КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2009 № 36/301
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2009
у справі № 36/301 (суддя
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Чернівецької обласної ради
про визнання незаконними дії та зобов"язання укласти договір оренди
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1
від відповідача Юзьків М.І. – дов. № 08.11/08-1117 від 19.10.2009
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач, апелянт) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Чернівецької обласної ради (надалі – відповідач), у відповідності до якого просив:
- визнати незаконними дії відповідача;
- зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна по вул. Кошового, 57 в м. Чернівці терміном на 10 років за ставкою орендної плати, запропонованою на конкурсі.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 у справі № 36/301 у позові відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, так як запропонований позивачем договір оренди не відповідає вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (оскільки в ньому позивачем не визначено таких істотних умов, як орендна плата з урахуванням її індексації та страхування орендарем взятого ним в оренду майна); крім того, відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а позивачем не надано суду доказів того, що ним були здійснені фактичні дії щодо виконання спірного договору.
Приватний підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 29.09.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 у справі № 36/301 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, окремою ухвалою для забезпечення позову заборонити будь-які дії відповідачу з майном, що є предметом спору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. Апелянт вважає, що відмова в задоволенні позову порушує право позивача (як переможця конкурсу) вимагати від відповідача (як засновника конкурсу) виконання свого зобов’язання щодо передачі майна в оренду. Крім того, позивач стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що відповідачем, в порушення п.4 ст.181 ГК України, повернуто обидва примірника запропонованого позивачем договору з одним протоколом розбіжностей, замість підписання договору з двома примірниками протоколу розбіжностей, як того вимагає вказана норма.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 36/301 від 10.11.2009 апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 була прийнята до провадження та розгляд справи був призначений на 01.12.2009.
У судовому засіданні 01.12.2009 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 15.12.2009.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/4 від 14.12.2009 (у зв’язку з відпусткою судді) було змінено склад колегії суддів.
З огляду на вказану обставину розгляд справи в судовому засіданні 15.12.2009 було розпочато спочатку.
Апелянт (позивач) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Чернівецькою обласною радою був оголошений конкурс на право укладення договору оренди нерухомого майна (будівлі гаражів та виробничого приміщення обласного комунального підприємства з сервісного обслуговування агропромислового комплексу області) по вул. О. Кошового, 57 в м. Чернівцях, який мав відбутися 07.11.2008р., про що 17.10.2008 в газеті “Молодий буковинець” було опубліковано об‘яву (а.с.39).
Особливими умовами оголошеного конкурсу щодо набуття права оренди зазначеної нерухомості було:
1. погашення кредиторської заборгованості обласного комунального підприємства з сервісного обслуговування агропромислового комплексу області в сумі 53 900,00 грн.
2. використання приміщення за пропозицією орендаря;
3. термін оренди 10 років.
Листом № 08.14/39-1035 від 29.12.2008 (а.с.40) відповідач повідомив позивача про те, що за результатами засідання постійної діючої конкурсної комісії від 14.11.2008 його визнано переможцем конкурсу на право оренди окремого нерухомого майна по вул. О.Кошового, 57 в м. Чернівцях та запропоновано виконати фіксовану умову конкурсу про погашення кредиторської заборгованості обласного комунального підприємства з сервісного обслуговування агропромислового комплексу області в сумі 53 900 грн. до 15.01.2009 та з’явитись в обласну раду для укладення договору оренди.
Позивач заявою від 02.03.2009 (а.с.41), з посиланням на п.2 ст.181 ГК України, подав відповідачу два примірники проекту договору оренди нерухомого майна по вул. О.Кошевого, 57 в м. Чернівці. Вказана заява була подана відповідачу 05.03.2009 (згідно штампу вхідної кореспонденції Чернівецької обласної ради).
Чернівецька обласна рада листом № 08.14/39-314 від 25.03.2009 (а.с.47) повідомила позивача про те, що умовами запропонованого проекту договору, а саме п.5.2., не визначено конкретних термінів сплати 53 900,00 грн. для погашення кредиторської заборгованості ОКП з сервісного обслуговування АПК області, що суперечить зобов’язанням позивача щодо сплати 26 000,00 грн. для прискорення підписання договору оренди в термін до 30.04.2009.
Разом з вказаним листом відповідачу був повернутий його проект договору оренди, протокол розбіжностей до нього та інформація про рахунок ОКП з сервісного обслуговування АПК області.
Позивач 13.05.2009 подав відповідачу заяву від 04.05.2009 (а.с.49) про підписання договору в запропонованій позивачем редакції (без включення пропозицій відповідача) та, у випадку незгоди на його підписання, просив надати згоду, відповідно до п.5 ст.181 ГК України, на врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.
Листом № 08.14/39-520 від 27.05.2009 (а.с.51) відповідач повідомив позивача про те, що згідно п.2 ст.180 ГК України в протоколі розбіжностей обласна рада виклала істотні умови, які визнані такими за законом і необхідні для договорів такого виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Враховуючи те, що між сторонами не досягнута згода з усіх істотних умов договору оренди, відповідно до п.8 ст.181 ГК України такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, законами України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.646 ЦК України відповідь на згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач листом № 08.14/39-1035 від 29.12.2008 повідомив позивача про те, що за результатами засідання постійної діючої конкурсної комісії від 14.11.2008 його визнано переможцем конкурсу на право оренди спірного майна, запропоновано виконати фіксовану умову конкурсу (про погашення кредиторської заборгованості ОКП з сервісного обслуговування АПК області в сумі 53 900 грн.) та з’явитись в обласну раду для укладення договору оренди.
Однак, позивачем вказана фіксована умова конкурсу (про погашення кредиторської заборгованості) виконана не була, тобто, позивачем не була прийнята направлена йому пропозиція відповідача про укладення договору оренди на конкурсних умовах.
Замість того позивач, з посиланням на п.2 ст.181 ГК України, подав відповідачу два примірники проекту договору оренди нерухомого майна по вул. О. Кошевого, 57 в м. Чернівці.
Тобто, у відповідності до ч.1 ст.646 ЦК України такі дії позивача були відмовою від одержаної від відповідача пропозиції і водночас новою пропозицією відповідачу про укладення договору оренди на умовах, викладених позивачем в підготовленому ним проекті договору.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченій законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 793 ЦК України, якою визначена форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Істотні умови договору оренди визначені у ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якими, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації та страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Загальний порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що:
- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч.1 ст.181);
- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2 ст.181);
- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3 ст.181);
- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4 ст.181);
- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5 ст.181);
- у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8 ст.181).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 08.14/39-314 від 25.03.2009 (який був отриманий позивачем 07.04.2009) повернув відповідачу його проект договору оренди та протокол розбіжностей до нього.
Позивач, не погоджуючись із запропонованими згідно протоколу розбіжностей умовами договору, 13.05.2009 подав відповідачу заяву від 04.05.2009 (а.с.49) про підписання договору в запропонованій позивачем редакції без включення пропозицій, викладених в протоколі розбіжностей, та у випадку незгоди на його підписання просив надати згоду, відповідно до п.5 ст.181 ГК України, на врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.
Таким чином, позивачем не було дотримано вищевказаних вимог чинного законодавства щодо врегулювання розбіжностей та передачі спору до суду в установлений двадцятиденний строк.
З матеріалів справи також встановлено, що відповідач не надав позивачу згоди на передачу до суду неврегульованих розбіжностей за договором, оскільки листом № 08.14/39-520 від 27.05.2009 повідомив позивача, що згідно п.2 ст.180 ГК України в протоколі розбіжностей обласна рада виклала істотні умови, які визнані такими за законом і необхідні для договорів такого виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому відповідач також повідомив позивача про те, що враховуючи, що між сторонами не досягнута згода з усіх істотних умов договору оренди, відповідно до п.8 ст.181 ГК України такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) відповідно до ч.8 ст.181 ГК України.
При цьому відповідач діяв в межах чинного законодавства та наданих йому повноважень. А тому у суду відсутні підстави для визнання його дій незаконними та зобов’язання його укласти з позивачем спірний договір оренди. Відтак, в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що відповідачем порушено положення ч.4 ст.181 ГК України (в частині повернення непідписаного проекту договору оренди) з огляду на те, що вказаною нормою ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів. Оскільки у відповідності до ч.2 ст.793 ЦК України (яка є спеціальною нормою) для договорів такого виду (щодо оренди будівлі або іншої капітальної споруди строком на 3 роки і більше) передбачена нотаріальна форма їх укладання, то підписання відповідачем спірного договору без нотаріального посвідчення суперечило б вказаним нормам ЦК України.
Доводи апелянта про те, що місцевим судом безпідставно не вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії з майном, право оренди якого оскаржується, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки позивачем в поданій заяві не конкретизується особа, якій має бути заборонено вчиняти дії з майном, а також не визначено які саме дії забороняється вчиняти, що свідчить про відсутність розумності та адекватності вимог щодо забезпечення позову, а тому місцевим судом підставно та обґрунтовано залишено вказане клопотання позивача без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 у справі № 36/301 відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 по справі № 36/301 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Чернівецької обласної ради – без змін.
2. Матеріали справи № 36/301 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді