврядування «Про запровадження місцевих податків» (зі змінами), які, на його думку, мають застосовуватися податковим органом у 2017 році, а сплачуватись платником податків у 2018 році, з тих підстав, що пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 825/1403/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер