КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/2870/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Коротун О.М.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Майданевич Г.А.

за участю представників :

від позивача - Кучерявий І.А.

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи-1 - не з'явився;

від третьої осои-2 - не з'явився;

від третьої особи-3 - не з'явився;

від третьої особи-4 - не з'явився;

від третьої особиа-5 - не з'явився;

від третьої особи-6 - не з'явився;

від третьої особи-7 - ОСОБА_3 за ордером КС № 167294 від 25.01.2018;

від третьої особи-8 - ОСОБА_3 .за ордером КС № 167294 від 25.01.2018;

від третьої особи-9 - не з'явився,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 (повний текст складено 04.12.2017)

у справі №910/2870/17 (головуючий суддя Демидов В.О., судді Спичак О.М., Грєхова А.О.)

за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району

Київської області

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна,

2) ОСОБА_6,

3) ОСОБА_7,

4) ОСОБА_8,

5) ОСОБА_9,

6) ОСОБА_10,

7) ОСОБА_5,

8) ОСОБА_4,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

9) Приватного підприємства "Фірма "Каріна",

про визнання недійсними та скасування наказів,

встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2870/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управлінням Держземагентства в Київській області №КИ/3221886000:03:165/00004370 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельну ділянку площею 1,5022га, кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; визнано недійсним та скасовано наказ Головного управлінням Держземагентства в Київській області №КИ/3221886000:03:165/00004361 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельну ділянку площею 1,4841 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; визнано недійсним та скасовано наказ Головного управлінням Держземагентства в Київській області №КИ/3221886000:03:165/00004364 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельну ділянку площею 1,4841 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; визнано недійсним та скасовано наказ Головного управлінням Держземагентства в Київській області №КИ/3221886000:03:165/00004375 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельну ділянку площею 1,5933 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; визнано недійсним та скасовано наказ Головного управлінням Держземагентства в Київській області №КИ/3221886000:03:165/00004366 від 12.08.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну, власність земельну ділянку площею 0,7421 га, кадастровий номер НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області 8000,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не мав права передавати у власність громадянам, які зазначені в наказах, вказані вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення без їх попереднього вилучення у землекористувача КСП ім. Ватутіна, а також у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельних ділянок Генеральному плану села Нові Петрівці. Крім того, земельні ділянки мають взаємний перетин (накладення). Також судом встановлено, що земельні ділянки було передано відповідачу особою, яка не мала на це законних повноважень.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2870/17 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. За доводами скаржника, суд дійшов хибного висновку про те, що КСП ім. Ватутіна є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного сільськогосподарського підприємства ім Ватутіна. Як вказує скаржник, судом хибно ухвалено рішення на підставі того, що межі села були розширені, а накази були прийняті Держземагенством поза межами компетенції, оскільки рішення Вишгородської районної ради № 384-29-VI станом на 22.08.2013 не набрало законної сили. Крім того, земельні ділянки були повернуті державі на виконання рішення суду в липні 2013 року.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2870/17 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суду не надано жодних доказів порушеного з боку відповідача права власності позивача. Скаржник зазначає, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. За доводами скаржника, суд дійшов хибного висновку про те, що КСП ім. Ватутіна є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного сільськогосподарського підприємства ім Ватутіна. Станом на дату прийняття оспрюваних наказів надані громадянам у власність земельні ділянки знаходились у державній власності.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/2870/17, розгляд справи призначено на 25.01.2018.

23.01.2018 від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій письмових доказів у справі.

24.01.2018 від Новопетрівської сільської ради надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 розгляд справи відкладено на 26.02.2018.

В судовому засіданні представник скаржників підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

В судове засідання представники відповідача та третіх осіб 1-6, 9 не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про затвердження генерального плану села Нові Петрівці» від 02.04.2013 №482-21-6 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області» розроблений ДП «УкрНДПІцивільбуд» м. Києва з розрахунковим періодом до 2030 року; вирішено вважати таким, що втратив чинність Генеральний план села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, розроблений у 1983 році Держбудом УРСР «УкрНДПІцивільсільбуд» м. Києва.

У той же час, рішенням Вишгородської районної ради Київської області «Про встановлення (зміну) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області» від 22.08.2013 №384-29-VI, змінено межі села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, включивши в межі села Нові Петрівці земельні ділянки площею 1166,4591 га та затверджено територію села Нові Петрівці загальною площею 2105,5447 га; встановлено межі села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області згідно з проектом із землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіальної одиниці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області; зобов'язано Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на місцевості відповідно до вимог законодавства.

Рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про оформлення права комунального власності на земельні ділянки, що ввійшли в межі села Нові Петрівці» від 04.08.2014 №800-34-VI, з метою забезпечення жителів села - учасників Антитерористичної операції на Сході нашої держави земельними ділянками та на виконання рішень Новопетрівської сільської ради «Про затвердження Генерального плану села Нові Петрівці» №482-21-6 від 02.04.2013, Вишгородської районної ради «Про встановлення (зміну) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області» №384-29-VI від 22.08.2013, відповідно до ст. 83, 173 Земельного кодексу України та керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено з метою встановлення можливості виділення та кількості доступних для виділення земельних ділянок, провести внутрішню інвентаризацію земельних ділянок, включених в межі села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області; у випадку виявлення передачі земельних ділянок державної власності у приватну власність або в користування з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства вжити заходів щодо оскарження рішень органів державної виконавчої влади на підставі яких вони вибули з власності (користування) держави, та скасувати державну реєстрацію цих земельних ділянок; здійснити оформлення права комунальної власності за територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на земельні ділянки державної власності, включені в межі села Нові Петрівці.

На виконання рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про оформлення права комунального власності на земельні ділянки, що ввійшли в межі села Нові Петрівці» від 04.08.2014 №800-34-VI, надіслано адвокатський запит адвоката Морозова М.В. до Головного управління Держземагентства у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а 13.08.2014 отримано лист №29-10-0.31-5722/2-14 щодо земельних ділянок, які відповідно до Національної кадастрової системи (публічна кадастрова карта) перебували в державній власності та передані у власність громадянам.

Позивач вказував, що відповідно до вказаного листа йому стало відомо, що:

12.08.2013 головним управлінням Держземагентства в Київській області прийнято наказ №КИ/3221886000:03:165/00004370 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,5022 га, кадастровий номер для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

12.08.2013 головним управлінням Держземагентства в Київській області прийнято наказ №КИ/3221886000:03:165/00004361 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,4841 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

12.08.2013 головним управлінням Держземагентства в Київській області прийнято наказ №КИ/3221886000:03:165/00004364 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 1,4841 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

12.08.2013 головним управлінням Держземагентства в Київській області прийнято наказ №КИ/3221886000:03:165/00004375 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 1,5933 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

12.08.2013 головним управлінням Держземагентства в Київській області прийнято наказ №КИ/3221886000:03:165/00004366 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,7421 га, кадастровий номер НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Третім особам затверджено відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; наказано приступити до використання земельних ділянок після встановлення їх меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав.

Як підтверджено матеріалами справи право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 належить ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 01.09.2017, укладених між ОСОБА_13 та ОСОБА_4, посвідчених приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що земельні ділянки щодо яких оскарженими ним наказами відповідача третім особам затверджено відповідні проекти землеустрою та які ним надано у власність є частиною земельної ділянки, що належить третій особі - Колективному сільськогосподарському підприємству імені Ватутіна на праві постійного користування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_6 від 19.08.1998, виданого на підставі рішення II сесії XXIII скликання Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 22 від 12.06.1998, Радгоспу ім. Ватутіна було надано у постійне користування 878,8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі №17/013-10/19/8 за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства «ФІРМА «КАРІНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ТРЕЙДІНГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Приватного підприємства «Єліма», Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, про визнання протиправними та скасування розпоряджень, судом встановлено, що згідно п.п. 1, 3 статуту Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна у редакції, зареєстрованій 30.09.1996 за №142, Державне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна засноване на державній власності, підпорядковане Державному комітету України з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості і входить до складу об'єднання «Київсадвинпром» на добровільних засадах. Найменування підприємства - Державне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна, являється правонаступником всіх прав та обов'язків радгоспу імені Ватутіна. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. статуту колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна у редакції, зареєстрованій 13.09.2001, колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна, с. Нові Петрівці, створено в результаті приватизації трудовим колективом майна Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна, с. Нові Петрівці, на підставі Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Колективне сільськогосподарське підприємство імені Ватутіна є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна.

Судом було встановлено, що до Колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна шляхом правонаступництва перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 878,8 га згідно акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_7 виданого 19.08.1998 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Окрім цього, судом було встановлено, що з боку Колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна звернень до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про вилучення земельних ділянок та припинення землекористування не надходило. Таким чином Державний акт на право постійного користування серії НОМЕР_8, виданий 19.08.1998 Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області є чинним, а отже, припинення права користування колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна земельною ділянкою загальною площею 878,8 га згідно акту на право постійного користування серії НОМЕР_8, можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Вказане рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі №17/013-10/19/8 залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, ч. 3 ст. 35 ГПК України (яка була чинна на момент звернення позивача з позовом у даній справі та ухвалення судом першої інстанції рішення) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 26 червня 2013 року у справі №17/013-10/19/8, зокрема в частині правонаступництва та переходу всіх прав та обов'язків від Радгоспу імені Ватутіна шляхом реорганізації до Колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржників як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи та преюдиційними обставинами, встановленими в наведеному рішенні господарського суду.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що на момент прийняття наказів головного управління Держземагентства в Київській області № № КИ/3221886000:03:165/00004370, КИ/3221886000:03:165/00004361, КИ/3221886000:03:165/00004364, КИ/3221886000:03:165/00004375, КИ/3221886000:03:165/00004366 від 12.08.2013 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» земельні ділянки площею 1,5022 га, кадастровий номер НОМЕР_5; площею 1,4841 га, кадастровий номер НОМЕР_1; площею 1,4841 га, кадастровий номер НОМЕР_2; площею 1,5933 га, кадастровий номер НОМЕР_9; площею 0,7421 га, кадастровий номер НОМЕР_4, були розташовані на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту та знаходилися в складі земельної ділянки №7, яка перебуває у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна, оскільки входять до складу земельних ділянок загальною площею 878,8 га згідно акту на право постійного користування серії НОМЕР_8, виданого 19.08.1998 Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, а тому відповідач не мав права передавати у власність вказані земельні ділянки без їх попереднього вилучення у землекористувача КСП імені Ватутіна.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних наказів) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з положеннями ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи жодних рішень органами державної влади або ж органами місцевого самоврядування щодо вилучення для суспільних та інших потреб частини земельної ділянки, що перебувала у користуванні КСП імені Ватутіна не приймалось. Як і не мала місце добровільна відмова від права користування земельною ділянкою вказаним підприємством.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права передавати у власність громадянам, які зазначені в наказах, вказані вище земельні ділянки без їх попереднього вилучення у землекористувача у встановленому законом порядку.

Разом з цим, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому частинами 1, 2 статті 1 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області обґрунтовує своє порушене право тим, що вищевказані земельні ділянки у відповідності до Генерального плану села Нові Петрівці передбачені для житлової та громадської забудови та відповідно підлягають передачі до комунальної власності. Однак, при прийнятті оскаржуваних наказів, відповідач не врахував невідповідність місця розташування земельних ділянок Генеральному плану села Нові Петрівці.

При цьому позивач також посилається на положення ч. 4 ст. 173 ЗК України, відповідно до якої, землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням зміни меж населеного пункту с. Нові Петрівці частина земельної ділянки КСП імені Ватутіна мала перейти у власність територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.09.2017 № 6-2686цс/16 (справа № 391/1055/14-ц) межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункту не були встановлені/змінені у іншому порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту, його розбудови та/або зміни меж.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Вишгородської районної ради Київської області №384-29-VI "Про встановлення (зміну) меж села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області" відповідно до якого встановлено (змінено) межі села прийняте 22.08.2013, тобто на час прийняття відповідачем оскаржуваних наказів (12.08.2013) межі села Нові Петрівці ще не були змінені.

Таким чином, судова колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси позивача внаслідок прийняття Головним управлінням Держземагенства в Київській області оспорюваних наказів.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлену відсутність підстав вважати право позивача порушеним спірними наказами, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських і цивільних справах Верховного Суду України за результатами розгляду справи № 21-405а14 за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення прийняла постанову від 11 листопада 2014 року, в якій викладено такий правовий висновок: у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, що спрямований лише на скасування наказів Головного управління Держземагенства в Київській області від 12.08.2013 №КИ/3221886000:03:165/00004361, №КИ/3221886000:03:165/00004364, №КИ/3221886000:03:165/00004375, №КИ/3221886000:03:165/00004366, №КИ/3221886000:03:165/00004370, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано в приватну власність земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не спрямований на захист порушених прав, що є окремою підставою для відмови в позові.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В розумінні автономних термінів, які застосовуються судом в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, цей спір стосується втручання у право мирного володіння майном.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 232, 233, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2870/17 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2870/17 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2870/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.М. Коротун

К.В. Тарасенко