УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3755/17 22-ц/774/650/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 212/3755/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2017 року, яке ухвалене суддею Козловим Ю.В. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» , яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України - 138240 грн. моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час водієм великовантажного автомобіля на ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ним отримані хронічні професійні захворювання - хронічна попереково-крижова радикулопатія на стадії загострення з помірними статико-дінамичними порушеннями і больовим компонентом, які відповідно до акту розслідування від 18 грудня 2007 р. виникли з вини роботодавця.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «Центральний ГЗК»14 400 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що розмір відшкодування шкоди, стягнутий з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 не є таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання ним трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання, а тому вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача не прийняв д уваги, що пунктом 19 Акту про розслідування профзахворювання не було встановлено винних осіб, які порушити норми охорони праці і які б знаходилися у причинному зв'язку з виникненими у Позивача профзахворюваннями, при цьому самостійно встановив вину підприємства. Крім того, зазначає, що відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинному зв'язку із виникненням у Позивача моральних страждань. Судом першої інстанції не було враховано, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням і діями самого Позивача, оскільки останній тривалий час продовжував працювати у шкідливих умовах і Відповідач не мав можливості обмежити термін його роботи у будь-який спосіб. Крім того відповідач не погоджується із розміром задоволених позовних вимог Позивача, оскільки зазначені позивачем потреби у лікуванні не відносяться до моральних страждань, що підлягають компенсації. Також Відповідач зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно було встановлено обставини справи та досліджені докази у справі, чим було порушено норми процесуального права

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, представника відповідача, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та вмотивованим, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, ОСОБА_1 з має 33 роки 8 місяців загального стажу, з яких 11 років і 6 місяців стажу у шкідливих фактора виробничого середовища (а.с. 32-40).

Довідкою МСЕК ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з втратою професійної працездатності 40%. ( а.с.5)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2017 року хворого ОСОБА_1 встановлено причини виникнення профзахворювання, який має загальний стаж роботи 33 роки 8 місяців, з яких в умовах впливу шкідливих факторів 11 років 6 місяців. Український науково-дослідний інститут промислової медицини встановив діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія на стадії загострення з помірними статико-дінамичними порушеннями і больовим компонентом, дата встановлення остаточного діагнозу 13.11.2007 року (а.с. 7-9).

У п. 16 Акта зазначено, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло через недосконалість робочого місця, яке пов'язане з вимушеною робочою позою. Працюючи раніше з 16.06.1980 року по 25.05.1981 року та з 25.12.1981 року по 01.10. 1982 року слюсарем з ремонту автомобілів ЦГЗК. З 19.08.1988 року по 02.10.1989 року підземним гірничним робітником РУ ХХ партз'їзду ВО «Кривбасруда», з 09.10.1989 року по 01.12.1989 року електроментором ЦКЛ ЦГЗК, з 29.09.1992 року по 04.10.1994 року водієм БілАЗ -75191 по вивезенню гірничої маси з кар'єру ЦГЗК, з 17.07.1997 року по 20.06.2002 року та з 04.11.2002 року по 25.07.2003 року водієм БілАЗ підземним машиністом електровозу, підземним кріпильником, підземним машиністом навантажувально-доставочної та транспортно-навантажувальної машини АТ і ВАТ «Суха балка», ОСОБА_1 згідно інформаційних довідок про його умови праці підготовлених Жовтневою райСЕС за №224 та 224а від 06.11.2006 року, також виконував роботи. Які характеризувались вимушеною робочою позою та впливом вібрації, рівень якої перевищував ГДР.

Згідно п.19 Акта, прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи вказано керівництво ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Центральний ГЗК", ЦГЗК, РУ ХХ партз'їзду ВО «Кривбасруда», АТ і ВАТ «Суха балка» під час праці ОСОБА_1 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" (а.с. 4-5).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2007 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача стала робота в умовах перевищення гранично допустимих рівнів небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, зокрема важкості та напруженості праці водія великовантажного автомобіля в кар'єрі, що відноситься до Ш класу 2 ст. шкідливості.

Згідно висновку МСЕК від 17.12.2008 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 40% та третю групу інвалідності.

Як убачається з Акту розслідування професійного захворювання від 18 грудня 2007 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як вбачається з п. 19 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2007 року, враховуючи тривалий стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.

Проте, з урахуванням зазначеного, порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено самим актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2007 року (а.с.7-9), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу колегія суддів визнає безпідставними.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, виходячи з характеру захворювань позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він страждає на біль і обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта, плечових і колінних суглобах, турбує оніміння кінцівок, утруднення ходи, що порушує його нормальні життєві зв'язки.

Посилання представника відповідача ПрАТ «ЦентральнийГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач не міг будь-якими діями обмежити термін його роботи в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та дослідження всіх доказів у справі, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено всі наявні докази у справі з точки зору належності, допустимості та достовірності і доказів порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він страждає на біль, що порушує його нормальні життєві зв'язки, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, встановлення первинно 40% втрати професійної працездатності, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 14 400 гривень до 20 000 гривень.

За таких обставин, апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2017 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 14 400 грн. до 20000 (двадцяти тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: