ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18.09.2008 р. № 10/493
За позовом ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги
Суддя Ковзель П.О.
Секретар Сулім А.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до п`ятого травня у розмірі 5063 грн. 75 коп.
В процесі розгляду справи судом замінено неналежного відповідача-Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на належного-Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
22.07.2008 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить змінити ціну позовних вимог на суму 7188грн. 75 коп.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав заперечення на позов в якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні, також настоював на застосуванні вимог ст.ст. 99, 100 КАС України у зв’язку порущенням позивачем строків звернення до суду.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.09.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.09.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.03.2004, виданого Солом`янським райвійськкоматом м. Києва.
Згідно ст.12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено виплату учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, а отже позивач має право на щорічну разову грошову допомогу до п`ятого травня.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Таким чином, обмеження прав позивача щодо розміру одноразової грошової допомоги є протиправним, а її виплату необхідно здійснювати у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” без обмежень, встановлених іншими законами.
У ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам –за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Також, у абзаці першому пункту п’ятого Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано, що проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частини другої статті 8, частини другої статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Як вбачається із витягів з журналів Ощадбанку, позивачем з 2004 по 2008 отримана щорічна разова грошова допомога до 5 травня: у 2004 –120 грн., 2005 –250 грн., 2006 –250 грн., 2007 –280 грн., 2008-310 грн.
Поряд з цим, Кабінет Міністрів України своїми постановами визначив мінімальну пенсію за віком на 2002 –268, 2003 –268 грн., на 2004 -284 грн. 69 коп., на 2005 - 332 грн., на 2006 –359 грн., на 2007 - 406 грн., на 2008 –481 грн.
Разом з тим, в процесі розгляду справи представник відповідача звернувся до суду з заявою, в якій просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з закінченням на момент подачі позову строків позовної давності та строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, позовну заяву подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 17.12.2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Щодо застосування вимог ст. 99 КАС України та пропущення позивачем річного строку для звернення до суду, то в даному випадку ця норма не може бути застосована до позовних вимог в частині позовних вимог щодо нарахування виплати позивачу різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки, так як станом на момент виникнення спірних правовідносин КАС України не було прийнято, тому позивач не міг оскаржити постанову з дотриманням вимог КАС України. Таким чином в цій частині позовних вимог позивачем не пропущено загальний трирічний термін позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Поряд з цим, суд не визнає причину пропущення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування виплати позивачу різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2002-2006 роки поважною, оскільки останній із клопотанням про поновлення пропущеного строку не звертався, в судовому засіданні будь яких доводів в обґрунтування підстав пропущення строку не заявив.
Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням викладеного різниця між фактично отриманою та належною до сплати позивачу сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки у розмірі 3845,00 грн.
Згідно п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 № 147 „Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат” (далі - Положення), головним завданням центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Крім того, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 №65 «Про заходи щодо впорядкування діяльності Київського центру по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги»затверджено Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно до змісту якого головними завданнями центру є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Отже, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат має виплатити позивачу, як учаснику бойових дій різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки у розмірі 3845,00 грн.
Статтею 22 Конституції України передбачено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Стаття 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що відповідно до законів про державний бюджет за 2005-2007 роки розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни установлюються виходячи з обсягу видатків, встановлених на цю мету при формуванні показників державного бюджету на відповідні роки, оскільки позивачу була призначена та виплачувалася щорічна до 5 травня разова грошова допомога, виходячи не з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а з розмірів, встановлених іншими нормативно-правовими документами.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та бездіяльності.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки, виходячи з п`яти розмірів мінімальної пенсії за віком, в розмірі 3845, 00 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ковзель П.О.