Справа №22-ц-1218 /2008 р.

Головуючий І інстанції Хільчук І.І.

Категорія 6

Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2008 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Стефанів Н.С.

суддів Девляшевського В.А., Шишка А.І.

секретаря Пожар Р.В.

з участю апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Коломийської міської ради, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 липня 2008 року, -

встановила:

В листопаді 2006 року Коломийська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач без відповідного погодження у державних та контролюючих органах, без дозволу сусідів, в порушення встановленого чинним законодавством порядку самовільно влаштував фундамент на здійснення прибудови до квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 липня 2008 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно влаштований фундамент на здійснення прибудови до квартири АДРЕСА_1, за власний рахунок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі на рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи, вказує, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст. ст. 125, 126 ЗК України. Оскільки після приватизації квартир в будинку до їх власників, в тому числі і до нього перейшло право користування земельною ділянкою відповідно до ст. ЗО ЗК України. Відсутність документу, що посвідчує це право не спростовує його права.

Не доказано, що побудований фундамент будь-яким чином порушує права позивача чи третіх осіб, тому невірно застосував ст. 376 ЦК України. Не залучив до участі в справі дружину, оскільки будівельні матеріали, вкладені у фундамент, належать також їй.

Просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Згідно з правилами ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник(користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлено Коломийською міською радою саме на підставі вказаної норми матеріальної права і суд першої інстанції правильно застосував норми цивільного права, що регулюють питання самочинного будівництва.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач здійснив самочинну прибудову фундаменту до квартири АДРЕСА_1, без відповідних дозволів органів місцевої влади на виконання будівельних робіт, всупереч вимогам ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» та ст. ст. 24, 29 закону України «Про планування та забудову територій», що порушує права третіх осіб, мешканців інших приватизованих квартир у вказаному будинку.

Із матеріалів справи видно, що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво фундаменту для прибудови до квартири (а.с. 12-13), його звернення до міського голови про дачу дозволу на здійснення прибудови, були розглянуті та вказано на необхідність збору і надання технічної документації та письмової згоди інших мешканців будинку, однак такої згоди відповідач не отримав,

Також встановлено, що ОСОБА_1 не звертався із заявою до компетентного органу про надання йому у встановленому порядку земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, відповідно до вимог ч.3 ст. 376 ЦК України, а після цього - в суд з позовом про визнання за ним права власності на самочинне збудоване нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок приватизації ним квартири №2 в будинку, який належав до державного житлового фонду, відповідно до ст. 3О, 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України до нього перейшло право власності та користування земельною ділянкою, на якій розміщений будинок та яка необхідна для його обслуговування, не заслуговують на увагу, оскільки порядок використання земель житлової та громадської забудови передбачений ст. 39 і ч.1 ст. 42 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватись безоплатно у власність або користування об'єднанню власників. Порядок використання цих земельних ділянок визначається співвласниками (ч..2, 3 ст. .42 ЗК України).

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач, як окремий власник приватизованої квартири у багатоквартирному будинку, не вправі на підставі ст. 120 ЗК України набувати права власності на частину земельної ділянки, яка є прибудинковою територією.

Не ґрунтуються на вимогах закону твердження у скарзі про те, що до участі в справі суд повинен був залучити дружину відповідача як співвласника вкладених у фундамент будівельних матеріалів, оскільки судом встановлено, що самочинне будівництво здійснював відповідач, а тому обов'язок по знесенню фундаменту судом правильно покладено на нього. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини справи, дано їм правильну юридичну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.

Керуючись ст. ст. 217, 307, 308, 313-315, 318 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.