УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2007 року                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого              Девляшевського В. А.,

суддів:                        Бідочко Н.П., Вакарук В.М.,

секретаря                   Логажевської М.Б.,

з участю:                    представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

та її адвоката - ОСОБА_3;

відповідача - ОСОБА_4

та її адвоката - ОСОБА_5,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   апеляційну   скаргу   ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 07 грудня 2006 року, -

встановила:

Рішенням Тисменицького районного суду від 07.12.2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування жилого будинку задоволено частково; зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено: договір дарування жилого будинку у смт. Єзупіль Тисменицького району, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 15.03.2002 року, визнано недійсним; визнано, що між цими сторонами 15.03.2002р. в дійсності укладено договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1.

Місцевий суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 досягли згоди щодо ціни згаданого будинку, і покупець сплатила обумовлену суму - 2300 доларів США. Враховуючи цю обставину, суд визнав, що між сторонами договір дарування укладено з метою приховати угоду купівлі-продажу будинку. Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дарування будинку недійсним, укладеним внаслідок її помилки, то суд І-інстанції вважав її недоведеною об'єктивними доказами, безпідставною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновок місцевого суду про досягнення нею і ОСОБА_4 домовленості щодо продажної ціни будинку є необгрунтованим. Вказує, що угоду купівлі-продажу будинку не можна вважати укладеною, оскільки вона не отримала коштів від покупця. Апелянт зазначає, що продажем її будинку займалась дочка - ОСОБА_6, яка не була на це уповноважена. У зв'язку із вищенаведеним, ОСОБА_1 просила оскаржене рішення в частині визнання укладеним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 Тисменицького району скасувати.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримала.

ОСОБА_4 доводи апелянта заперечила, пояснивши, що повністю сплатила за будинок обумовлену суму - 2300 доларів США. Тому вважає, що місцевий суд правомірно визнав укладеним між нею і ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірного будинку. ОСОБА_4 пояснила, що договір дарування замість угоди купівлі-продажу 15.03.2002р. було укладено тому, що у цьому випадку витрати за нотаріальне оформлення угоди істотно зменшувались.

Справа № 22-ц-122/2007р.                              Головуючий у інстанції Струтинський P.P.

Категорія 13                                                       Доповідач Девляшевський В.А.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_4, думку їх адвокатів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Наявними в матеріалах справи об'єктивними відомостями, зокрема, поясненнями сторін, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_8, ОСОБА_9 (протокол судового засідання - а.с. 60-69) доведено, що ОСОБА_1 у зв'язку із переходом на постійне проживання в господарство дочки ОСОБА_6, мала намір продати свій будинок у смт. Єзупіль і 15.03.2002 року реалізувала його, уклавши угоду.

На той час ціни на будинки в селі не були високими. Це, зокрема, зазначила уродженка смт. Єзупіль - свідок ОСОБА_10 (протокол - а.с. 69). З матеріалів справи вбачається, що спочатку ОСОБА_1 хотіла отримати за будинок 2500 доларів США, але в дальнішому продажну ціну з покупцем було обумовлено у сумі 2300 доларів США. Про це, крім ОСОБА_4, пояснила свідок ОСОБА_6, інші допитані судом I-інстанції свідки. Тому твердження апелянта про те, що нею не було досягнуто з ОСОБА_4 згоди щодо продажної ціни на будинок, що вона діяла під впливом помилки, не відповідають дійсності. Отже, місцевий суд правильно не прийняв їх до уваги.

Встановлено, що кошти за спірний будинок в сумі 2300 доларів США покупець за погодженням з продавцем передала дочці ОСОБА_1 - ОСОБА_6

На переконання колегії суддів, даний факт не свідчить про те, що продаж спірного будинку здійснено самою ОСОБА_6 і всупереч волі ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, будучи в похилому віці, після укладення оспорюваної угоди, передавши проданий будинок покупцю, перейшла проживати до своєї дочки. Отже, наведені обставини доводять, що обі сторони цієї угоди виконали вимоги чинного цивільного законодавства, і суд І-інстанції обґрунтовано визнав укладеним 15.03.2002р. договір купівлі-продажу згаданого будинку.

У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що оскаржене рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків місцевого суду. Тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 07 грудня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:                                                                                                В.А. Девляшевський

Судді:                                                                                                            Н.П. Бідочко

                                                                            В.М. Вакарук