ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07.10.2009 р. 17:55 № 10/611
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Ковзеля П.О. , суддів Келеберди В.І., Кочана В.М. при секретарі судового засідання
Павелків С.Р. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Кабінету Міністрів України
третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача Національна комісія з питань регулювання зв’язку України
про Визнання незаконною та скасування постанови від 28.05.2008 №490
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України № 490 від 28.05.2008 та поновити його на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв’язку України.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили з підстав, вказаних у письмових запереченнях.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.10.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.10.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.04.2005 Президент України Указом № 664/2005 призначив позивача членом Національної комісії з питань регулювання зв’язку України (далі - НКПРЗ) терміном на 5 років.
26.09.2007 КМУ розпорядженням № 763 позивача звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
28.09.2007 Указом Президента України № 926/2007 дію даного акту КМУ зупинено.
Однак, 01.10.2007 Голова НКПРЗ звільнив позивача з цієї посади.
28.05.2008 Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) прийнято Постанову № 490 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 24.12.2007 № 1403», якою скасовані акти КМУ, дію яких зупинено указами Президента України, серед яких - п. 32 Розпорядження КМУ № 763 від 26.09.2007 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади члена Національної комісії з питань регулювання зв’язку України».
Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Згідно зі статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, якій у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У зміненій редакції статті 116 Конституції України повноваження щодо формування центральних органів виконавчої влади, призначення і звільнення їх керівників та регламентації діяльності таких органів належать до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ч.2 ст. 22 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є відповідальними перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
Статтею 17 Закону України «Про телекомунікації»передбачено, що Національна комісія з питань регулювання зв'язку (далі - НКРЗ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, тобто, відноситься до центральних органів виконавчої влади.
Таким чином, саме до компетенції Кабінету Міністрів України належить утворення, реорганізація та ліквідація НКРЗ, призначення на посади та звільнення з посад за поданням Прем'єр-міністра України Голову та членів НКРЗ.
Це підтверджується також Рішеннями Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року у справі N 1-42/2008.
Відповідно до пункту 1 частини 1 Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 червня 2007 року № 880, призначення на посаду та звільнення з посади перших заступників та заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, а також членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, керівників державних підприємств та їх об'єднань, їх перших заступників та заступників (далі - керівники підприємств) у разі, коли такі особи призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 6 зазначеного Порядку призначення на посаду та звільнення з посади осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, розглядається після надходження подання разом з документами, зазначеними у пункті 12 цього Порядку, за результатами співбесід і спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 763 звільнено ОСОБА_2 з посади члена НКРЗ згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для прийняття вказаного розпорядження було подання голови НКРЗ Звєрєва В. до Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2007 року щодо відповідності ОСОБА_2 займаній посаді члена НКРЗ. До вищевказаного подання було додано акт «Про підтвердження факту відсутності на роботі ОСОБА_2, члена НКРЗ, 24 та 25 липня 2007 року», пояснювальну записку ОСОБА_2 від 31 липня 2007 року, копія табелю обліку робочого часу керівництва НКРЗ та помічника Голови НКРЗ за липень 2007 року, довідку про перебування ОСОБА_2 у щорічних відпустках у період з 24 липня по 12 вересня 2007 року, проект розпорядження про звільнення та біографічну довідку останнього.
26 вересня 2007 року Кабінет Міністрів України за таких доказів прийняв розпорядження про звільнення ОСОБА_2
Таким чином, приймаючи розпорядження про звільнення, Кабінет Міністрів України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України , з дотриманням процедури щодо звільнення.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року «Про звільнення ОСОБА_2»01 жовтня 2007 року Голова НКРЗ видав наказ № 139/к про звільнення ОСОБА_2
Указом Президента України від 28 вересня 2007 року № 926/2007 дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 763 зупинено з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо його конституційності.
24 грудня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України № 1403 скасовано, зокрема розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 763-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України»(пункт 32 Переліку).
Указом Президента України від 28 грудня 2007 року № 1310/2007 визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 14 вересня 2007 року № 870/2007 "Про зупинення дії розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2007 року N 706-р, від 11 вересня 2007 року N 710-р".
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 490 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403»виключено, зокрема пункт 29 переліку актів Кабінету Міністрів України, який було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403.
З позовної заяви вбачається, що 11 липня 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України щодо визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 490.
Водночас, згідно з частинами 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами, а саме ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Тому, громадянин може звернутися із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 490 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403»набула чинності 9 червня 2008 року після офіційного оприлюднення її в засобах масової інформації - в «Офіційному віснику України»№ 39.
Таким чином, днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, необхідно вважати день, з якого на нього почала поширюватись дія оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1403».
З огляду на це, позивачем був пропущений місячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Стаття 100 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, а саме: пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження поважності причин пропущення строків звернення до суду, із клопотанням про поновлення строку у порядку, передбаченому ст. 102 КАС України позивач не звертався.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 99, 100, 160-165, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Ковзель П.О.
Судді Келеберда В.І.
Кочан В.М.