ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5713/2011

14 год. 25 хв. м.Черкаси           

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Новікової Т.В., при секретарі –Музиченко В.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 06.07.2011р. до ФОП ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ-ІV квартали 2010 року в сумі 1750 грн. 80 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не виконала обов’язку щодо сплати до УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області заборгованості зі сплати страхових внесків.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 фізична особа –підприємець є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, зобов’язана нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В порушення вимог п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України страхувальником в десятиденний термін добровільно не сплачено суми недоїмки.

УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області проведено перевірку нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ФОП ОСОБА_2 За результатами перевірки встановлено, що платником порушено ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме не сплачено в повному обсязі страхові внески за ІІІ-ІV квартали 2010 року на загальну суму 1750 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV на адресу відповідача було надіслано вимогу за № Ф-462 на загальну суму боргу 1750 грн. 80 коп., однак не сплаченої у встановленому порядку.

Дана вимога ФОП ОСОБА_2 не оскаржувалася.

З огляду на викладене та з наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом –«Закон № 1058-IV»).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом № 1058-IV (ст.14) встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Зокрема, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч.6 ст.14 Закону № 1058-IV).

Пунктом шостим статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Дослідивши та проаналізувавши надані суду докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, ч. 2 ст.128, ст.ст. 158-159, ст.ст. 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20200, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. С.Терещенко, 28) заборгованість зі сплаті страхових внесків за ІІІ-ІV квартали 2010 року на загальну суму 1750 грн. 80коп. (одна тисяча сімсот п’ятдесят гривень 80 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2011 року

Суддя Т.В. Новікова