Справа № 2-392/09

                                                                 РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року                      

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Семенової Л.М.,

при секретарі – Федоровській Л.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3, представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,

                                                    В С Т А Н О В И В:

25 березня 2009 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з  позовом до      відповідача ОСОБА_3, в якому просить стягнути з нього на свою користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків 4 748 грн., моральної шкоди  5 000 грн., витрати на юридичні послуги в сумі 2 000 грн., судовий збір – 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.

 В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що 20.11.2008 року під відповідальність ОСОБА_3 так як була його черга на випасання сільської череди, вона вигнала належну їй корову в череду. В той же день, в результаті залишення череди відповідачем без догляду, її корова отруїлася, в результаті чого була вимушено дорізана. В результаті вказаних дій відповідача, їй була спричинена моральна та матеріальна шкода, яку добровільно відповідач відмовився відшкодовувати, в зв’язку з чим  вона вимушена звернутися до суду.

В ході розгляду справи по суті позивач підтримала позовні вимоги та просила про їх задоволення.

    Відповідач позов не визнав та пояснив, що 20 листопада 2008 року дійсно була його черга випасання сільської череди. Однак, враховуючи, що він є інвалідом 1-ї групи по зору, та людиною похилого віку, він, за платню винайняв інших осіб ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які займалися випасанням череди.  Самостійно череду не випасав, будь якої його винив неякісній обробці туші та здачі її по заниженій ціні так як вказує на те позивачка немає,  відповідно до чого в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення сторін по справі, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_13.,   ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, вивчивши зміст письмових доказів судом встановлено, що 20.11.2008 року, випасання сільської черги в с. Шевченкове Жовтневого району Миколаївської області проводилося  як встановлено з пояснень сторін  ОСОБА_13. та  ОСОБА_12, в суді. Випасання вказаними особами відбувалося  з їх згоди, наданої відповідачу ОСОБА_3 за відповідну винагороду. Будь-якої безпосередньої участі у випасанні худоби, належної позивачці, відповідач не приймав, письмових домовленостей про випасання не укладав, зобов’язання про відповідальність за корів, які випасалися 20.11.2008 року та належать жителям с.  Шевченкове в тому числі і  з позивачкою на себе не брав. Таким чином, судом встановлено, що  відносини між позивачем та відповідачем, які склалися в процесі випасання сільської череди не є договірними.

    Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом армії І групи по зору, а тому з вагомих причин, не міг сам займатися випасанням корів та найняв  третіх осіб, одна з яких ОСОБА_13  відбути його чергу. (а.с.34).

    Як вбачається із змісту довідки ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» землі, що знаходяться на території Шевченківської сільської ради, поблизу села першого відділення та орендовані ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» у 2008 році не оброблялися хімічними добривами, що виключає можливість отруєння корови на пасовищах біля с. Шевченкове (а.с. 38).

    Ст. 323 ЦК України передбачає, що ризик  випадкового  знищення  та  випадкового  пошкодження (псування)  майна  несе  його  власник,  якщо  інше не встановлено договором або законом.

      Крім того, суд не вбачає причинного зв,язку, як вимагає ст.1166 Цивільного кодексу України, між   діями відповідача   ОСОБА_3 та  насталими для позивачки наслідками у вигляді втрати належної їй корови.  Відповідно до чого, суд не вбачає підстав  відповідно до ст..1167 Цивільного Кодексу  спричинення моральної шкоди, в зв,язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог   позивача  ОСОБА_1 в повному обсязі.

    Керуючись ст.ст.209, 212-215, 218 ЦК України, суд –

                                                      ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено  в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                       Суддя                                                           Л.М. Семенова