Справа 2-796/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            08 грудня   2009р.  Червоноградський  міський суд Львівської області

в складі: головуючого  - судді                                     Мелешко С.І.

при секретарі                                                                 Янкевич Л.В.                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді справу за позовом ОСОБА_1  до  ДП «Львіввугілля» та відділення виконавчої директорії Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м.Червонограді про перерахунок та стягнення шкоди в зв»язку з ушкодженням здоров»я,

                                                                  В с т а н о в и в:

                ОСОБА_1 звернувся   в суд з позовом до ДП „Львіввугілля" про стягнення недорахованих сум по відшкодуванню шкоди в сумі  714грн.10коп. за період з 01.03.2000 р. по 31.03.2001 р .,  а з 1.07.2006 р. ФССНВ повинен виплачувати щомісячно по 1244грн. 84 коп. та за період з 01.04.2001року по 01.07.2006 року сплатити заборгованість в розмірі 9400грн.16коп., зазначив, що працював підземним прохідником п*ятого розряду  на шахті «Червоноградська  » ДП „Львіввугілля",  звільнений з роботи за станом здоров"я  22.02.1999року , висновком МСЕК від 1999 року  його визнано інвалідом третьої групи та встановлено 35% втрати професійної працездатності, наказом по шахті від 29.04.1999 року №230 визначено щомісячне відшкодування , яке  в дальнішому коригувалось в сторону збільшення  в зв*язку з ростом  тарифних ставок та  окладів .  Останнє збільшення тарифних ставок відбулося з 1.03.2000 р.; перерахунок був проведений тільки на коефіцієнт 1,472, що при приведенні до 100% відшкодування шкоди сума становила  471грн.91коп., в той час, як середній заробіток по професії підземного прохідника 5 розряду складав 628 грн.86коп.. Зазначена різниця складає предмет позовних вимог.

              Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свій позов, в обгрунтування своїх позовних вимог зіслався на обставини ,аналогічні підставам звернення до суду . Просив позов задоволити .    

             Представник відповідача ДП «Львіввугілля» в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив, що зміст ст.456 ЦК України в редакції 1963 року не передбачає проведення відшкодування шкоди потерпілим на виробництві в розмірі середнього заробітку працівника по відповідній професії , на час виникнення спірних правовідносин , вони були врегульовані « Правилами відшкодування шкоди…» , тлумачення позивача норм законодавчих актів , котрі регулювали відшкодування шкоди є невірним , оскільки жодним нормативним актом не передбачено відшкодування шкоди , виходячи з середнього заробітку працівника на підприємстві, аналогічного професії позивача , крім того немає інших нормативних актів , котрі б стверджували  підставність позовних вимог позивача . Оскільки позов є необгрунтованим і не базується на законодавстві про відшкодування шкоди , тому просить в позові відмовити , як безпідставному .  

               Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від несчасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Червонограді в судовому засіданні позову не визнала та поязнила, що немає жодних підстав для проведення перерахунку сум відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 з 01.03.2000 року  , оскільки  ДП «Львіввугілля» йому було проведено перерахунок на коефіцієнт 1.47 росту тарифних ставок на підприємстві .

                Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані матеріали, суд вважає, що позов ОСОБА_1  є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити з наступних підстав:

              Судом встановлено, що підставою звернення позивача ОСОБА_1   в суд  з даним позовом до ДП „Львіввугілля" про стягнення недорахованих сум по відшкодуванню шкоди в сумі 714грн.10коп. за період з 01.03.2000 р. по 31.03.2001 р .,  а з 1.07.2006 р. ФССНВ повинен виплачувати щомісячно по 1244грн. 84 коп. та за період з 01.04.2001року по 01.07.2006 року сплатити заборгованість в розмірі 9400грн.16коп..Позивач ОСОБА_1 працював підземним прохідником п*ятого розряду  на шахті «Червоноградська  » ДП „Львіввугілля",  звільнений з роботи за станом здоров"я  22.02.1999року , висновком МСЕК від 1999 року  його визнано інвалідом третьої групи та встановлено 35% втрати професійної працездатності, наказом по шахті від 29.04.1999 року №230 визначено щомісячне відшкодування , яке  в дальнішому коригувалось в сторону збільшення  в зв*язку з ростом  тарифних ставок та  окладів .  Останнє збільшення тарифних ставок на шахті відповідача відбулося з 1.03.2000 р., однак  перерахунок позивачу розміру відшкодування шкоди був проведений тільки на коефіцієнт 1,472, що при приведенні до 100% відшкодування шкоди сума становила  471грн.91коп., в той час, як середній заробіток по професії підземного прохідника 5 розряду складав 628 грн.86коп..Тому позивач  звернувся з даним позовом в суд та просить провести йому  перерахунок розміру відшкодування шкоди з 01.03.2000року  виходлячи з середнього заробітку відповідного працівника по його професії на підприємстві відповідача шахти «Червоноградська» ДП «Львіввугілля»  .  

              Як вбачається з змісту ст.456 ЦК України (в редакції 1963 року) , на яку покликається позивач в обгрунтування позову : у разі заподіяння громадянину каліцтва , або іншого ушкодження здоров*я , пов*заних з виконанням ним трудових обов*язків , організація або громадянин , відповідальні за шкоду , зобов*язані відшкодувати у повному розмірі втрачений заробіток , а також виплатити потерпілому одноразову допомогу в установленому Законом порядку …

            …Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров*я громадянина , пов*язаним з виконанням ним трудових обов*язків, затверджується Кабінетом Міністрів України .

               Згідно п.9 «Правил відшкодування шкоди …» затведжених Постановою КМУ від 23.06.1993р. № 472 з наступними змінами та доповненями , котрі діяли на час спірних правовідносин , визначено , що розмір відшкодування  потерпілим  заробітку встановлюється у відповідності з ступенем втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку , котрий він мав до ушкодження здоров*я .Відповідно до п.28 ч.4 «Правил відшкодування шкоди …»  перерахунок розміру відшкодування шкоди проводиться у випадку підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам госпрозрахункових підприємств , а також заробітної плати у відповідності з колективним договором .Постановою КМУ від 03.10.1997р. № 1100 були внесені зміни в п.28 вищезазначених Правил . По-перше перерахування розміру відшкодування (втраченого заробітку) провадиться у разі підвищення тарифних ставок  (окладів) працівників госпрозрахункових та бюджетних підприємств .По-друге, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності , не може бути більше від середньомісячного заробітку  відповідного працівника(після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи .

           Разом з тим Правилами  не передбачено можливості  проведення перерахунку розміру втраченого заробітку окремого потерпілого із середньомісячного заробітку відповідного працівника  ( після підвищення тарифних ставок) , якщо такий середній заробіток вищий , ніж нарахований потерпілому розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100 %  втрати професійної працездатності  .

            Вимоги позивача стосовно проведеня з 01.03.2000р. перерахунку розміру відшкодування шкоди , виходячи з середнього заробітку відповідного працівника на підприємстві є безпідставними , оскільки суперечать змісту та суті закладених у «Правилах відшкодування шкоди …» згідно положень яких в основу відшкодування шкоди покладено втрачений заробіток потерпілого , і при первинному нарахуванні відшкодування шкоди потерпілим в основу закладається його особистий заробіток , а не середній заробіток працівника по аналогічній професії на підприємстві.

            На час розгляду справи в суді позивач не надав суду жодних переконливих доказів обгрунтування позову , не спростував доводів відповідачів про відсутність будь-яких нормативних актів , які б визначили розмір відшкодування шкоди , виходячи з середнього заробітку працівника на виробництві .  Позивач  не оспорює правильності  розміру первинного нарахування відшкодування шкоди  та всіх наступних перерахунків , здійснених відповідачами по відшкодуванню шкоди в зв*язку з ушкодженням здоров*я . Предметом спору є невірний , на думку позивача, перерахунок шахти розміру відшкодування шкоди з 01.03.2000 року .        

            Суд вважає , що проведення перерахунку в розмірі відшкодування шкоди позивачу у спірний період з тих підстав на які покликається позивач є недопустимим , оскільки такий перерахунок  нівілював би поняття особистого заробітку працівника та суперечив би змісту «Правил відшкодування шкоди …» та ст.456 ЦК України (в редакції 1963 року) .За таких обставин суд і прийшов до переконання , що в позові слід відмовити .      

               Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України , ст.ст.440,456 ЦК України(в редакції 1963 року) , п.п.9,28 «Правил відшкодування шкоди …» (1993 року з наступними  змінами і доповненнями) ,  суд -

                                                                   В И Р І Ш И В :

            В позові ОСОБА_1  до ДП»Львіввугілля» , Відділення Виконавчої  Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  у м.Червонограді Львівської області  про перерахунок з 01.03.2000 року розміру відшкодування шкоди і стягнення заборгованості у зв*язку з ушкодженням здоров*я  - відмовити .

             Рішення набирає чинності через десять днів з часу його проголошення , якщо не подана заява про апеляційне оскарження .

             Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з часу проголошеня рішення суду .

             Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з часу подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду .

  Суддя                                                                                     С.І.Мелешко