ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2-а-591/2009р.
20 липня 2009 р. с.м.т. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі судді Біцюк А.В. провівши в порядку письмового провадження в приміщенні суду розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2008 роки та зобов’язання відповідача сплачувати щомісячну соціальну допомогу в порядку встановленому законом «Про соціальний захист дітей війни» -
встановив
09 січня 2009 р. позивач звернувся з адміністративним позовом до управління ПФУ в Казанківському районі Миколаївської області про визнання неправомірною невиплати йому в 2006,2007,2008 роках підвищення пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також просив:
? стягнути з відповідача на користь позивача недоплачене позивачу підвищення пенсії з січня 01.01.2006 року по 01.10.2008 року в сумі 3702 грн. 30 коп.
? зобов’язати відповідача надавати йому соціальну допомогу згідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, позивач просив визнати причину пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважною та поновити його, оскільки його конституційне право обмежується на всіх рівнях - від вищого органу законодавчої влади до управління ПФУ в Казанківському районі Миколаївської області.
В своїй заяві позивач посилався на неконституційність положень законів України про державний бюджет на 2006, 2007, 2008 роки, якими зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» або змінено розмір підвищення та встановлено нижчій розмір відповідного підвищення пенсії.
Позивач надав суду заяву, в якій позов підтримав та просив розглядати справу за його відсутності.
Від управління на адресу суду надійшов лист, в якому містяться заперечення проти позову з посиланням на те, що на даний час відсутній механізм реалізації права позивача на нарахування і виплату йому спірного підвищення пенсії, оскільки визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком не стосується даних правовідносин, підвищення до пенсії виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а Положення «Про пенсійний фонд України» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі закон № 1058-ІV), передбачають вичерпний перелік використання коштів пенсійного фонду України, які можуть використовуватись виключно по призначенню та не підлягають вилученню. В цьому ж листі відповідач просив розглядати справу у відсутності управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області.
Оцінивши доводи сторін та надані докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач отримує пенсію за віком і на нього розповсюджується дія Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі закон № 2195-ІV).
Як вбачається зі ст. 6 вказаного закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. (далі закон № 489-V) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджено в розмірах: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Частиною 3 цієї ж норми у редакції Закону України від 15.03.2007 р. «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст.62 Закону №489-V, збільшений на 1 відсоток .
Тобто розрахунковий мінімальний розмір пенсії за віком складає:
з 1 квітня 2007 р. - 410,06 грн. (406 грн. х 1,01);
з 1 жовтня 2007 р. - 415,11 грн. (411 грн. х 1,01).
Проте пунктом 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» (далі закон № 489-V) дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено з урахуванням ст. 111 того ж закону № 489-V, якою обмежено коло суб'єктів підвищення пенсій , а також встановлені інші його розміри.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 пункт 12 статті 71 і стаття 111 закону № 489-V визнані неконституційними, а тому підстав для їх застосування судом при вирішенні даного позову немає.
Посилання відповідача на неможливість виконання вказаного рішення КСУ в частині здійснення зазначених виплат до визначення компетентними органами їх механізму та джерел фінансування не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує викладене, а також суперечить ч. 1 ст. 8 КАС України, відповідно до якої при вирішенні справи суд повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Що ж стосується позиції відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову ще й зважаючи на те, що визначений законом № 1058-ІV розмір мінімальної пенсії за віком повинен застосовуватися виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, то вона є хибною, зважаючи на наступне:
? пенсія за віком позивачу визначена саме за законом № 1058-ІV, а предметом спору є її підвищення відповідно до спеціального закону № 2195-ІV;
? на даний час жодним законом чи нормативним актом, окрім закону № 1058-ІV, не встановлюється іншого розміру мінімальної пенсії за віком ;
? закон № 1058-ІV прийнятий раніше ніж закон № 2195-ІV, а тому в разі наявності окремих суперечностей чи неузгодженостей поміж вказаними законодавчими актами, повинен застосовуватись саме останній законодавчий акт, як прийнятий пізніше;
? навіть у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (в даному випадку закону чи іншого нормативного акту, який би на думку відповідача встановлював розмір мінімальної пенсії за віком для визначення передбаченого законом № 2195-ІV підвищення пенсії), суд не може відмовити в задоволенні позову з цих підстав, а відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України повинен застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином фактичний розмір підвищення пенсії позивачеві , як дитині війни, в 2007 р. повинен складати:
• з 1 січня - 114 грн. (380 грн. х 30 %);
• з 1 квітня - 123,02 грн. (410,06 грн. х 30 %);
• з 1 жовтня - 124,53 грн. (415,11 грн. х 30 %).,
а сума недоплат в зв'язку з підвищенням пенсії позивача в зазначений період склала:
• з 1 січня по 31 березня включно - 342 грн. (114 грн. х 3 міс);
• з 1 квітня по 30 вересня включно - 738,12 грн. (123,02 грн. х 6 міс.);
• з 1 жовтеня по 31 грудня включно - 373,59 (124,53 грн. х 3 міс.) ,
а всього позивачу не донараховано та не виплачено у 2007 році - 1453 грн.71 коп .
Що ж стосується позовних вимог за 2006 рік, то вони також підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Хоча Закон України від 20 грудня 2005 р. «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV, статтею 110 якого встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-04 ), запроваджуються з у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", не розглядався Конституційним Судом України на предмет відповідності його аналогічних положень Конституції України, зміст рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 дає підстави стверджувати про їх невідповідність в частині регулювання спірних правовідносин Основному Закону держави.
Зокрема, як зазначено в наведеному рішенні КС № 6-рп/2007, практика зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а Верховна Рада України при прийнятті закону про Державний бюджет України була не повноважна включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин .
Наведені висновки з огляду на наявність аналогічних рішень КС України від 20 березня 2002 р. та № 5-рп/2002 та від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 в повній мірі стосуються і відповідних положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-ІV, яким запроваджено інший порядок правового регулювання даних правовідносин у 2006 р., а тому ці положення наведеного закону про державний бюджет також не можуть бути застосовані судом при вирішення спірних правовідносин.
Таким чином фактичний розмір підвищення пенсії позивачці, як дитині війни, в 2006 р. повинен складати:
• з 1 січня - 105 грн. (350 грн. х 30 %);
• з 1 квітня - 107,7 грн. (359 грн. х 30 %);
• з 1 жовтня - 109,8 грн. (366 грн. х 30 %).,
а сума недоплат в зв'язку з підвищенням пенсії позивача в зазначений період склала:
• з 1 січня по 31 березня включно - 315 грн. (105 грн. х 3 міс);
• з 1 квітня по 30 вересня включно - 646,2 грн. (107,7 грн. х 6 міс.);
• з 1 жовтеня по 31 грудня включно - 329,4 (109,8 грн. х 3 міс.) ,
а всього позивачу не донараховано та не виплачено у 2006 році - 1290 грн. 60 коп .
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського Суду.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплата, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду).
У зв'язку з викладеним Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Качко проти України).
Що ж стосується позовних вимог за 2008 рік, то вони також підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закон України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було змінено, а саме встановлено що: «Дітям війни…до пенсії…, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 п ідпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закон України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , а тому підстав для застосування судом цих змін при вирішенні даного позову немає.
Проте, при вирішенні питання про суму недоплаченого збільшення пенсії позивачу, слід врахувати, що до січня 2009 року відповідач виплачував позивачу 10% від прожиткового мінімум для осіб які втратили працездатність, що дорівнює, відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», - 10% мінімальній пенсії за віком. Таким чином за 2008 рік позивач недоотримав від позивача збільшення пенсії у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином фактичний розмір підвищення пенсії, який недоотримав позивач в 2008 році, складає:
• з 1 січня - 94,00 грн. (470 грн. х 20 %);
• з 1 квітня - 96,20 грн. (481 грн. х 20 %);
• з 1 липня - 96,40 грн. (482 грн. х 20 %).,
• з 1 жовтня - 99,60 грн. (498 грн. х 20 %).,
а сума недоплат в зв'язку з підвищенням пенсії позивача в зазначений період склала:
• з 1 січня по31березня включно - 282,00 грн. (94,00 грн. х 3 міс.);
• з 1 квітня по 30 червня включно - 288,60 грн. (96,20 грн. х 3 міс.);
• з 1 квітня по 30 вересня включно - 289,20 грн. (96,40 грн. х 3 міс.);
• з 1 жовтеня по 31 грудня включно - 298,80 грн. (298,80 грн. х 3 міс.),
а всього позивачу не донараховано та не виплачено у 2008 році - 1158 грн. 60 коп .
Всього позивачу несплачено та недоплачено відповідачем підвищення до пенсії, на яке він має право з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. відповідно до закону №2195-IV в сумі 3902,91 грн.
Вимога позивача щодо стягнення грошових коштів, які йому недоплачені як надбавка до пенсії не може бути задоволена, з тих підстав, що відповідно до ст.7 закону №2195-IV фінансування виплат передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які стягуватимуться з відповідача - належать до коштів Пенсійного фонду України, а тому виконання цієї вимоги призведе до стягнення пенсійних внесків, які, відповідно до ч.5 ст.18 Закону України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
У той же час відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку cуду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Тому, відмовляючи позивачу у стягненні коштів на його користь з відповідача, суд, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог і для повного захисту прав свобод та інтересів позивача, а саме – Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області виплатити позивачу на погашення заборгованості по виплаті підвищення пенсії за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. – 3902 (три тисячі дев’ятсот дві) гривні 91 копійку.
Таким чином суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог закону №2195-ІV, а тому вимога позивача щодо зобов’язання Управління ПФУ в Казанківському районі Миколаївської області виплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог Закону №2195-ІV - підлягає задоволенню, як така, що захищає права позивача з боку відповідача.
При оцінці питання стосовно строків звернення з даним адміністративним суд виходить з того, що тривала і послідовна практика уряду та органів пенсійного фонду по нарахуванню та виплаті даного виду підвищення всупереч положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підставі законів про державний бюджет, створювала впевненість відповідної категорії осіб, в т.ч. у позивача, у відсутності перспектив і механізму захисту його порушеного права на отримання передбаченого законом підвищення пенсії.
Викладене підтверджується також тим, що навіть після винесення Конституційним Судом рішень від 9 липня 2007року № 6-рп/2007 від 22 травня 2008року №10-рп/2008 вирішення державними органами цих питань не змінилося і вимоги ст. 6 закону «Про соціальний захист дітей війни» не виконуються до цього часу.
Таким чином, на переконання суду причина пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом є поважною, а тому суд вважає можливим його поновити та розглянути позов по суті за весь період заявлених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7 - 12, 69 - 86, ч. 4 ст. 128, ст. ст. 136, 158 - 164 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2008 роки та зобов’язання відповідача сплачувати щомісячну соціальну допомогу в порядку встановленому законом «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області по невиконанню вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області виплатити ОСОБА_1 на погашення заборгованості по виплаті підвищення пенсії за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. – 3902 (три тисячі дев’ятсот дві) гривні 91 копійку.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області виплачувати ОСОБА_1 пенсію підвищену відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України повернути ОСОБА_1 з місцевого бюджету Казанківської селищної ради Миколаївської області внесений судовий збір в сумі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені ст. 186 КАС України через Казанківський районний суд Миколаївської області і набирає чинності через 10 днів після її проголошення, якщо в цей термін не буде подано заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Суддя: Біцюк А.В.