Справа № 11а-88-2007 року                                                                      Головуючий у 1 інстанції Мельник Ю.М.

Категорія: ч.1 ст. 115 КК України                    Доповідач: Сачук В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року.                                                                 м. Рівне

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого Омельяненка В.І. Суддів : Сачука В.І., Шпинти М.Д. з участю прокурора  ПилипіваІ.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від 29 грудня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, неповна середня освіта, житель АДРЕСА_2, раніше не судимий,  засуджений

- за ч.1 ст. 115 КК України до позбавлення волі  строком на дев'ять років.

Постановлено стягнути із засудженого на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 360 грн. 92 коп. за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення по речових доказах.

Як визнав суд, 14 вересня 2006 року близько 19 години, на кухні квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з співмешканкою ОСОБА_2, яка виникла на побутовому ґрунті, умисно наніс останній декілька ударів руками в обличчя та по тілу. Маючи умисел на заподіяння смерті останній, наніс один удари кухонним ножем в область живота, в результаті чого наступила смерть потерпілої.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що він не бажав смерті потерпілої ОСОБА_2, даний злочин вчинив в стані сильного душевного хвилювання, просить пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ґрунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким судом дана належна оцінка.

Посилання в апеляції засудженого на те, що вчинив умисне вбивство потерпілої в стані душевного хвилювання, є непереконливими і спростовуються наведеними у вироку доказами.

Так, сам засуджений у стадії досудового слідства визнавав свою вину у вчиненні вбивства потерпілої і неодноразово давав детальні показання, що наніс удар ножем  ОСОБА_2 зі злості та ревнощів (а.с.24).

2

За даними судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням великого сальника та брижжі тонкого кишечника, що супроводжувалося масивною внутрішньою кровотечею, котра привела до масивної крововтрати. Період часу між нанесенням ОСОБА_2 тілесного ушкодження у вигляді проникаючого поранення живота та настанням її смерті міг вимірюватися десятками хвилин ( а.с. 71-73 ).

Згідно з висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатрічної експертизи ОСОБА_1 під час вчинення злочину у стані фізіологічного афекту не перебував (а.с. 114-116).

Емоційний стан засудженого не знижував його здатності усвідомлювати свої дії, про що свідчить поведінка ОСОБА_1 після вчиненого.

Наведене спростовує показання засудженого про те, що він убив потерпілу у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок образи його чоловічої гідності.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що в нього не було умислу на вбиство потерпілої не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і є способом його захисту.

В ході судового слідства встановлено, що у засудженого не було підстав обмовляти себе. Він неодноразово давав детальні показання на досудовому слідстві, де визнавав факт умисного вбивства потерпілої.

Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні вбивства ОСОБА_2, є належними, допустимими, достатніми і достовірними. Отже суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України і призначив йому покарання, яке відповідає вимогам закону, є необхідним і достатнім для його виправлення та перевиховання.

На підставі   наведеного та   керуючись ст. ст.365, 366, 373 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Рівненського міського суду від 29 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.

Головуючий підпис                     Судді: підписи           З оригіналом згідно В.І.Сачук