ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.09           Справа № 15/281-09.

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії”, м. Ялта, АРК

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ромни, Сумська область

про стягнення 3079 грн. 25 коп.

                                                                             СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Романова Н.В., довіреність №34/2 від 15.12.2008р.

Від відповідача: не з‘явився

          Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 3079 грн. 25 коп. заборгованості за поставлену продукцію по товарно-транспортним накладним у січні-лютому 2009р. по договору поставки №422 від 06.10.2008р., в тому числі 2346 грн. 70 коп. основного боргу, 353 грн. 49 коп. пені, 93 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 50 грн. 53 коп. - 3% річних, 234 грн. 67 коп. штрафу.

          Позивач в дане засідання подав заяву про уточнення суми позовних вимог №1170 від 21.12.2009р., в якій позивач здійснив перерахунок суми пені  відповідно до ст. 232 ГК України. Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2990 грн. 59 коп. по договору поставки №422 від 06.10.2008р., в тому числі 2346 грн. 70 коп. основного боргу, 265 грн. 02 коп. пені, 93 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 50 грн. 53 коп. - 3% річних, 234 грн. 67 коп. штрафу. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення суми позовних вимог прийнята судом до розглядом.

          Крім цього, позивачем подано довідку, яка підписана генеральним директором позивача і скріплена печаткою підприємства, в якій зазначено, що  поставка по товарно-транспортним накладним у січні-лютому 2009р. здійснювалася саме по договору поставки №422 від 06.10.2008р.

          Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення 23.11.2009р.), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 06.10.2008р. був укладений договір поставки  №422, за умовами п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов‘язався поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов‘язався прийняти товар  та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Предметом поставки продукції є наступний товар: вина в асортименті ТОВ «Віна Лівадії» (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках-фактурах, що фіксуються у накладних, які  засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід‘ємними частинами договору.

Покупець зобов’язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в рахунках-фактурах та видаткових накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.1 договору).

Строк дії договору визначений у п. 10.1 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2009р.

Таким чином,  по видатковим накладним у січні-лютому 2009 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 3626 грн. 70 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково в сумі 1280 грн. 00 коп.

          Позивачем подано довідку, яка підписана генеральним директором позивача і скріплена печаткою підприємства, в якій зазначено, що  поставка по товарно-транспортним накладним у січні-лютому 2009р. здійснювалася саме по договору поставки №422 від 06.10.2008р.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме по товарно-транспортними накладними на яких міститься підпис відповідача (а.с. 12-16), актом звірки розрахунків станом на 31.10.2009р., який підписаний повноважними представниками сторін і відповідно до якого станом на 31.10.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 2346 грн. 70 коп.

Крім цього, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направляв неодноразово відповідачу претензії №111 від 23.02.2009р., №325 від 02.07.2009р., №401 від 29.09.2009р. з вимогою погасити заборгованість (в підтвердження направлення відповідачу претензій позивачем подано копії поштових квитанцій, а в підтвердження отримання відповідачем претензій  - копії поштових повідомлень про вручення поштової кореспонденції).

Стаття 530 ЦК України  передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а  якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

          Позивач в дане засідання подав заяву про уточнення суми позовних вимог №1170 від 21.12.2009р., в якій позивач здійснив перерахунок суми пені  відповідно до ст. 232 ГК України. Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2990 грн. 59 коп. по договору поставки №422 від 06.10.2008р., в тому числі 2346 грн. 70 коп. основного боргу, 265 грн. 02 коп. пені, 93 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 50 грн. 53 коп. - 3% річних, 234 грн. 67 коп. штрафу. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення суми позовних вимог прийнята судом до розглядом.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 2346 грн. 70 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 2346 грн. 70 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527, 530 Цивільного кодексу України.

         Крім цього, згідно заяви про уточнення суми позовних вимог, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 265 грн. 02 коп.

         Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.3 договору поставки, за яким за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

   Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 265 грн. 02 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 234 грн. 67 коп. штрафу (п. 6.3 договору) за прострочення оплати у розмірі 10% від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України  штрафними санкціями  у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник  господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання  господарського зобов‘язання.

        Штрафними санкціями ст. 230 Господарського кодексу України визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 234 грн. 67 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 230  Господарського кодексу України.

         Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 50 грн. 53 коп. - 3% річних та 93 грн. 86 коп. інфляційних збитків за період з березня по вересень  2009 року.

         Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

         Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

      Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 50 грн. 53 коп. - 3% річних та 93 грн. 86 коп. інфляційних збитків  за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

     Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.    Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (42000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії” (98612, АРК, м. Ялта, вул.. Жовтнева, б. 8, кв. 32, код 32362063) 2346 грн. 70 коп. основного боргу, 265 грн. 02 коп. пені, 93 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 50 грн. 53 коп. - 3% річних, 234 грн. 67 коп. штрафу, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 22.12.2009р.

    Суддя