Справа № 22-228/2007 р.                 Головуючий суддя 1 інстанції: Козулін В.М.

Суддя-доповідач : Демянчук СВ.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року                                                                                                    м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Василевича B.C. суддів : Демянчук СВ., Гордійчук CO. при секретарі: Колесовій Л.В.

з участю ОСОБА_3, розглянул у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання валютних цінностей особистою власністю та витребування їх з незаконного володіння та користування.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2006 року в позові ОСОБА_1. до ОСОБА_3 про визнання валютних цінностей особистою власністю та витребування їх з незаконного володіння та користування відмовлено за його безпідставністю.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1. -ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій вказує на його незаконність, необґрунтованість.

Зазначає, що ОСОБА_4. в судовому засіданні не надав суду жодних доказів того, що грошові кошти в сумі 4 815 доларів США ним були витрачені на утримання малолітнього сина Назарія, 27.01.1996 року народження, оскільки з січня місяця 2003 року дитина проживає в с Довгошиї Млинівського району у батьків ОСОБА_1..

Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання особистою приватною власністю грошових коштів в сумі 4 815 доларів США і витребування їх з незаконного користування у ОСОБА_3 задовольнити в повному об'ємі.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і

процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_1., виходив з того, що позивачка добровільно надсила ла спірні кошти відповідачу, вносивши їх таким чином до сімейного бюджету. Крім того позивачка не довела, що з 2001 року сім"я з відповідачем розпалася.

Щодо даного висновку , суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 СК України об"єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, степендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету.

Матеріали справи беззаперечно свідчать, що ОСОБА_1 добровільно пересилала кошти відповідачу як чоловіку, цим самим вносивши їх до сімейного бюджету.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду позивачка суду не надала.

Оскільки обставини на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, були предметом перевірки судом першої інстанції в повному обсязі відповідно з вимогами цивільно-процесуального законодавства і судом не встановлено будь-яких доказів підтверджуючих позовні вимоги, тому доводи апеляційної скарги не заслуговують до уваги.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права , та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 311, 313-314 ЦПК України колегія суддів, -

                ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.