Справа №22ц/1143

Головуючий у суді її ін ст. 3бицькаЛС. Д.

Категорія 27

Суддя-доповідач Заполовський В.Й.

УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Миніч Т.І., Худякова A.M.,

при секретарі

судового засідання Копій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного

комерційного банку „Національний кредит" в особі філії „Національний

кредит" м. Малина про стягнення грошового вкладу та матеріальної грошової

компенсації за завдану моральну шкоду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської

області від 05 березня 2009 року, -

встановила:

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Просила стягнути з відповідача на її користь грошовий вклад з нарахованими процентами у розмірі 7311 Євро, відповідно до укладеного з ним депозитного договору „Капітал" від 13.11.2007 року, та матеріальну грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1000 Євро.

Посилалася на те, що 08.12.2008 року вона звернулася до відповідача із заявою про повернення депозитного вкладу, який з нарахованими відсотками на час звернення становив 7311 Євро. Однак відповідачем їй було в цьому відмовлено. Вважає, що діями відповідача їй заподіяна і моральна шкода, розмір якої визначає у 1000 Євро.

Рішенням Малинського районнго суду Житомирської області від 05.03.2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення по суті заявлених нею позовних вимог.

Зокрема вказує, що судом при постановленні оскаржуваного рішення не вірно застосовано вимоги Закону України „Про банки та банківську діяльність", оскільки цей Закон розповсюджується тільки на вимоги, які

подаються після призначення тимчасової адміністрації і тільки на вкладників термін вкладів, яких не збіг до призначення тимчасової адміністрації.

При цьому судом не взято до уваги те, що строк її депозитного рахунку закінчився 13.05.2008 року, а тимчасова адміністрація банку - відповідача призначена з 19.12.2008 року та її вимога про повернення коштів подана відповідачу 08.12.2008 року. Тобто, судом не враховано, що закінчення строку депозитного рахунку та її вимога про повернення коштів мали місце до призначення тимчасової адміністрації банку.

Також судом безпідставно не визнано факту заподіяння їй відповідачем моральної шкоди та не враховані роз'яснення, що містяться в п. п. 2, З постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди".

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком „Національний кредит" в особі філії „Національний кредит" м. Малина -відповідачем по справі було укладено депозитний договір „Капітал" строком на шість місяців, який сторонами не оспорюється ( а. с. 2).

За умовами укладеного договору (п.3.1.1) та вимог ст. 1058 ЦК України банк зобов'язаний забезпечити збереження і повернення депозиту при умові направлення банку за три дні письмового попередження про намір повернути депозит.

Позивачка (вкладник) звернулася до банку з вимогою про повернення депозиту 08 грудня 2008 року, тобто після закінчення терміну на який було укладено депозитний договір ( а.с. 15). Депозит не був повернутий через відсутність готівкових коштів.

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК).

Відповідно до ч.3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Закон може передбачити певні винятки з цього правила та умови, за яких банк виконує певні контролюючі функції.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими відповідно до законів України державними органами і виключно у випадках, передбачених законами України.

Постановою Правління Національного банку України №439 від 19.12.2008 року, відповідно до положень ст. ст. 75, 79 Закону України „Про банки та банківську діяльність", в акціонерному комерційному банку „Національний кредит" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 19.12.2008 року до 18.12.2009 року та з метою створення

сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 19.12.2008 року по 18.06.2009 року ( а.с. 27-29).

Вказана постанова на момент розгляду справи була і є чинною.

Згідно ст. 85 зазначеного Закону, який не суперечить положенням ст. ст. 1058, 1066 ЦК України, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Також протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивачки на повернення відповідачем депозитних коштів та нарахованих на них відсотків в період дії мораторію, введеного вище зазначеною Постановою Правління Національного банку України №439 від 19.12.2008 року відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність".

Також є правильним і висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від вимоги про повернення депозиту.

Тобто, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, доводам та запереченням сторін і ухвалив законне і обгрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.