Справа № 2а-26096/09/1270
Категорія № 2.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Матвєєвої В.В..
при секретарі: Сіряцькому А.С.
за участю сторін
позивача ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Сергієнко Д.В.
представник третьої особи
АК «Індустріально-експортний банк» не з’явився
третя особа приватний нотаріус
Луганського міського округу
Алейніков М.В. не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області, треті особи на боці відповідача акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в особі відділення філії «Луганська дирекція» акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в м. Лисичанськ, приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович про визнання нечинним рішення, зобов’язання прийняти рішення,
ВСТАНОВИВ:
23 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнати нечинним рішення відповідача щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2009 року за виконавчим написом приватного нотаріуса Алейнікова М.В. вчиненим відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 року № 430-А/5 та зобов’язати відповідача прийняти рішення про відмову у виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Алейнікова М.В., вчиненого відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 року № 430-А/5.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 29.08.2007 року він уклав кредитний договір № 430-А/5 з акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» на придбання автомобіля.
Згідно з умовами кредитного договору позивач повинен був сплачувати суму кредиту до 15 числа щомісячно. Через брак коштів він перестав виплачувати кредит в 2009 році.
27.04.2009 року приватним нотаріусом Алейніковим М.В. було вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості у примусовому порядку та на підставі цього напису державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.
Вважає дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження незаконними, оскільки, на його думку, виконавчий напис приватного нотаріуса не містив всіх необхідних реквізитів та не міг служити підставою для відкриття виконавчого провадження, згідно якого було звернуто стягнення на автомобіль.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача позов підтримав, додатково пояснив, що виконавчий напис приватного нотаріуса не містить обов’язкових реквізитів, а саме дати видачі, дати та номеру рішення, за яким видано виконавчий документ, місце знаходження майна відповідача. За таких обставин відповідач повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження та не приймати виконавчий документ – виконавчий напис нотаріуса до виконання. Просив суд визнати нечинним рішення відповідача щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2009 року та зобов’язати відповідача прийняти рішення про відмову у виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Алейнікова М.В., вчиненого відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 року № 430-А/5.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 був повідомлений про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить його письмове пояснення. Однак у передбачений Законом України «Про виконавче провадження» 10 денний термін позивач не оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження. Просив застосувати ст.100 КАС України та відмовити у задоволенні позову із-за пропуску строків звернення до суду. Крім того зазначив, що згідно із ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст. 24 зазначеного Закону державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом «Про виконавче провадження». Виконавчий напис нотаріуса, який був пред’явлений стягувачем до виконання відповідав вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме мав назву документу, дату видачі, найменування посадової особи, що видала виконавчий документ, дат у і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування стягувача і боржника, дату набрання рішенням чинності, строк пред’явлення виконавчого документу до виконання, підпис нотаріуса та печатку. Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було. Виконавче провадження було відкрито 30.04.2009 року відповідно до ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» та звернено стягнення на транспортний засіб – автомобіль ЗАЗ- DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження було надіслано сторонам. У теперішній час виконавче провадження зупинено з підстав розшуку майна боржника.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» в особі відділення філії «Луганська дирекція» акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в м. Лисичанськ в судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» в особі відділення філії «Луганська дирекція» акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в м. Лисичанськ.
Третя особа приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовної заяви заперечував.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні в позовній заяві докази вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні між позивачем та третьою особою акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» в особі відділення філії «Луганська дирекція» акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в м. Лисичанськ 29.08.2007 року було укладено кредитний договір № 430-А/5, згідно якого позивач отримав від банку 8435 дол. США строком на 60 місяців та зобов’язався повертати борг щомісячно до 15 числа згідно з розрахунком, доданим до кредитного договору. Кредит банку був забезпечений усім майном та коштами позивача (а.с. 7-10).
Як вбачається із пояснень позивача, він перестав виплачувати кошти банку, починаючи з січня 2009 року із-за відсутності коштів.
27 квітня 2009 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим Миколою Володимировичем на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 було вчинено виконавчий напис, яким пропоновано звернути стягнення на легковий автомобіль ЗАЗ- DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, відповідно до договору застави від 29.08.2007року ( а.с.11).
Як вбачається із аналізу зазначеного документу він містить всі необхідні реквізити, передбачені статтею19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: назву документу, дату видачі, найменування посадової особи, що видала виконавчий документ, дату і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування стягувача і боржника, дату набрання рішенням чинності, строк пред’явлення виконавчого документу до виконання, підпис нотаріуса та печатку.
В своїх поясненнях сторони вказали, що на момент відкриття виконавчого провадження зазначений виконавчий документ був чинний, на момент розгляду зазначеної адміністративної справи виконавчий напис нотаріуса не скасований та має юридичну силу.
Відповідно до Статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» У виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративному позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів правомірність свого рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вимога позивача про визнання нечинним рішення позивача про відкриття виконавчого провадження задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що відповідач правомірно відкрив провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача прийняти рішення про відмову у виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Алейнікова М.В., вчиненого відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 року № 430-А/5.
Що стосується твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення з зазначеним позовом до суду, то суд виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження відповідачем було відкрито 30.04.2009 року, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 12).
Як свідчить лист від 25.06.2009 року, направлений позивачу директором філіалу «Луганська дирекція» АО «Індекс-банк», йому було повідомлено про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості (а.с. 14).
Відповідно до пояснень позивача від 02.07.2009 року, спрямованому на адресу відповідача, ОСОБА_1 було відомо, що відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с.44).
Позовна заява до адміністративного суду про визнання нечинним рішення відповідача щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2009 року надійшла до адміністративного суду 23 вересня 2009 року.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду. Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.
Таким чином, у зазначеному випадку законодавством, а саме Законом України «Про виконавче провадження» передбачено скорочений термін звернення до суду – на протязі 10 днів, від дати, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається із матеріалів справи позивач пропустив 10-денний термін оскарження рішення відповідача. Із заявою про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними позивач не звернувся.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позову з причин пропуску строків звернення до суду.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання нечинним рішення відповідача відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2009 року за виконавчим написом приватного нотаріуса Алейнікова М.В. вчиненим відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 року № 430-А/5 та зобов’язання відповідача прийняти рішення про відмову у виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Алейнікова М.В., вчиненого відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 року № 430-А/5 у зв’язку з пропуском строків звернення до суду.
Ухвалою суду від 24 вересня 2009 року зазначений адміністративний позов було забезпечено шляхом зупинення дії постанови державного виконавця від 30.04.2009 року про відкриття виконавчого провадження № 12609766 до розгляду адміністративного позову і ухвалення рішення по справі.
Відповідно до ст. 118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області, треті особи на боці відповідача акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в особі відділення філії «Луганська дирекція» акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» в м. Лисичанськ, приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович про визнання нечинним рішення щодо винесення постанови від 30.04.2009 року про відкриття виконавчого провадження, зобов’язання прийняти рішення про відмову у виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса відмовити.
Заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою суду від 24 вересня 2009 року, зберігаються до набрання постановою законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2009 року.
Суддя