Справа № 22ц-74/07
Головуючий у 1 інстанції Логвинюк І.М,
Категорія 34
Доповідач Киця СІ.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Расевича СІ.
суддів Подолюка В.А., Киці СІ.
при секретарі Гордійчук І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 29 листопада 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі:
Позивач ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_3,
відповідач ОСОБА_2,
представник відповідача ОСОБА_4.
встановила:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивує тим, що перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі з 4 січня 1998 року. Від шлюбу народилась дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. За час перебування в шлюбі нею з відповідачем було нажито спільне майно - квартира, яка знаходиться по АДРЕСА_1, незавершений будівництвом жилий будинок по АДРЕСА_2, та ряд рухомого майна - меблі, телевізор і ін. Просила суд провести поділ даного майна - виділити їй у власність квартиру, рухоме майно на суму 9140грн. та стягнути з відповідача грошову компенсацію 78000грн. від вартості незакінченого будинку. В ході розгляду неодноразово збільшувала і змінювала позовні вимоги, а саме просила встановити право власності на незавершений будівництвом будинок, провести розподіл незавершеного будівництва, встановити порядок користування земельною ділянкою. Пізніше в судовому засіданні в суді першої інстанції, просила виділити їй квартиру, частину рухомого майна, а решту рухомого майна, незавершений будинок, земельну ділянку виділити відповідачу.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 29.11.06р. позов задоволено частково. Виділено у власність ОСОБА_1 кухонний набір меблів, холодильник, телевізор, 2 килима, стінку дитячу, стіл, пилосос, спальний гарнітур, пральну машину-автомат. Решту рухомого майна залишено в користуванні відповідача ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1010грн. різниці у вартості майна. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави 87грн.80коп. судового збору.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на дане рішення суду в частині відмови у поділі нерухомого майна. Вказує, що судом не повно з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, не доведено обставин, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права. Просить скасувати рішення в цій частині та поділити нерухоме майно, виділивши їй у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1, а відповідачу залишити у власність земельну ділянку площею 0,860кв.м.
2
за адресою АДРЕСА_2 разом з незавершеним будівництвом житловим будинком.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування в частині відмови у позові про поділ нерухомого майна з ухваленням нового рішення в цій частині.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільного користування.
У ст. 61 СК України зазначено, що об'єктами права спільної сумісної власності можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка., дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відмовляючи в позові в частині поділу нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що поділ спірної квартири в натурі є технічно неможливим, а спірний житловий будинок будівництвом не завершений, не прийнятий в експлуатацію і не проведена його реєстрація, тому він не може бути об'єктом права власності. Питання поділу земельної ділянки позивачем не ставиться, вимога про визначення порядку користування земельною ділянкою до задоволення не підлягає, так як не визнано право власності на ту чи іншу частину або цілий житловий будинок.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували з 4 січня 1998 року у шлюбі. У них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась дочка ОСОБА_5. Під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2, позивачем ОСОБА_1 придбана 7 серпня 2000 року квартира АДРЕСА_1, що стверджується договором купівлі - продажу квартири.
25 лютого 2000 року рішенням Ковельської міської ради НОМЕР_1 ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку площею 860кв.м. по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку та господарських споруд. 06.10.03р. на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі даного рішення міської ради видано Державний акт на право приватної власності на землю.
Забудовником житлового будинку АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується згаданим рішенням, проектом забудови земельної ділянки, актом про винесення в натуру меж земельної ділянки.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 липня 2006 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 160843грн. Поділ квартири в натурі між сторонами з технічної точки зору неможливий.
Дійсна вартість незавершеного будівництвом житлового буднику становить 151277грн. Готовність будинку складає 63%. Поділ незавершеного будівництвом житлового будинку між сторонами можливий в частках найбільш наближених до ідеальних.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відмову у частині позову, щодо поділу нерухомого майна, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Фактично суд не вирішив спір по суті між сторонами, як це передбачено ст. 71 СК України.
3
Колегія суддів прийшла до висновку, що нажите сторонами майно в період шлюбу, а саме - квартира та незавершений будівництвом житловий будинок підлягає поділу в натурі.
Суд першої інстанції невірно вказав в судовому рішенні, що питання поділу земельної ділянки позивачем не ставиться, так як це заперечується протоколом судового засідання, ухвалою про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у якій зазначено, що позивач просить провести поділ незавершеного будинку, приватизованої земельної ділянки та судом було постановлено на вирішення експертизи питання щодо варіантів розподілу як незавершеного будівництвом житлового будинку так і земельної ділянки, та її вартість.
Земельна ділянка, яка надана відповідачу ОСОБА_2 не підлягає поділу, оскільки рішенням міської ради вона надана особисто у власність відповідачу і у зв'язку з цим не є спільною сумісною власністю подружжя.
Спірна квартира не підлягає поділу в натурі, так як є неподільною річчю і колегія суддів прийшла до висновку, що її слід виділити одному з подружжя - позивачу. При визначені способу поділу спільного майна подружжя враховує, те що з позивачкою проживає малолітня дитина.
Згідно ч. З ст. 331 ЦК України у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини (це особа, яка виготовила річ) може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Ділити в натурі між двома сторонами даний незавершений будівництвом будинок є не доцільно, сторони заперечують проти цього, а тому враховуючи вищенаведене його слід виділити відповідачу.
Проводячи поділ майна, колегія суддів вважає, що підстав для відступу від рівності часток подружжя у спільному майні немає. Вартість квартири, яка виділена позивачу є більшою за вартість незавершеного будівництвом житлового будинку, який виділений відповідачу і різниця становить 8566грн. З позивача в користь відповідача слід стягнути грошову компенсацію - різницю у вартості виділеного майна в сумі 4783грн. ((160843 -151277): 2)
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що слід виділити з спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, а відповідачу ОСОБА_2 із спільної сумісної власності виділити незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_2, стягнувши з ОСОБА_1 в користь відповідача грошову компенсацію в розмірі 4783грн. До стягнення з відповідача в користь позивача підлягають понесені судові витрати - сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 834грн.22коп.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 29 листопада 2006 року у частині відмови у позові про поділ нерухомого майна скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.
4
Виділити ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 4783 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. грошової компенсації.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 22 коп. судових витрат.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий