ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року №22а-18838/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Онишкевича Т.В.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни,–
встановила:
У листопаді 2008 року громадянин ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни за період 2006 – 2007 років в сумі 2733 грн. 30 коп., та відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав за період 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що йому як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога не виплачувалася.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, нарахувати і виплатити на користь позивача, недоплачену надбавку до пенсії за період від 09.07.2007 року по грудень 2007 року щомісячної державної соціальної допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області. Вважає, що судом неповністю з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом порушено норми ст. ст. 6, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
З вищенаведеного випливає, що позивачу слід провести перерахунок недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по грудень 2007 року відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Не підлягає задоволенню вимога, щодо нарахування недоплаченої соціальної допомогу за 2006 рік, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якими обмежувалась дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визнавались не конституційними, а тому є чинним.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 року у справі №2а-6457/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
В. Улицький
В. Багрій
Т. Онишкевич
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено
та підписано 28.11.2009 року