Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2009 р. Справа № 16/216-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді (доповідач) ,
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
позивача –Бордюк Л.Р., довіреність від 06.11.2009р.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3255 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2009 року по справі № 16/216-09
за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції, м Суми,
до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3, м. Суми,
про стягнення 283496,52 грн.,
встановила:
Рішенням від 21.09.2009 року господарський суд Сумської області по справі № 16/216-09 (суддя Мойсеєнко В.М.) позов задовольнив повністю. Суд стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції 263550,31 грн. –заборгованості за кредитом, 19946,21 грн. –штрафних санкцій, 2835 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ( а.с. 34 - а.с. 36 ).
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким повністю відмовити ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права ( а.с. 41 –а.с. 43 ).
Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що на день винесення судового рішення господарським судом Сумської області із загальної суми боргу 284721,64 грн. прострочена заборгованість по кредиту склала -14515,73 грн., по відсоткам –16393,11 грн., сума пені –2048,85 грн. Тобто загальна сума заборгованості відповідача, в тому числі і прострочена, перед позивачем не зменшилась, а збільшилась. Вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач не мав підстав на дострокове стягнення заборгованості. Також посилається на інші обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.49- а.с.50).
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Тому справа згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
23.01.2008р. між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, кредитором, та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3, позичальником, укладено кредитний договір №012/15-12/3217, згідно з яким кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 334 583,00 грн. (а.с.8- а.с12)
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 20 січня 2013р. (а.с.8- а.с12).
Відповідно до п.1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти- 15,75% річних.
Відповідно до п. 3.6 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).
Відповідно до п. 3.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості. Позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.
Відповідно до п. 6.1 кредитного договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і в строки, передбачені цим договором, забезпечити повернення кретитору одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, предбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням цього договору.
26.12.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору №012/15-12/3217 від 23.01.2008р., згідно з якою графік погашення заборгованості до основного договору викладено в новій редакції.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються зобов’язання по кредитному договору - не сплачується основний борг по кредиту та відсотки по ньому, що являється порушенням п.6.1 кредитного договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин по винні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
05.06.2009р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити прострочену заборгованість за кредитом та відсоткам, зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді, заборгованість погашена не була (а.с.16).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 7.3 кредитного договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, зокрема, у випадках невиконання позичальником умов договору (а.с. 8- а.с.12).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов’язання позичальника по зазначеному вище кредитному договору, в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу за кредитом у розмірі 263550,31 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до п. 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення (а.с.8- а.с12).
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача по кредитному договору №012/15-12/3217 склала 283496,52 грн., а саме: 263550,31 грн. –сума заборгованості за кредитом, в т.ч.: 2367,71 грн. - сума простроченого кредиту , 17228,50 грн. –сума несплачених прострочених відсотків, 1587,78 грн. - сума несплачених строкових відсотків, 206,96 грн. –пеня на суму простроченого кредиту, 922,96 грн. –пеня на суму прострочених відсотків.
Так як відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 283496,52 грн. не подав, не подав і аргументованого заперечення, тому вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 21 вересня 2009 р. по справі № 16/216-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 21 вересня 2009 р. по справі № 16/216-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Головуючий суддя
Судді