ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.06 Справа № 3/292
Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Міттал стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг
до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області
про стягнення 454 грн. 90 коп.
за участю представників сторін:
від позивача –Шевченко Я.В. (дов. від 09.02.06 №19-25юр),
від відповідача –Семенович Ю.В. (дов. від 07.06.06 № 1-3/3д-39)
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача вартості вагової недостачі продукції в сумі 454 грн. 90 коп.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.
Відповідач у відклику на позовну заяву від 05.07.06 № 388, зданому до суду 11.07.06, та у доповненні до відклику від 31.07.06 № 423, зданому до суду 01.08.06, проти позову заперечує, з наступних підстав:
- оспорювані напіввагони №№ 65383614; 63432157; 63504930 були завантажені вугіллям сорту АШ
(збагачений) вагою 69 тн кожний 21.05.05;
- перед завантаженням на піввагони ущільнювалися засобами від висипання під час перевезення
вантажу, з метою комерційної придатності напіввагонів для їх завантаження, про що складені акти загальної форми на кожний напіввагон,
- вантажоотримувач до позовної заяви до суду не додав доказів нестачі вугілля при прийомі від
перевізника - залізниці, тобто комер ційного акту, із якого можна було б бачити, в якому стані вантаж був залізницею переданий вантажоотримувачеві;
- перевізником вантаж був прийнятий до перевезення без жодних зауважень, на станції Ровеньки
Донецької залізниці він був комісійно переважений, про що є довідка ;
- позивач у розрахунку суми нестачі вантажу не врахував норми природньої втрати вантажу - 1%
ваги нетто;
- маса тари, визначена у залізничній накладній по кожному напіввагону, при завантажені відправником приймається за масою, визначеною у технічному паспорті на піввагону.
Клопотанням від 05.07.06 та відкликом від 05.07.06 № 388 відповідач просить залучити іншого відповідача –перевізника вантажу, ДП „Придніпровську залізницю”, оскільки за схоронність вантажу під час перевезення згідно зі ст.110 Статуту залізниць України вантажовідправник не відповідає.
В обґрунтування заперечень на відзив відповідача позивач посилається на наступне:
- у відповідності до п.3.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 05-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання, якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника;
- як вказано в ч. 5 п. 3.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", обов'язок скласти комерційний акт виникає у залізниці лише у випадках, коли вона згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу; при прибутті спірних вагонів з вантажем ні однієї з перелічених в частині 2 ст. 52 Статуту підстав не виявлено;
- в акті приймання від 24.05.05 № 470/1 позивачем в графі "Стан вантажу в момент
його видачі органом транспорту" зазначено, що вантаж прибув у справних вагонах без ознак розкрадання і втрати; ч. 3 ст. 52 Статуту залізниць України передбачає, що вантаж, завантажений відправником, який прибув в справних вагонах без ознак недостачі чи пошкодження на відкритому рухомому складі видається без перевірки його кількості та стану; факт саме такої видачі вантажу підтверджується проставленими залізницею відповідними відмітками в графі 6 залізничних накладних;
- відправник згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній; залізниця вправі перевірити дані, зазначені відправником у залізничній накладній (ст. 24 Статуту залізниць України), але залізниця не зобов'язана перевіряти масу всіх вантажів, які вона приймає до перевезення; не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки ні Статут залізниць України, ні Правила перевезень не передбачають визначення маси вантажу "на око" (п. 3.19. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею");
можливість повернення залізницею вагонів, навантажених відповідачем не до повної місткості, на довантаження було передбачене параграфом 36 розділу 3 Правил перевезень вантажів, затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР, але п. З наказу від 21.11.00 № 644 Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезень вантажів" встановлено, що з моменту введення в дію нових розділів Правил перевезень вантажів, розділ 3 Правил перевезень вантажів, затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР 06.11.81 визнати таким, що на території України не застосовується. Новими Правилами приймання вантажів до перевезення повернення вагонів на довантаження відправнику не передбачене;
- підставою для матеріальної відповідальності залізниці згідно ст.129 Статуту залізниць України є комерційний акт; комерційний акт не складався, оскільки вантаж прибув в справних вагонах без ознак недостачі чи пошкодження на відкритому рухомому складі, що підтверджено проставленими відповідними відмітками на залізничних накладних в графі 6;
- розрахунок суми нестачі продукції, наданий відповідачу разом з претензією від 08.08.05 № 19-4/2-4у, розрахований згідно з п.27 "Правил видачі вантажів", а саме з урахуванням норми нестачі 1% і норми надлишків 0,2 %.
Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, господарський суд дійшов до наступного.
Між ВАТ „Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (правонаступником якого є позивач у справі) та Державним підприємством "Ровенькиантрацит" (відповідач у справі), укладений договір поставки від 11.02.05 № 43у/35-24гп/921 (а.с.22-23). Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити вугілля марки А (антрацит), а позивач прийняти та здійснювати його оплату.
На виконання умов договору за залізничними накладними №№ 49714367, 49714368, 49714370 (а.с.10-12) відповідачем було відвантажено вугілля у кількості по 69,0 тн у вагонах №№ 63432157, 63504930, 65383614 (відповідно).
На станцію призначення вантажу вагони прибули у справному стані, без ознак втрати, у зв'язку з чим були видані позивачеві без перевірки ваги згідно ст.52 Статуту Залізниць, про що свідчить штамп залізниці в графі 6 накладної "Відмітки про видачу вантажу" (а.с.10зв.-12зв.).
Пунктами 2.8, 2.9 договору сторони передбачили проведення приймання товару за якістю та кількістю згідно з вимогами Інструкції П-6, П-7.
Згідно з пунктом 1 Інструкції П-6 вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за кількістю.
Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6, яка містить перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на відправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на відправника відповідальності за нестачу вантажу.
Як свідчать матеріали справи при прийманні продукції за участю повноважного представника громадськості (посвідчення –а.с.13) була встановлена вагова недостача у вагонах №№ 63432157, 63504930, 65383614 в кількості 4,59 тн, про що складений акт (Ф 224-4) про приймання продукції за кількістю від 24.05.05 № 470/1 (а.с. 14).
У відповідності з вимогами п.14 Інструкції П-6 позивачем зроблено перевірку ваги тари вагонів після вивантаження продукції, результати якої зафіксовані актом (Ф 224-5) від 25.05.05 № 470/2 (а.с.16) та визначена недостача 3,95тн.
Як вбачається з акту про приймання продукції за кількістю від 24.05.05 № 470/1 приймання (зважування) спірного вантажу здійснювалось у русі на автомотичних електронно-тензометричних 200-тонних справних вагах "ТКАРРЕR DRS" № 4226148, які знаходяться на під'їзній колії позивача та розміщені до пункту передачі вантажів залізницею-станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці - позивачеві.
Порядок здійснення прийомоздавальних операцій між позивачем і залізницею регулюється відповідними договором на експлуатацію залізничної під'їзної колії та Єдиним технологічним процесом (ЄТП).
Договором від 29.01.03 №ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 на експлуатацію залізничної під'їзної колії, укладеним між ВАТ „Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (правонаступником якого є позивач у справі) та ДП "Придніпровська залізниця" (п.6.1) передбачено, що вагони по під’їзній колії локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг-Головний (станція призначення) подаються на одну із колій приймально-відправочного парку станції Східна-Приймальновідправна, власника.
Пунктом 6.3 цього договору передбачено, що на коліях станції Східна-Приймальновідправна здійснюється здавання і прийом вагонів у технічному і комерційному відношенні. Після здійснення здачі вагонів подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто позивача.
Таким чином, з урахуванням фактичної ваги тари вагонів, норми недостачі 1,0% та норми надлишків вартість відповідальної недостачі вугілля –1,88 тн за розрахунком позивача складає 454 грн. 90 коп. (а.с.17), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Оцінивши обставини справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, що порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові причинені цим збитки, розмір яких доводить кредитор.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, оплативши платіжну вимогу-доручення відповідача від 22.05.05 платіжним дорученням від 25.05.05 № 2/08166 (а.с.20-21).
Отже, суд вважає, що відповідач свої договірні зобов'язання виконав не в повному обсязі, а приймання продукції здійснене позивачем без порушень вимог Інструкції П-6.
Заперечення відповідача за відзивом відхиляються господарським судом за необґрунтованістю, оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач зазначає, що перевізником вантаж був прийнятий до перевезення без жодних
зауважень, на станції Ровеньки Донецької залізниці він був комісійно переважений, а також на те, що перед завантаженням напіввагони ущільнювалися засобами від висипання під час перевезення вантажу, з метою комерційної придатності на піввагонів для їх завантаження, про що складені акти загальної форми на кожний на піввагон.
Вказані заперечення відповідача суд не приймає до уваги. Відповідно до норм чинного законодавства (ст.31 Статуту залізниць України) залізниця повинна подавати справні вагони, тобто відповідач вправі відмовитись від несправних вагонів. Позивач вказав, що у відповідності до п.3.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 05-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання, якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Придатність рухомого складу для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажував продукцію. До того ж, за вказаними актами від 24.05.05 № 470/1 (а.с. 14) та від 25.05.05 № 470/2 (а.с.16) недостача утворилась на місці навантаження у результаті недовантаження вантажопоставнриком. У залізничних накладних (а.с.10-12) відсутня відмітка залізниці про визначення маси вантажу залізницею чи за участі залізниці.
Акти, надані відповідачем до суду, про усунення щілин, зазорів на піввагону з метою його комерційної придатності під завантаження не є актами загальної форми, як це зазначив у відзиві відповідач. До того ж, п. 7 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерству транспорту України від 20.08.01 № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.01 за № 796/5987, передбачено, що конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, визначається інструкцією, яка розробляється і затверджується відправником та узгоджується із залізницею в частині, що стосується забезпечення збереженості вантажу і вагонів від пошкодження. Такої інструкції суду не представлено .
З матеріалів справи вбачається, що вантаж прибув у справних вагонах без ознак розкрадання і втрати. Частина 3 статті 52 Статуту залізниць України передбачає, що вантаж, завантажений відправником, який прибув в справних вагонах без ознак недостачі чи пошкодження на відкритому рухомому складі видається без перевірки його кількості та стану. Факт саме такої видачі вантажу підтверджується проставленими залізницею відповідними відмітками в графі 6 відповідних залізничних накладних.
Розрахунок суми нестачі продукції здійснений позивачем з урахуванням норми нестачі 1% і норми надлишків 0,2 %.
Таким чином, з урахуванням фактичної ваги тари вагонів, норми недостачі вартість 4,59 тн відповідальної недостачі вугілля за розрахунком позивача складає 454 грн. 90 коп., які є для нього збитками через неналежне виконання відповідачем зобов’язань за укладеним договором щодо поставки певної кількості вугілля.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вина відповідача є такою, що підтверджена матеріалами справи.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю у сумі 454 грн. 90 коп..
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, Луганська область, м. Роженьки, вул. Комуністична, 6, код 32320704, на користь Відкритого акціонерного товариства "Міттал стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, вул..Орджонікідзе, 1, код 24432974,
збитків у розмірі вартості вагової недостачі продукції - 454 грн. 90 коп., 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення –01.08.06.
Суддя М.Л.Доманська