ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01.08.06 Справа № 3/334.
Суддя Доманська М.Л., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайськ Луганської області, м. Первомайськ Луганської області
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори № 1", м. Первомайськ Луганської області
про стягнення 990 грн. 22 коп.
за участю представників сторін:
від позивача –не прибув (явка бов'язкова),
від відповідача –не прибув (явка бов'язкова),
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 990 грн. 22 коп., з них недоїмка по сплаті страхових внесків –358 грн. 21 коп. та пеня –632 грн. 01 коп..
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.07.06 № 2526, позовні вимоги визнав у повному обсязі в сумі 990 грн. 22 коп.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.07.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.
Сторони не досягли примирення.
Згідно зі статтею 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", роботодавці як страхувальники зобов'язані в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до п.4.1 Інструкції "Про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" (далі-Інструкція), затвердженої постановою правління Фонду від 20.04.01, сума страхового внеску, що підлягає сплаті, розраховується згідно зі страховим тарифом, встановленим Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", виходячи з класу професійного ризику галузі національної економіки, до якого віднесений страхувальник.
Пунктом 4.12 зазначеної Інструкції визначено, що страхові внески сплачуються юридичними особами (страхувальниками) щомісячно в день одержання коштів на оплату праці в установах банків.
Згідно з п.4.13 Інструкції страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство відповідача зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області.
На підставі ч.2 п.2 ст.35, ч.2 п.1 ст. 38 та ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. У разі несвоєчасної їх сплати, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих страхових внесків (недоїмку), штраф та пеню.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ( надалі Фонд) створюється для управління страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно з цим Законом і Статутом Фонду. При цьому Фонд є цільовим централізованим страховим Фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету.
Згідно з п.1 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виконавча дирекція, як виконавчий орган правління забезпечує, крім того, виконання рішень правління. При цьому функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що функції робочих органів покладаються на обласні, районні, міськрайонні, міські центри зайнятості, до повноважень яких, зокрема, належить: реєстрація платників страхових внесків, проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та представництво інтересів Фонду в судових та інших органах.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 року визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативними правовими актами.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом, за яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмку) - 358 грн. 21 коп. та пеню - 632 грн. 01 коп..
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Згідно зі ст. ст. 112, 136 КАС України у разі визнання відповідачем адміністративного позову суд приймає рішення про задоволення адміністративного позову за умови, що дії відповідача не суперечать закону або не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що дії відповідача у справі не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності , суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За результатами проведеної з 15.06.06 перевірки за період з 01.07.05 по 01.07.06, встановлено, що за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмка) у сумі 9235 грн. 67 коп., у зв’язку з чим відповідачу нарахована пеня у сумі 632 грн. 01 коп., про що складений акт перевірки від 16.06.06 № 59 (а.с.11-12).
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.02.06 по справі № 6/10 позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайськ Луганської області до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори № 1" задоволений повністю, з відповідача на користь позивача у справі стягнуто недоїмку у сумі 8 877 грн. 46 коп. та пеню - 1276 грн. 91 коп.
Решта суми заборгованості, що нарахована за актом від 16.06.06 № 59, не стягнута у судовому порядку, та складає 358 грн. 21 коп..
Недоїмка у сумі 358 грн. 21 коп. та пеня –632 грн. 01 коп. підтверджена матеріалами справи, у тому числі підписаним сторонами без доповнень та зауважень актом звірення взаємних розрахунків від 26.06.06.
Відповідач позов визнав у повному обсязі.
Оцінивши доводи сторін, обставини справи у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості: недоїмки у сумі 358 грн. 21 коп. та пені –632 грн. 01 коп. відповідають чинному законодавству, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у тому числі актом звірення розрахунків від 26.06.06, підписаним сторонами без доповнень та зауважень та визнані відповідачем у повному обсязі, тому підлягають до задоволення повністю.
Згідно зі ст. ст. 112, 136 КАС України у разі визнання відповідачем адміністративного позову суд приймає рішення про задоволення адміністративного позову за умови, що дії відповідача не суперечать закону або не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що дії відповідача у справі не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, у даному випадку не передбачено чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51, 87, 94, 98, 112, 136, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори № 1", Луганська область, м. Первомайськ, вул. Олега Кошового, 6. код 00184767,
- на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайськ, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 26, код 25926780, недоїмку зі сплати страхових внесків –358 грн. 21 коп. та пеню –632 грн. 01 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.08.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Л. Доманська