Справа № 22 ц/ 883

Головуючий у 1 ін ст. Бондарчук В.В.

Категорія 30

Доповідач Товянська О.В.

УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апе ляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого судді: Товянської О.В.
суддів: Омельчука М. І.
Микитюк О.Ю.
при секретарі: Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивіль ну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого на вчального закладу „Інститут підприємництва та сучасних технологій" про від шкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольов ського районного суду м. Житомира Житомирської області від 26 січня 2009р.,

встановила:

В жовтні 2008р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Зазна чав, що протиправними діями Приватного вищого навчального закладу „Інсти тут підприємництва та сучасних технологій" (далі - ПВНЗ „ІПСТ") щодо несвоє часного надання довідки про розмір заборгованості по заробітній платі, йому заподіяна моральна шкода, яку оцінив у 5000 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської об ласті від 26 січня 2009р. в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 8, 50грн. судового збору та 7.50грн. витрат на ІТЗ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове по задоволення позову. Рішення ухвалено з порушенням норм матеріально го і процесуального права. Принижено його гідність внаслідок нехтування від повідачем конституційного права у доступі до інформації по заробітній платі. Відповідно до ЗУ „Про інформацію" встановлено відповідальність за порушення законодавства про інформацію, у т.ч.1 за необґрунтовану відмову від надання, несвоєчасне надання або навмисне приховування відповідної інформації.

В суді апеляційної інстанції позивач просив зменшити розмір суми на відшкодування моральної шкоди, не зазначивши її нижню межу. Відмовився він і від вимоги в апеляційній скарзі про видачу йому необхідної довідки, оскі льки такої позовної вимоги він не заявляв.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах з ПВНЗ "ІПСТ", 31 липня 2008р. звернувся до керівника вищого на вчального закладу із заявою, де просив видати йому довідку про заборгованість по заробітній платі (а.с. 4). Вказана заява надійшла до відповідача, зареєстрова на у книзі вхідної кореспонденції і цього факту відповідач не оспорює (а.с. 9).

Судом встановлено, що довідку ОСОБА_1 відповідач не видав. Із припису прокурора Корольовського району від 15 жовтня 2008р., адресованого виконуючому обов'язки ректора вказаного ВНЗ Кириловичу В.П., вбачається, що прокурор у процесі перевірки звернення ОСОБА_1, встановив факт

порушення конституційних прав позивача, яким є невиконання заяви працівника про видачу довідки про заробітну плату від 31 липня 2008 року. Приписом прокурор вимагав негайного виконання шляхом надання вичерпної відповіді заявнику (а.с. 5).

Із відповіді виконуючого обов'язки ректора ПВНЗ від 21.10.2008р. на припис прокурора вбачається, що відповідач вважає вимоги позивача незакон ними, оскільки вказана довідка буде подана відповідачем до суду по справі за позовом ОСОБА_1. про стягнення зарплати.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що правовідносини, що склались між; сторонами, урегульовані трудовим, законодавством, Законами України „Про інформацію" та „Про звернення громадян", а тому відповідач по рушив права позивача, які йому гарантовані законом.

Статтею 49 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати

Оскільки заява ОСОБА_1 містила вимогу про видачу йому довідки про заробітну плату (компенсація за відпустки є складовою частиною заробітної плати), то відповідач зобов'язаний був на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянути та вирішити звернення невідкладно, а якщо воно потребує додаткового вивчення - не пізніше 15 днів з дня його одержання.

Оскільки суд прийшов до висновку про порушення законних прав працівника, то підлягають до вирішення вимоги про відшкодування заподіяної цим порушенням моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповно важеним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законник прав призвели до моральних, страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додатко вих зусиль для організації свого життя.

Суд встановив, що довідка про зарплату, яку вимагав позивач у відпо відача, необхідна була йому для подачі до суду в забезпечення доказів за його позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі. Оскіль ки відповідач був зобов'язаний видати таку довідку, але не видав її, позивач змушений був звертатись в прокуратуру та суд за захистом порушеного права.

Апеляційний суд вважає, що такі неправомірні дії відповідача призве ли до додаткових затрат особистого часу позивача, душевних хвилювань, зне рвованості, що свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, яка має бути компенсована відповідачем у розмірі 100грн.

При визначенні розміру суми на відшкодування моральної шкоди су дом враховано, що повне відшкодування завданих втрат немайнового характе ру та їх наслідків неможливе. їх частина може бути лише умовно згладжена за вдяки позитивним емоціям.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суд дів

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської об ласті від 26 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ПВНЗ „Інститут підприємництва та сучасних технологій" на користь ОСОБА_1 100грн. на відшкодування моральної шкоди, 8, 50грн. -судового збору та 7, 50грн. витрат на ІТЗ. В решті - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.