УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Наставного В.В.

суддів: Шальнєвої Т.П., Дмитренко Г.М.

за участю прокурора: Карпука Ю.А.

засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями та доповненнями до них засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.10.2009 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, громадянка України, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:

- 31.07.2003 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнена на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, з іспитовим строком на 1 рік. 03.08.2004 року направлена Деснянським районним судом м. Києва для реального відбування покарання. Звільнена умовно-достроково 24.10.2006 року на 10 місяців 16 днів;

- 12.07.2007 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 395 КК України на 3 місяці арешту. Звільнена 10.08.2007 року по відбуттю покарання, -

засуджена:

- за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Справа № 11-а-2387/2009 Категорія: ст.ст. 186 ч.2, 187 ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції: ВалігураД.М. Доповідач: Шальнєва Т.П.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Потоки Таращанського району, Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 10.09.1997 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 141 ч.2 КК України (редакція 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12.05.2000 року Таращанським районним судом Київської області за ст. 81 ч.3 КК України (редакція 1960 року) на 2 роки позбавлення волі;

- 30.05.2006 року Деснянським районним судом м. Києва за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого умовно-достроково 05.03.2009 року на 1 рік 4 місяці 25 днів, -

засуджено:

- за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ст. 187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно визначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_2 даним вироком частково приєднано невідбуте ним покарання за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30.05.2006 року року, і остаточно за сукупністю вироків визначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Злочини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили при слідуючих обставинах.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 04.05.2009 року, приблизно о 01.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, підійшов до раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_4, та, згідно відведеної йому ролі, схопив останнього руками за шию і стискаючи нахилив голову до низу, завдавши потерпілому фізичного болю. В цей час, невстановлена досудовим слідством особа, згідно відведеної йому ролі, підбігла до неповнолітнього потерпілого та, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я останнього, вихопила з правої руки неповнолітнього ОСОБА_5, належне йому майно, а саме: мобільний телефон «Соні Еріксон Р-1і», вартістю 1915 грн. Повторно відкрито викравши чуже майно, ОСОБА_2 спільно з невстановленою досудовим слідством особою з місця вчинення злочину з викраденим зникли.

Крім того, 05.05.2009 року, приблизно о 02.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля під'їзду № 4 будинку № 11 по вул. Бурмістенка в м. Києві, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, підійшов ззаду до ОСОБА_7, який сидів на лавці та здійснив на нього напад, обхопивши своєю правою рукою за шию та притискаючи його до себе. ОСОБА_1 підтримуючи злочинні дії ОСОБА_2, в цей час, підійшла до потерпілого ОСОБА_7 спереду та намагалась обшукати кишені його одягу. В цей час, ОСОБА_2, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, подолавши волю останнього до опору, оглянувши кишені одягу ОСОБА_7, заволодів належним йому майном на загальну суму 1755 грн., передавши частину майна ОСОБА_1, і з місця вчинення злочину зникли.

В поданій апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи, а також кваліфікацію своїх дій по епізоду грабежу відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, послався на необґрунтованість вироку в частині його засудження за ст. 187 ч.2 КК України, з огляду на те, що насильства щодо ОСОБА_7 він не застосовував і злочин щодо потерпілого ОСОБА_7 вчиняв сам без попередньої змови із ОСОБА_1 У зв'язку з чим, просить перекваліфікувати його дії зі ст. 187 ч.2 КК України на ст. 186 ч.2 КК України.

Також ОСОБА_2 стверджує, що судове слідство у справі проведено однобічно, оскільки суд не встановив об'єктивних доказів його винуватості.

Крім того, засуджений вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та його особі.

Вирок ОСОБА_2 просить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В поданій апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, на її думку, вона є невинною, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які підтримали апеляції, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій засуджених, а вирок суду вважав законним, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій та доповнень до них, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у відкритому викраденні майна, належного неповнолітньому ОСОБА_5, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються представленими в справі, дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами в їх сукупності, та не оспорюються в апеляції.

Винність засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння майном, належного ОСОБА_7, поєднаному із застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого вчиненому за попередньою змовою групою осіб, матеріалами справи також доведена.

Так, згідно показанням потерпілого ОСОБА_7, 05.05.2009 року, ввечері, по вул. Бубнова, поміж будинків № 13 та № 1/8 , він зустрівся та познайомився з раніше йому невідомими ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які запропонували йому провести з ними час, вживаючи алкогольні напої, на що він погодився. Так, придбавши в магазині горілку та продукти харчування вони пішли у двір будинку № 13 по вул. Бубнова в м. Києві, де почали вживати горілку. Через деякий час ОСОБА_1 запропонувала піти до них додому за закускою і сказала, що живе неподалік. Вони пішли до вул. Бурмістенка та зупинились біля 4 під'їзду будинку № 11.ОСОБА_2 попросив зачекати на нього. Він з ОСОБА_1 розташувався на лавці, що розташована біля вказаного парадного під'їзду. ОСОБА_2 в цей час пішов в напрямку під'їзду №4, але не дійшовши до нього, він різко повернув праворуч, пішов за лавку, де вони сиділи, а потім швидко наблизився до нього ззаду та обхватив його своєю правою рукою за шию, а лівою рукою, взявши за кисть своєї правої руки, скріпив його в замок, почав здавлювати його шию, від чого він відчув фізичний біль та нестачу повітря. ОСОБА_1, в цей час, встала з лавки та стоячи спостерігала по сторонах. ОСОБА_2 сказав їй забрати все з його кишень, і вона почала обшукувати. Він намагався опиратись цьому, але ОСОБА_2, побачивши це, почав сильніше здавлювати його шию. Знаходячись вже поряд з під'їздом № 4, неподалік від лавки, ОСОБА_2 почав бити його по голові. Від цих ударів він знепритомнів і впав на асфальт. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 швидко пішли. В подальшому до нього підійшли працівники міліції, які повідомили про те, що вони затримали злочинців. Оглянувши свої кишені, він виявив відсутність двох мобільних телефонів та гаманця.

Суд правильно поклав в основу вироку такі показання потерпілого ОСОБА_7, оскільки вони були послідовні, логічні, переконливі, не мають ніяких протиріч і узгоджуються з іншими доказами по справі зокрема з:

- показаннями свідка ОСОБА_9, який показав, що 05.05.2009 року при несенні служби по охороні громадського порядку у складі патруля спільно з інспекторами ОСОБА_12 та ОСОБА_10 о 02.30 год. ними був отриманий виклик на АДРЕСА_1, де за наданою інформацією біля 4-го парадного б'ють людину. Прибувши за вказаною адресою, вони помітили як від цього будинку швидко віддаляються дві особи. Разом з ОСОБА_10 вони наздогнали їх. Потім вони побачили потерпілого, який пояснив, що чоловік з жінкою, застосувавши до нього фізичне насильство, забрали з кишень одежі два його мобільних телефони та гаманець. Затриманих ними чоловіка і жінку потерпілий впізнав та вказав як на осіб, які відносно нього вчинили злочин;

- поясненнями свідка ОСОБА_10, який дав показання аналогічні тим, що давав свідок ОСОБА_9;

- даними, що містяться у протоколах очних ставок між потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1, в ході якої потерпілий підтвердив свої показання;

- даними протоколу огляду місця події від 05.05.2009 року, та іншими доказами на які суд послався у вироку.

Засуджений ОСОБА_2 під час досудового слідства не оспорював фактичні обставини вчинених ним злочинів, і повністю визнавав свою вину, але під час судового слідства він заперечував свою вину у вчинені розбою та у тому, що була попередня змова між ним та ОСОБА_1

Суд першої інстанції дав правильну оцінку цім обставинам у вироку і обґрунтовано визнав показання засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 дані під час розгляду справи у суді недостовірними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Виходячи з цих та інших наведених у вироку доказів, суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені докази в їх сукупності, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій, зазначених у вироку.

Будь-яких підстав сумніватися в правильності вказаних висновків суду першої інстанції в апеляціях та доповненнях до них не наведено.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_2 про непричетність до злочину ОСОБА_1 та про те, що він не застосовував до потерпілого ОСОБА_7 насильство, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються поясненнями самого ж засудженого під час досудового слідства, де останній зазначив, що він наносив удари руками в обличчя ОСОБА_7, душив його руками, а після того, як потерпілий втратив свідомість забрав один телефон «Нокіа» і гроші в сумі до 60 грн., а ОСОБА_1 забрала інший телефон та почали втікати, але були затримані працівниками міліції. Ще до затримання працівниками міліції телефони вони викинули в сторону, щоб їх не було при них в момент затримання, а гроші ОСОБА_2 передав ОСОБА_1, коли їх везли в службовому авто до рай управління (т.1 а.с. 30-33, 87-89, 97-99).

Є безпідставними й доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що між ним та ОСОБА_1 не було попередньої змови, оскільки об'єктивний характер та погодженість їх дії, направлених на заволодіння майном потерпілого, свідчить про те, що в їх діях була попередня змова.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст. 187 ч.2 КК України, а ОСОБА_2 ще й за ст. 186 ч.2 КК України є правильною.

Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію його дій за ст. 187 ч.2 КК України - безпідставні і спростовуються зібраними по справі доказами, яким суд у вироку дав належну оцінку.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, як про це ставиться питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.

Міра покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого і особам засуджених, є необхідною для їх виправлення та перевиховання.

При призначенні кожному із засуджених покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного кожним, особу засуджених які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, ніде не працюють, обставину, що обтяжує покарання − вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та з урахуванням всіх цих обставин обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправлення засуджених в умовах ізоляції від суспільства, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Тому доводи апеляції ОСОБА_2 в цій частині також не заслуговують на увагу.

Обґрунтовано суд першої інстанції до покарання, призначеного ОСОБА_2 за даним вироком частково приєднав невідбуте ним покарання за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30.05.2006 року, оскільки ці злочини він вчинив до повного відбуття покарання за попередній злочин.

Підстав для скасування, зміни вироку, пом'якшення покарання за викладеними в апеляціях та доповненнях до них мотивами, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, розглядаючи справу та постановляючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон зазначивши у вступній частині вироку дані про погашені судимості засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Як убачається з матеріалів справи, та відповідно до вимог ст. 55 КК України (редакція 1960р.) та п. 11 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Кримінального кодексу України 2001 року, судимості ОСОБА_2 за вироками: Таращанського районного суду Київської області за ст. 81 ч.3 КК України (редакція 1960 року) на 2 роки позбавлення волі; Білоцерківського міського суду Київської області за ст. 141 ч.2 КК України (редакція 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, є погашеними.

Також, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була засуджена вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 12.07.2007 року ст. 395 КК України на 3 місяці арешту.

Оскільки судимість по даному вироку, згідно ст. 89 КК України, погашена, то зазначена судом першої інстанції у вступній частині вироку дана судимість засудженої також підлягає виключенню.

Таким чином, зазначені судом першої інстанції у вступній частині вироку дані погашені судимості засуджених підлягають виключенню, в порядку ст. 365 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції та доповнення до них засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.10.2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 −змінити.

Виключити з вступної частини вироку посилання суду на наступні погашені судимості

1) засудженого ОСОБА_2:

- 10.09.1997 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 141 ч.2 КК України (редакція 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12.05.2000 року Таращанським районним судом Київської області за ст. 81 ч.3 КК України (редакція 1960 року) на 2 роки позбавлення волі

2) засудженої ОСОБА_1:

- 12.07.2007 року Білоцерківським міським судом Київської області за ст. 395 КК України на 3 місяці арешту.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без змін.

Головуючий:

Судді: