АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 5526 Головуючий суддя І інстанції Библів

Провадження № Суддя доповідач Черкасов В.В.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Кукліної Н.О.

суддів - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача — ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності

по апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2010 року, -

встановила:

20 травня 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача — ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що згідно договору дарування частки житлового будинку та земельної ділянки від 20.02.2002 року їй належить 5/6 часток будинку № 9 по вул. Фізкультурній м. Первомайського Харківської області та 1/3 частка присадибної земельної ділянки при вказаному будинку. Інша 1/6 частка будинку та 1/3 частка земельної ділянки належить відповідачці ОСОБА_2 Оскільки на даний час виник спір про порядок користування вказаною нерухомістю, а також за результатами будівельно-технічної експертизи, яка не винайшла технічної можливості виділити в натурі відповідачці належну їй 1/6 частку будинку, то просить суд залишити весь будинок та земельну ділянку у своїй власності, а право власності відповідачки на належні їй частки у нерухомості припинити та компенсувати грошовою сумою.

Представник відповідачки ОСОБА_4 та сама ОСОБА_2 позов не визнали та заперечували проти його задоволення, посилаючись на те, що з таким позовом, який розглядається, позивачка не має права звертатися до суду, оскільки вона не є співвласником спірного будинку, бо рішенням Верховного Суду України визнано недійсним договір дарування частки будинку від 20.02.2002 року, який був укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, і сторони повернуто в первісний стан і на сьогодні співвласниками є саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивачки та одночасно третьої особи - ОСОБА_6 заявила про те, що в даному судовому засіданні має розглядатися первинний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права сумісної власності зі співвласницею ОСОБА_2 та стягнення з них на користь останньої 3406 грн. солідарно у якості грошової компенсації за 1/6 частку будинку, та 502 грн. 18 коп. за 1/3 частку присадибної земельної ділянки, тому, будь-які пояснення щодо заявлених вимог надати відмовилася та поклалася на розсуд суду.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача — ОСОБА_3 3. В., про припинення права спільної часткової власності - залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1. ОСОБА_3 посилаюся на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги їх доводи, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦГІК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка не довела суду тих обставин на які вона посилалася в своїх позивних вимогах. При цьому позивачка ОСОБА_1 на сьогоднішній день не є співвласником спільного майна з відповідачкою. Тому з таким позовними вимогами не має права звертатися до суду.

Судом першої інстанції встановлено по даній справі такі факти.

і 9 жовтня 2001 року ОСОБА_5К та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку № 9 по вул. Фізкультурній м. Первомайського Харківської області в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою при ньому, оскільки їм на той час належав на праві приватної власності вказаний жилий будинок з надвірними будівлями в спільній частковій власності відповідно у 4/6 частках та 1/6 частці, а відповідачці — 1/6 частка. На той час користуватися спільно будинком позивачки та відповідачка не могли, бо не доходили про це згоди, тому просили суд поділити в натурі будинок із залишенням у спільній частковій власності за позивачками 5/6 часток, а відповідачці виділити в натурі її 1/6 частку, а в разі неможливості реально виділити позивачці її частку, готові були компенсувати останній її вартість у грошовому вигляді. У разі виділу відповідачці її частки у будинку в натурі, просили суд визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою відповідно до часток у праві власності на будинок. У справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої (а.с. 29-31 т. 1), експерт визнав за неможливе виділити відповідачці належну їй 1/6 частку нерухомості та визначити порядок користування земельною ділянкою, а розмір грошової компенсації відповідачці визначив у 3406 грн. Після проведення експертизи позивачки змінили позовні вимоги та просили суд припинити право сумісної власності зі співвласницею ОСОБА_2 та стягнути з них на користь останньої 3406 грн. солідарно у якості грошової компенсації за 1/6 частку будинку, та 502 грн. 18 коп. за 1/3 частку присадибної земельної ділянки.

21.02.2002 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про виділ частки з сумісного майна.

Ухвалою суду від 22.03.2002 року проведено заміну позивача замість ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до участі у справі залучено позивачем ОСОБА_1, оскільки відповідно до договору дарування від 20.02.2002 року (а.с.76 т. 1) 5/6 часток спірного будинку та 2/3 часток присадибної земельної ділянки вже належать останній.

20 травня 2002 року позивачка ОСОБА_1 1.В. звернулася особисто з позовом до ОСОБА_2 з аналогічними вимогами колишніх позивачок про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 в будинку та земельній ділянці з виплатою останній грошової компенсації вартості її часток в нерухомості. Ухвалою від 27.05.2002 року проведено заміну неналежних відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_2 і замість ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до участі у справі залучено ОСОБА_1, а ухвалою від 21.10.2004 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 1.В. закрито у зв'язку з відмовою позивачки від позову. 02.02.2005 року у справі постановлено рішення, за яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі — припинено право спільної часткової власності на 1/6 частку в спірному будинку та 1/3 частку присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 1.В. присуджено стягнути на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за її частки у майні; додатковим рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на вказані частки нерухомості. За заявою ОСОБА_2 вказані рішення були скасовані за нововиявленими обставинами ухвалою від 06.06.2007 року, оскільки рішенням апеляційного суду Харківської області від 08.02.2005 року (а.с. 196-199) визнано угоду дарування спірної нерухомості між ОСОБА_5, ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_1, з другої сторони, удаваною та недійсною і сторони повернуті у первісний стан до у кладет - договору і тепер ОСОБА_1 1.В. не є власницею спірних 5/6 часток будинку та 2/3 часток присади' земельної ділянки, а про це не було відомо на час постановления рішення у справі за перовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 в будинку та земельній ділянці.

Згідно п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України( в редакції 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції щодо посилання представника позивачки та третьої особи на те, що має розглядатися первісний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права сумісної власності зі співвласницею ОСОБА_2 та стягнення суми, оскільки заміна неналежного позивача до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не допускається.

Належних доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції про те що позивачка ОСОБА_1 на сьогоднішній день є співвласником у спільному майні з відповідачкою у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 10,60 ЦПК України не надано.

Судова колегія вважає, що доводи ОСОБА_1, ОСОБА_3 викладені в їх апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції та визнані без підставними.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно встановлені дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1 ч.І ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315. 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

судді: