Справа 22-ц-1137/08 р.

Головуючий в 1 ін ст. Рожик Є.В.

Категорія 22

Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2008 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Стефанів Н.С.

суддів Бідочко Н.П., Матківського Р.Й.

секретаря Юрків І.П.

з участю сторін ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

представника позивачки адвоката ОСОБА_3., представників відповідачки: ОСОБА_4., адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 16 травня 2008 року , -

встановила:

В липні 2007 року ОСОБА_1. звернулась з позовом до ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, мотивуючи тим, що укладаючи даний договір, відповідачка ввела її в оману, оскільки пояснила, що вони укладають договір довічного утримання, за яким вона буде доглядати її до смерті. Тому вона вважала, що укладає договір довічного утримання, яке відповідачка зобов'язалась надавати та деякий час надавала.

Однак через кілька місяців відповідачка повелась з нею вкрай зухвало, не надавала допомоги та не здійснювала догляд, пояснивши, що вона не є власником будинку, а чоловік відповідачки заподіяв їй тілесні ушкодження. Після цього вона звернулась до нотаріуса, де отримала копію договору, згідно якого їй роз'яснили, що вона уклала договір купівлі-продажу, а не довічного утримання.

Рішенням Снятинського районного суду від 16 травня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку від 12 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на неправильне застосування судом матеріальних норм права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка при укладенні договору купівлі-продажу будинковолодіння в с. Тучапи Снятинського району вважала, що вона укладає договір довічного утримання, оскільки була введена в оману відповідачкою щодо природи правочину, який вона укладала з ОСОБА_2.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивачки, укладаючи спірний договір вона вважала, що укладає саме договір довічного утримання, за умовами якого відповідачка зобов'язана була надавати їй матеріальну та іншу допомогу, зокрема допомогу при веденні господарства, а також вона не буде позбавлена права на проживання у вказаному домоволодінні.

Дії сторін після укладення договору свідчать про те, що дійсно позивачка була введена в оману щодо виду укладеного договору, оскільки позивачка продовжувала проживати у господарстві, а відповідачка, яка перейшла туди проживати, здійснювала за нею догляд, в тому числі за свої кошти купляла необхідні продукти харчування і готувала для ОСОБА_1., робила побілку та інші ремонтні роботи в будинковолодінні, при цьому позивачка, яка є одинокою, говорила сусідам про те, що вона має опікунів. Після конфлікту, який виник у неї з чоловіком відповідачки, в письмових поясненнях, відібраних у неї працівниками міліції, вона постійно стверджувала, що ОСОБА_2. та її чоловік є її опікунами.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2. та її чоловік самостійно протягом кількох днів виготовили всі документи на будинковолодіння позивачки, необхідні для укладення договору та його нотаріального посвідчення, не пояснивши позивачці суть правочину, який вони вчинили.

Суд правильно оцінив показання свідків, які підтвердили, що позивачка шукала собі опікунів для догляду та утримання до смерті, висновок судово-медичної експертизи, показання нотаріуса щодо процедури нотаріального посвідчення правочину, те, що довідка

сільської ради про відчуження будинковолодіння ОСОБА_1. не видавалась, а її отримав представник апелянтки ОСОБА_4 тільки в жовтні 2006 року, а також суперечливі показання відповідачки та її чоловіка щодо обставин передачі грошей позивачці.

Доводи відповідачки щодо того, що вони уклали договір купівлі-продажу, а не довічного утримання, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, тим, що відповідачка та її представник не заперечили, що позивачка після укладення оспорюваного правочину продовжувала проживати у будинковолодінні, а відповідачка ОСОБА_2. допомагала їй по господарству, зробила ремонт у літній кухні, де вона проживала, готувала їй їжу.

Суд першої інстанції, належно оцінивши досліджені докази, прийшов до правильного висновку про те, що укладений між сторонами правочин слід визнати недійсним, недійсним

Посилання апелянта на те, що позивачка за своїм станом здоров»я повністю усвідомлювала суть правочину не відповідають фактичним обставинам справи, та спростовані дослідженим в судовому засіданні доказами.

Суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.

За таких обставин колегія суддів, перевіривши законність судового рішення у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, і доводів скарги, дійшла висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 16 травня 2008 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.